Ох, і хитруни!

    Усім відомо, що в природі зазвичай перемагає той, хто більший, швидший і сильніший. А як же бути меншим, слабшим і не таким прудким тваринам? Скласти лапки й чекати, поки їх з’їдять?.. Тож не дивно, що деякі з них, аби вижити, змушені застосовувати різні хитрощі. Дехто взагалі вдається до відвертого обману й живе собі розкошуючи. А подеколи може втерти носа навіть людині.

«Щедра» матуся.

    Геніальний вихід знайшла зозуля: аби не марнувати часу і сил на висиджування й виховання пташенят, вона підкидає власні яйця в чужі гнізда. Ще й вибирає такі гнізда, де її яйця пасуватимуть і за кольором, і за розміром.  

    Після появи на світ кмітливе зозуленя поводиться точнісінько так само, як і його зведені брати і сестри. І прийомні батьки годують підкидька, навіть не здогадуючись, що їх ошукали.

Неперевершений актор.

    Що робити, коли ти не здатен ні дати відсіч ворогу, ні навіть утекти від нього? Треба прикинутися …трупом! Саме так виживає маленький і повільний віргінський опосум. І це йому настільки добре вдається, що хижаки намагаються обійти цього «здохляка» здалеку. Бо  мало того, що в разі небезпеки опосум падає й заклякає – він ще й починає смердіти, як справжня падаль. Тож як їжа ворогів він не цікавить, що йому й потрібно.

Хоч і священний, але ж крадій!

    Лангури Ханумана поширені повсюди в Індії – поблизу храмів. Там цих тварин шанують як священних. Навіть назву їм дали на честь  бога Ханумана – сміливого, сильного і …хитрого. Загалом, ці мавпочки – досить мирні, але все одно завдяки своїй безкарності крадуть у відвідувачів усе, до чого можуть дотягнутися їхні загребущі лапенята. І їм усе пробачають, адже вони – недоторканні!

Наслідувач голосів.

    Маргі – невелике звірятко, що живе на деревах у Мексиці, належить до родини котячих. Воно уміє вельми правдоподібно видавати звуки, схожі з тим, як кричать маленькі мавпенята, потрапивши в біду. На цей заклик поспішають дорослі мавпи – головна жертва маргі. Також маргі може «кричати» і як великий гризун агуті, і як безкрилий птах тінамі. Без обіду такий «талант» не залишиться!

Працювати треба в команді. 

    

    Носуха – один із представників родини єнотових, що мешкають у Латинській Америці. Крім фруктів, черв’яків, комах і пташиних яєць, посухи обожнюють зелених ігуан. Звісно, їсти. Але,щоб упіймати цю велику деревну ящірку, потрібен командний підхід: отож одна носуха підіймається на дерево й лякає ігуану, а та, недовго думаючи, стрибає на землю, де й потрапляє в пазуристі лапи інших учасників «загону».

Упіймала на хробака?

    Черепахи – мудрі тварини. А деякі з них ще й підступні! Як-от грифова черепаха. Для полювання ця хитра звірина використовує власний язик, дуже схожий на рожевого черв’яка. Гігантська важезна черепаха не може ганятися за здобиччю, тому, прикинувшись великим валуном у річці, просто відкриває рот із потужними щелепами, ворушить язиком і чекає на дурну рибку, що запливає їй прямо в пащу.

Незалежна, духом сильна!

      Щороку наприкінці серпня традиційно відзначаємо головне свято країни - День Незалежності України. У 2023 році - знову в умовах війни, коли Україні вкотре доводиться відстоювати свою свободу та право на життя.
    Попри всі труднощі, нам є чим пишатися — українськими воїнами, які захищають нашу Батьківщину, вільними виборами, свободою у вираженні своїх політичних переконань. Головне — пам’ятати, що суверенітет України тримається на її громадянах, яким не все одно, якою буде доля наступних поколінь, адже тільки небайдужі й вільні люди можуть змінювати на краще свою країну.

    Діти - майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками збагачують її. Вони повинні знати свою історію, та берегти незалежність, суверенність та соборність України.

     Пропонуємо вашій увазі книги, які допоможуть дитині познайомитися з історією України, історією державотворення та сьогоденням.

Що колись їли українці…

     «Балабушки», «книши». Цікаво, а що ж таке дивне так назвали? Виявляється, що в минулому були такі пампушки та палянички. А що ж такого колись їли люди, що зараз вже або назву свою змінило, або взагалі готувати перестали? Адже колись люди не їли макаронів та гамбургерів.

Різдвяні витребеньки.

    Так як наша країна з давніх-давен була краєм хліборобським, то й більшу кількість страв готували з борошна та різної городини. М‘ясо було стравою не на кожен день. А рибою ласували ті, хто жив біля річок та озер.

    Колись дуже популярною була страва, яку називали балабушки, чи то балабухи. Насправді це невеличкі булочки круглої форми, які робили з кислого тіста. Їх пекли на Різдвяні свята та Новий рік. А на свято Андрія дівчата за допомогою балабух навіть ворожили на те, хто швидше вийде заміж. Для ворожіння треба було принести в роті води з криниці. При цьому хлопці намагалися розсмішити дівчат, щоб вони проковтнули воду чи розлили її. Потім замішувалося тісто та випікалася балабуха. Дівчата пізно ввечері викладали балабушки на низьку лавку та запускали в хату песика, і чию балабуху пес з’їдав першою, та дівчина й мала вийти у наступному році заміж.

    Так само різдвяною стравою є книші – це паляниці з дрібно змеленого борошна, які по краях вирізували  ложкою. Книші були гостинцями для колядників та коли люди ходили одне до одного в гості. Зараз цю страву пам’ятають лише на Поліссі.

Горохові оладки.

    Хоми можна назвати гороховими оладками. Вони фактично повністю зникли ще в середині минулого століття. А чому саме – сказати досить важко. Адже страва дуже проста у приготуванні та смачна й ситна.
    Для горохов’янки необхідно розмочити горох, який потім розварюють до стану пюре. А в трохи остиглу масу додають кілька ложок борошна, формують оладки та смажать їх на розігрітій пательні з додаванням олії. Такі горохові оладки можна їсти зі шкварками, підсмаженою цибулькою.

Солодкий «хмиз».

    Вергуни – назва дивна для нашого вуха. Та насправді це дуже смачне домашнє печиво, яке просто приготувати. Основою тіста є борошно, яйце та сироватка. Готове тісто розкатують у тонкий пласт і ріжуть гострим ножем на ромби чи прямокутники. У кожній заготовці прорізують поздовжню дірочку, у яку вивертають зовнішні краї тіста. Готові вергуни смажили у великій кількості олії до темно-золотавого кольору. такі смаколика були до вподоби і дітям, і дорослим. а приготувати їх могла навіть ще зовсім маленька господиня.

Сніданок по-українські.

    Наші пращури дуже часто їли на сніданок таку страву, як лемішка. Її готували з підсушеного гречаного борошна, Запікали в печі. Їли з так званим пісним молоком з насіння льону чи маку. У сучасній українській кухні цю страву можна знайти лише у старовинних книгах рецептів. Її дуже давно перестали готувати.

    Так само популярною на сніданок була соломаха. Страва з того ж таки гречаного борошна. Та спосіб приготування в неї був трохи іншим від лемішки. Соломаха чимось надує манну кашу. Правда, їли її з олією чи затирали часником. соломаха користувалася неабиякою популярністю серед козаків.
    Подивись пізнавальні відео та дізнайся про інші страви української кухні: