Конституція для великих і малих з котом Кексом

  

  

    Чи знаєте ви що таке Конституція України? І як в одній книзі може поміститися все наше життя і життя всієї країни?

    Конституція – це не просто набір правил про державу, про вибори, права і обов’язки суспільства та кожного громадянина. Це найвищий закон, який встановлює та визначає державний устрій, контролює владу, нагадує про повагу і який дозволяє вам почуватися у безпеці та здійснювати усі свої мрії.

    Відповіді на свої запитання про Конституцію України, друзі, ви дізнаєтесь від бібліотечного кота Кекса! Приємного перегляду!

Таємниці тропічного лісу

     Дощові тропічні ліси ростуть у теплому кліматі екватора. Дощі тут ідуть майже щодня, і кількість опадів настільки значна, що за дві години їх може випасти стільки, скільки в нас випадає за півроку! А температура повітря впродовж року становить близько 26-27 градусів тепла. У такому вологому й теплому кліматі рослини ростуть цілоріч.

    Крони дерев практично не пропускають світло, тому в нижній частині тропічного лісу панує напівтемрява і  утворюється мало підліску. Пересуватися таким лісом досить легко. Проте ті ділянки, де з якихось причин у затінку лісу з’явився просвіт, швидко заростають деревами, ліанами і чагарями. Ці хащі стають настільки щільними, що людина змушена прорубати собі дорогу сокирою або спеціальним довгим ножем – мачете. Такі важко прохідні ліси називають джунглі.

    На одному гектарі тропічного лісу можна зустріти до 300 видів рослин! Дерева тут дуже високі, 40-50 м заввишки. Усі рослини прагнуть «видертися» ближче до сонця, тому в тропічних лісах росте чимала кількість ліан, які обплітають стовбури дерев до самого верху. Багато рослин пристосувалися обходитись без ґрунту: так вони живуть на гіллі та стовбурах дерев, а воду отримують прямо з повітря через спеціальне повітряне коріння. До них належать орхідеї, багато папоротей.

    Птахи тропічних лісів мають яскраве оперення. Тут живуть найменші птахи на Землі – колібрі. Це єдині у світі птахи, які вміють літати назад. Вони здійснюють до 100 помахів крилами за 1 секунду! Харчуються нектаром.

    У туканів величезний яскравий дзьоб. Вони харчуються різними рослинами та плодами, переважно бананами. Свою назву ці птахи отримали за характерний звук, на кшталт «Токано!», який видають деякі види цих птахів.

    У тропіках живуть деревні жаби. Більшість з них отруйна. Їхня отрута може паралізувати й убити навіть велику тварину, тому її використовують мисливці для просочування стріл.

    Найбільші гризуни у світі – капібари – мешкають у басейні Амазонки по берегах річок і водойм. Капібари – чудові плавці. Мешкають вони групами по 10-20 осіб і харчуються рослинною їжею.

    Є в тропічних лісах і хижаки: змії, крокодили, ягуари, пуми. Тут мешкає одна з найдовших у світі  змій – анаконда. Вона нерухомо чатує на різних ссавців біля води. Змія душить свою жертву, обвиваючи кільцями, а потім заковтує цілком, розширюючи при цьому пащу до неймовірних розмірів.

    У світі щорічно 22 червня відзначають Всесвітній день тропічного лісу. Головна мета цього дня -  підвищення обізнаності та заохочення дій по захисту тропічних лісів світу. Близько половини всіх лісів на нашій планеті припадає на тропічні ліси. У більшості країн, де вони ростуть, незаконні рубки є звичайним явищем і серйозною проблемою. В результаті браконьєрського вирубування мільйони видів тварин і рослин втрачають середовище проживання і, як наслідок, зникають.

    Подивись пізнавальне відео про тропічні ліси:

Життєві принципи Лариси Денисенко

     В червні святкує свій ювілей Лариса Денисенко —  письменниця,  адвокат, журналістка, ведуча, двічі мати та просто надзвичайна жінка.
    Народилася вона 17 червня 1973 року у Києві. Мама — литовка, родину якої перед війною насильно переселили в Росію, батько родом з Києва. Обидва діди зовсім молодими загинули в Другій світовій війні. 

    У дитинстві Лариса була дуже активною: займалася музикою (8 років грала на піаніно), співами, танцями, гарно вчилася, допомагала мамі та бабусі, ще й знаходила час для друзів, яких в неї було дуже багато. Любила дівчинка і спорт. Найбільшого успіху досягла у великому тенісі та в плаванні, в останньому здобула кандидата у майстри спорту. Підлітком спробувала себе в ролі моделі . Усе встигала, бо їй було то цікаво. З тим самим перейшла вона й до дорослого життя.

    Лариса вміло поєднує роботу в правовому полі з написанням книжок і талановито знаходить час на родину, роздуми та відпочинок. Її книжки тисячами примірників розходяться по бібліотеках, книгарнях і читачах та отримують як схвальні відгуки, так і відгуки тих, хто не зрозумів. Що ж, усьому світові сподобатися неможливо. Але, незважаючи ні на що, Лариса продовжує писати задля тих, хто цінує її творчість.

    Юридична та літературна діяльність Лариси злилися в її книзі «Я і Конституція». Ця книга покликана у простій формі, з ілюстраціями пояснити дітям основний закон, бо «Конституція — це не для юристів, а для всіх людей, зокрема й дітей». Книга зрозуміло пояснює наймолодшим громадянам України складні юридичні процеси, розповідає їм про їхні свободи та обов’язки, про повагу до інших та про розуміння своїх прав.
    В 2022 році у кабінеті-спальні й водночас коридорі під звуки вибухів, глухих пострілів, ракет, повітряних тривог вона написала нову книжку – фіксацію важких доль українських дітей та жахливих воєнних злочинів росіян – «Діти повітряних тривог».

    «Тепер діти України всі є дітьми повітряних тривог. Вони знаходяться в різних куточках країни, хтось зовсім наодинці з цим лихосиллям, когось прикривають від обстрілів та бомбувань, хтось третю добу перебуває з мамою у підвалі, бо рвуться ракети над мирним містом. А когось уже нема вдома, і ворог не дає можливості виборсатися і доїхати до більш безпечного місця. Хтось біжить із мамою в метро, щоб сховатися від винищувачів. Хтось плаче і не розуміє, що вони роблять у цьому потязі, де стільки людей, куди вони їдуть, нащо, чому не можна було взяти жовту машинку? Когось уже вбили. А когось мама народила в підвалі пологового будинку, як Мію, яка має магічну силу з’єднувати дітей повітряних тривог. Про дітей, які всі є героями підступної війни Росії проти України ця книга», – каже Лариса.

    Прочитати цю книгу можна за посиланням:

«Діти повітряних тривог»

Без паніки!

    Попереду літні канікули – що є на світі ще краще?! Можна буде відпочити, побити байдики вдома, поки тато з мамою – на роботі. Головне – не пхати свого допитливого носа, куди не слід, і не шукати пригод на свою голову, бо так і до біди недалеко: можна ненароком поранитися чи травмуватися. Але якщо прикрість уже трапилася… Що робити? Насамперед – не панікувати!

Якщо ти обпікся…

    Потримай обпечене місце під струменем холодної води протягом 10 хвилин. Потім треба обробити пошкоджену ділянку медичним засобом першої допомоги при опіках. Якщо опік – дуже великий і утворилися пухирці, потрібно стерильними серветками прикрити це місце, щоби до нього не доторкався одяг. У жодному разі не змащуйте опіку олією й не проколюй пухирців! Слід чимшвидше повідомити батькам і обов’язково звернутися до лікарні. І ще: через необережне користування побутовою хімією можна отримати хімічний опік, тож краще взагалі не мати з нею справи.

Ти порізався?

    Потрібно обробити рану перекисом водню, пляшечка якого завжди має бути в домашній аптечці, або хоча би промити водою з милом і накласти чисту пов’язку. Це робиться для того, щоби зупинити кров і в ранку не потрапила інфекція. Невеличкий поріз зазвичай перестає кровоточити досить швидко. Але якщо рана – глибока й дуже кровить навіть після накладання пов’язки, треба дзвонити мамі-татові й обов’язково звернутися по допомогу до лікаря. Пам’ятай: при порізі не можна довго підставляти  рану під струмінь води! Бо це завадить згортанню крові й тільки посилить кровотечу.

