Рослини-їжачки

     Кактуси надають пустелі неповторного вигляду. Здається, немов таємничі інопланетяни привезли на Землю ці рослини. Особливо дивовижні пейзажі під час сходу та заходу сонця.

Де кактус зберігає воду?

    Стовбури для  кактусів стали справжніми резервуарами для зберігання запасу води від одного дощу до іншого. Волога з них випаровується так повільно, що рослина без проблем може дочекатися наступної зливи. А опадів у пустелі може не бути навіть кілька років. Та не зважаючи на це, кактуси протягом тривалого часу не гинуть без вологи, а просто зморщуються під пекучими променями сонця, наче дідугани.
    Коли нарешті пройде дощ, кактус напивається цілющої води, і до нього знову повертається життя.

Навіщо кактус озброївся колючками?

    Кактуси ростуть у спекотних пустелях, де дощі випадають вкрай рідко. Рослини з листям не могли б вижити за таких умов, бо пекуче сонце випаровувало б з них багато вологи. Але кактуси змогли пристосуватися до життя у пустелі, перетворивши листя на колючки. За допомогою шипів вони можуть не лише зберігати воду, а ще й видобувати її. Під час перепадів температури на кінчиках голок завжди збираються крапельки роси. Окрім того, колючки – це ще й потужна зброя кактусів для захисту від тварин, які хочуть ними поласувати.

Хто наважиться скуштувати кактус?

    У пустелі, де майже нема води, різні тварини із задоволенням з’їли б соковиті стовбури кактусів, наповнені рідиною, якби не голки. Єдина тварина, яка не боїться колючої зброї кактусів, - це верблюд. Він залюбки ласує рослинами-їжачками, навіть такими, голки яких сягають до 10 см.

Кактус-велетень.

    У Північній Америці є дивовижний ліс. Замість дерев там ростуть кактуси цереуси. Цей вид кактусів виростає до 20 метрів у висоту – вище п’ятиповерхового будинку, а вага кожного з цих гігантів вдвічі більша за вагу слона. У сутінках ці величні рослини-стовпи нагадують колони гігантського замку велетнів.  

Кактус-мандрівник.

    У перуанській пустелі живе кактус аданте. Його назва в перекладі означає «то, що ходить». Замість коріння у рослини є два вкриті голками відростки, що нагадують ноги. Коли у пустелі здіймається вітер, кактус починає свою дивовижну подорож. Він може долати великі відстані. Воду і всі поживні речовини колючий мандрівник отримує не з землі, а з повітря.

Дім у кактусі.

    У пустелі навіть маленькими птахам важко знайти місце, де можна сховатися від пекучих променів сонця. Та золотавий дятел знайшов вихід. Він видовбує своїм дзьобом дірку у кактусі і влаштовує там собі прохолодне гніздо. Коли дятел покидає своє житло, у ньому залюбки оселяються інші птахи. Серед спекотної пустелі така прохолодна квартира довго не пустує.

Колючий, але корисний.

    У спекотній пустелі кактуси – дуже цінні рослини. Вони є справжнім скарбом для людей! Щільно висаджені кактуси в ряд здатні створити справжню колючу стіну, тому з них часто роблять огорожі.  Кактуси – це і корм для тварин. Фермери обрізають колючки і вигодовують  цими рослинами домашню худобу. З кактусів виготовляють волокно для одягу і ковдр, папір, напої, цукор, ліки, фарбу, мило, шампунь. Важко навіть усе перелічити! 

    Неодноразово кактуси рятували життя людям! Мандрівники, потерпаючи від спраги, виживали у пустелі лише тому, що із стебел кактусів зціджували воду. Якби кактусів не існувало, людям, мабуть, довелося б їх вивести!