Тебе вкусила чи подряпала тварина…

    Насамперед слід помити це місце з милом. А далі – перша допомога, як і при порізах: обробити ранку антисептиком, накласти стерильну серветку й закріпити, обгорнувши зверху бинтом. Після зупинки кровотечі краї ранки змастити йодом (за умови, що не маєш на нього алергії). Зуби й пазурі тварин можуть завдати досить серйозних травм, тому при глибоких ранах потрібно обов’язково відразу ж показати їх лікарям. Це варто зробити й тоді, коли невідомо, чи щеплено тварину від сказу й коли навіть невелика ранка через день-два стала набряками й почервоніла - значить, почалося запалення.

Прищемив палець, забився?

    Отут доречним буде струмінь холодної води - треба потримати під нею травмоване місце 7-10 хвилин або прикласти до місця удару щось  холодне (у морозилці холодильника завжди знайдеться щось підходяще). Можна намилити забите місце господарським милом – тоді навіть синця не буде. Але якщо синець не зникає за 7 днів і дуже болить, треба звернутися до лікаря. Особливо ж небезпечні – травми голови. Якщо після удару тебе нудить, паморочиться в голові, потрібно  лягти в ліжко й обов’язково викликати швидку допомогу.

Веселих та безпечних канікул!

Ввічливість на кожен день

    Ми часто стикаємося при спілкуванні з великою кількістю людей, і дорослих, і дітлахів. І ось, що помітили – хтось звертається до співрозмовника з увічливих слів: «Шановний добродію», а хтось не вважає за потрібне сказати того ж таки простого «Привіт», а одразу починає говорити, причому в дуже різкій та вимогливій формі. Чи помічали ви коли-небудь, якими саме словами починається ваше звертання до людей, наприклад, у магазині, міському транспорті, бібліотеці. Як ви вітаєте своїх  близьких удома, друзів, вчителів? Отже, друзі, давайте перевіримо, чи знаєте ви правила спілкування:

Емоції. Вивчаємо англійську

    Усі люди – і діти, й дорослі – протягом дня переживають справжній калейдоскоп емоцій. Спочатку може бути весело, а потім – сумно. Інколи страшно, а згодом цікаво. Щоб краще розуміти одне одного, варто навчитися показувати й називати свої емоції.
    А як вони звучать англійською мовою дізнавайтеся з пізнавальних відео та веселих пісень:

Та перевір свої знання зігравши в гру:

Цікаві історії з Наталкою Сняданко

    20 травня святкує свій день народження українська письменниця та перекладач з німецькою, польської Наталка Сняданко. Її твори виходять не лише в Україні, але й за кордоном. За підтримки Ґете-Інституту переклала низку дитячих книг (історію про маленьку чарівницю Моллі Махлюй Керстін Фьолькнер та серію книг про близнюків і футбол Крістіана Тільманна).  Для дітей написала поки що одну книжечку – «Країна поламаних іграшок та інші подорожі».
    Пропонуємо послухати уривок з книги  «Країна поламаних іграшок та інші подорожі»:

Молодший відділ · Наталка Сняданко. Країна поламаних іграшок та інші подорожі

    Зацікавилися? Тоді гайда до Чернігівської обласної бібліотеки для дітей брати книгу та читати далі.

Рослини-їжачки

     Кактуси надають пустелі неповторного вигляду. Здається, немов таємничі інопланетяни привезли на Землю ці рослини. Особливо дивовижні пейзажі під час сходу та заходу сонця.

Де кактус зберігає воду?

    Стовбури для  кактусів стали справжніми резервуарами для зберігання запасу води від одного дощу до іншого. Волога з них випаровується так повільно, що рослина без проблем може дочекатися наступної зливи. А опадів у пустелі може не бути навіть кілька років. Та не зважаючи на це, кактуси протягом тривалого часу не гинуть без вологи, а просто зморщуються під пекучими променями сонця, наче дідугани.
    Коли нарешті пройде дощ, кактус напивається цілющої води, і до нього знову повертається життя.

Навіщо кактус озброївся колючками?

    Кактуси ростуть у спекотних пустелях, де дощі випадають вкрай рідко. Рослини з листям не могли б вижити за таких умов, бо пекуче сонце випаровувало б з них багато вологи. Але кактуси змогли пристосуватися до життя у пустелі, перетворивши листя на колючки. За допомогою шипів вони можуть не лише зберігати воду, а ще й видобувати її. Під час перепадів температури на кінчиках голок завжди збираються крапельки роси. Окрім того, колючки – це ще й потужна зброя кактусів для захисту від тварин, які хочуть ними поласувати.

Хто наважиться скуштувати кактус?

    У пустелі, де майже нема води, різні тварини із задоволенням з’їли б соковиті стовбури кактусів, наповнені рідиною, якби не голки. Єдина тварина, яка не боїться колючої зброї кактусів, - це верблюд. Він залюбки ласує рослинами-їжачками, навіть такими, голки яких сягають до 10 см.

Кактус-велетень.

    У Північній Америці є дивовижний ліс. Замість дерев там ростуть кактуси цереуси. Цей вид кактусів виростає до 20 метрів у висоту – вище п’ятиповерхового будинку, а вага кожного з цих гігантів вдвічі більша за вагу слона. У сутінках ці величні рослини-стовпи нагадують колони гігантського замку велетнів.  

Кактус-мандрівник.

    У перуанській пустелі живе кактус аданте. Його назва в перекладі означає «то, що ходить». Замість коріння у рослини є два вкриті голками відростки, що нагадують ноги. Коли у пустелі здіймається вітер, кактус починає свою дивовижну подорож. Він може долати великі відстані. Воду і всі поживні речовини колючий мандрівник отримує не з землі, а з повітря.

Дім у кактусі.

    У пустелі навіть маленькими птахам важко знайти місце, де можна сховатися від пекучих променів сонця. Та золотавий дятел знайшов вихід. Він видовбує своїм дзьобом дірку у кактусі і влаштовує там собі прохолодне гніздо. Коли дятел покидає своє житло, у ньому залюбки оселяються інші птахи. Серед спекотної пустелі така прохолодна квартира довго не пустує.

Колючий, але корисний.

    У спекотній пустелі кактуси – дуже цінні рослини. Вони є справжнім скарбом для людей! Щільно висаджені кактуси в ряд здатні створити справжню колючу стіну, тому з них часто роблять огорожі.  Кактуси – це і корм для тварин. Фермери обрізають колючки і вигодовують  цими рослинами домашню худобу. З кактусів виготовляють волокно для одягу і ковдр, папір, напої, цукор, ліки, фарбу, мило, шампунь. Важко навіть усе перелічити! 

    Неодноразово кактуси рятували життя людям! Мандрівники, потерпаючи від спраги, виживали у пустелі лише тому, що із стебел кактусів зціджували воду. Якби кактусів не існувало, людям, мабуть, довелося б їх вивести!

Світило, яке дає життя

 

    Щорічно 3 травня відзначають Міжнародний день сонця або Всесвітній день сонця.
    Сонце – це велика гаряча зірка. І вона в космосі не одна. У Всесвіті чимало галактик. І у кожній мільярди зірок – сяючих гарячих куль, вони народжуються з величезної хмари газу й пилу, яку називають туманністю. Ми бачимо зорі на небі як крихітні цяточки. Це тому, що вони дуже далеко!
    А серед усіх зірок найближче до нас – Сонце. Дарма що це не найбільша зоря, але вона зігріває нас своїм теплом і світлом!  Без нього на Землі не буде життя!

    Навколо нас так багато  великих і маленьких рослин: дерева, кущі, квіти й трава. Ми зовсім не помічаємо їх. Але насправді вони відіграють значну роль у нашому житті. Завдяки сонячному світлу рослини виробляють кисень. Цей газ входить до складу повітря, яким дихає більшість організмів на Землі!
    Завдяки Сонцю в організмі людини виробляється вітамін D. Він допомагає нашим кісткам та зубам бути міцними! А ще, коли гуляєш за сонячної погоди, настрій завжди покращується.

    Засмага – захисна реакція на сонячне світло. Якщо загоряти потрохи, то шкіра темніє. Але якщо перестаратися, то можна отримати сонячний опік.

    За допомогою сонячних батарей можна отримувати електроенергію, не спалюючи вугілля та нафту. На жаль, поки що ці батареї не дуже потужні. Для калькулятора вистачає енергії зовсім маленької батареї. Але, щоб забезпечити електроенергією ціле місто, потрібні електростанції з величезними полями сонячних батарей. Будувати їх краще там, де сонце світить яскраво й довго, як у пустелі. До речі, у космосі Сонце світить набагато яскравіше, ніж на Землі, і хмари йому не заважають. Сонячні батареї використовують на всіх космічних апаратах, у тому числі й на Міжнародній космічній станції, де працюють космонавти з різних країн світу.

    Перевір свої знання, зігравши у гру:

Білий птах і чорний фрак

    Ні для кого не секрет, що дика природа по всій планеті перебуває в небезпеці. З підвищенням рівня забруднення та температури через глобальне потепління багато видів наражаються на ризик. Всесвітній день пінгвінів (25 квітня) — це день, коли люди у всьому світі згадують про чудових птахів, що не літають та населяють Антарктику.

    Навіть улітку в Антарктиці дуже холодно. Серед неспокійних суворих морів, айсбергів та пронизливих вітрів виживають тільки найстійкіші. Пінгвіни тобі підтвердять це, вони ж бо птахи-екстремали!

    На суші пінгвін трохи вайлуватий. А спробуй за ним побігти! Утікає він хутко: беркиць на  сніг – і стає живими санчатами. Ковзаючи на животі, щодуху мчить уперед і веслує крилами.
    Над Антарктикою свищуть люті заметілі, а  під пір’яним «кожушком» пінгвіна тепло, як у рукавичці. Густе пір’я «викладене» дуже щільно – як черепиця на даху, і який би не був вітер, жодна пір’їнка не ворухнеться.

    Екстрим для малюка-пінгвіна починається ще в яйці. З маминих лап яйце обережно перекочовує на лапи тата, а звідки – гульк! -  у його пухову кишеньку (спеціальну шкіряну складку між животом та лапами). При цьому пінгвін-тато вклоняється пінгвінисі-мамі та схвильовано трясе хвостиком. Однак здійснює ці ритуали обережно: якщо яйце впаде на сніг – малюк загине.

    Свою найпершу зимівлю пінгвіни проводять разом із татами. Доки мама на  полюванні, тато оберігає своє дитя і навіть годує його «пташиним молоком» - спеціальним жирним соком, що утворюється в його шлунку. Сам тато «харчується» у цей час лише снігом і дуже худне.
    Після морозного антарктичного літа настає люта зима. Час пінгвінам-батькам вирушати з насиджених місць. Куди? У мандрівку до океану. У вільних від криги водах вони будуть рибалити, щоб запастися харчами. А пінгвінятам доведеться зимувати самим у своїх пінгвінячих «дитсадках».

    Сірі голівки притрушує сніг, а пінгвінята стоять крило до крила у тісному колі, яке невпинно закручується у центр, немов вир. Таким чином крайні птахи з часом потрапляють усередину і там  зігріваються. Цілий місяць тупцяють малі та чекають на своїх батьків.

Цікаве:

    У світі є 18 видів пінгвінів. 7 видів цих птахів живуть у водах Антарктиди. Решта зустрічаються по всій Південній півкулі.
    Пінгвіни харчуються рибою, крилем та кальмарами. Полюючи на здобич, вони пірнають на глибину до 535 метрів і можуть бути під водою до 15 хвилин.

    Пінгвіни чудово плавають, набираючи швидкість до 40 км/год., і вистрибують з води на крижини на висоту 2 метри!

    Пінгвіни живуть великими гуртами-колоніями, в  яких може бути до 10 тисяч птахів.

    Подивись цікаві відео про пінгвінів:

Підсніжник – смілива квітка

 

    Вже так хочеться весни. Ходімо до лісу! Може, побачимо ознаки довго очікуємо весни? Що це? З-під снігової ковдри виглядають ніжні головки підсніжників. Як вони стомилися! Як натрудилися! Бо ж не просто пробитися крізь товщу снігу таким тендітним квіточкам! Хоч і є в них для цього цікаве пристосування. Молоді листочки, між якими заховалася квіточка, згортаються в трубочку так, що на поверхні в них утворюється неначе гостроверхий списик. Цей списик проходить крізь ґрунт, торішнє листя і сніг.
         Тільки-но рослина пробилась на поверхню, квітка здіймається над листочками. А відцвіте квітка, листочки почнуть видовжувати й розростатися. Набиратиметься підсніжник сили, щоб визрівало в плодах-коробочках його дорогоцінне насіння, з якого виростуть молоді підсніжник. Проте цих красивих рослин стало обмаль у лісах. Адже бездумно нищать їх люди. Рвуть квіти, несуть з лісу оберемками, продають букетики, які згодом викидають. Сумно. Коли ж замисляться люди й припинять нищити окрасу лісу – не зриватимуть підсніжників? Надія лише на тебе, друже! 

           Послухай казку Марії Солтис-Смирнової «Сміливі квіточки»:

Молодший відділ · Марія Солтис-Смирнова. Сміливі квіточки