Надія Перепадя. Водичка.

Юні друзі!

    Усі ви любите літні канікули, сонечко та прохолодні річки й струмочки. А чи знаєте ви, що звичайна Водичка теж має своє веселе життя?

    Вона дзвінко сміється, ловить сонячні зайчики, грається з білочками, зайчатами та навіть допомагає маленьким каченятам навчатися плавати. А ще до її берегів так люблять приходити діти! Але одного разу поряд із затишним струмком зупинилася чужа машина, і все навколо раптово змінилося...

    Чи зможе весела Водичка знову радіти життю і хто прийде їй на допомогу?

    Запрошуємо вас переглянути зворушливу відеоісторію за твором письменниці з Чернігівщини Надії Перепаді із її чудової збірки «Таємниця старого парку».

    Влаштовуйтеся зручніше, вмикайте відео та пориньте у дивовижну історію, яка нікого не залишить байдужим!

Крижана країна Ісландія.

 

Юні мандрівники та шукачі пригод!

    Сьогодні ми вирушаємо в неймовірну віртуальну подорож до країни, де дивовижно поєдналися крижані льодовики та вогняні вулкани, а небо вночі  спалахує різнокольоровими вогнями. Ласкаво просимо до Ісландії — країни льоду та вогню!

    Чи знаєте ви, що в цій країні немає звичних нам лісів, зате є справжні гейзери, які б'ють просто посеред вулиці, як гарячі фонтани? А ще там можна побачити кумедних овець і водоспади, схожі на декорації до казкового фільму.

    Влаштовуйтеся зручніше перед екранами, заплющуйте очі... Уявіть, що ми сідаємо на чарівний літак, який везе нас на край світу. Час вирушати досліджувати таємниці дивовижної Ісландії!

Таємниці українських візерунків: Святкуємо Всесвітній день вишиванки разом!

 Чи знаєте ви, яке свято ми відзначаємо 21 травня? 

Цього дня українці в усьому світі святкують День вишиванки.

Вишиванка — це не просто красива сорочка. Це справжній таємний код, у якому наші предки зашифровували побажання здоров’я, щастя, сили та любові. Кожен хрестик і кожна лінія на ній мають свою магічну силу!

Мандрівка Україною: Скільки областей — стільки й візерунків!

А чи знали ви, що в кожному куточку нашої великої України вишивають по-різному? Наші прабабусі в різних областях мали свої улюблені кольори та малюнки.

Спеціально для вас ми підготували дивовижну інтерактивну карту. Натискайте на будь-яку область України, і ви побачите, якими унікальними орнаментами прикрашали сорочки саме там!

Клікай на карту та досліджуй разом із нами!

Що приховують кольори та знаки?

Поки ви розглядаєте карту, тримайте кілька підказок-секретів :

• Червоний колір — це колір сонечка, вогню та любові. Він дарує людині захист і життєву силу.
• Чорний колір — ні, це зовсім не про сум! Це колір нашої рідної, родючої землі-годувальниці.
•  Рослини (дуб, калина, барвінок) — їх вишивали, щоб дітки росли дужими, красивими та ніколи не хворіли.
•  Пташки (соловейки, зозулі, голуби) — це символи добрих новин, весни та радості.

Зі святом, друзі! Нехай ваші вишиванки бережуть вас щодня!

Дитячі ігри для зняття напруженості

 

    Тривале перебування в укриттях, розлука з родичами і друзями та переїзд із рідних місць можуть сприяти виникненню стресу в дітей.

    Для зняття напруження батьки можуть використовувати прості ігри, перелік яких опублікував Центр громадського здоров’я з посиланням на міжнародну благодійну організацію “Save the Children“.

    Грати спеціалісти рекомендують у тихому місці на віддалі від речей та явищ, які можуть відволікти. Правила гри треба пояснювати зрозуміло й доступно для дітей. Усі вправи відразу робити не обов’язково, спершу можна просто спостерігати за дитиною. Так, заглиблювати дитину в гру треба поступово, залежно від того, наскільки вона сама нею захоплена.

    Ось шість вправ, які рекомендують для зняття стресу:

Країна нескорених

 

    21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи –  свято, встановлене на честь двох революцій, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках. Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.

    День Гідності та Свободи почали відзначати з 2014 року – в річницю початку Євромайдану.

    Сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та всіх українських воїнів, які беруть участь у війні, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній і суверенній державі.

    Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням, це вже вшанування найкращих, котрі у найважливіший момент нашої історії не злякалися, жертвують собою заради своєї Батьківщини.

    Ще не загоїлися рани Майдану, а Небесна сотня щодня поповнюється новими ангелами: душі загиблих у війні-2022  зірками спалахують у небі.

    Україна продовжує оплакувати і вшановувати своїх Героїв.

    Усі вони залишаються в пам’яті народу назавжди, стають гордістю й прикладом для майбутніх поколінь.

    Нехай буде мирне небо над українською землею, добробут й родинна злагода у домівках українців, не згасає віра в щасливе майбутнє Української держави!

Хочеш дізнатися більше про те, що таке Гідність та Свобода? Переглянь відео.

Історична казка до Дня Гідності та Свободи

Ох, і хитруни!

    Усім відомо, що в природі зазвичай перемагає той, хто більший, швидший і сильніший. А як же бути меншим, слабшим і не таким прудким тваринам? Скласти лапки й чекати, поки їх з’їдять?.. Тож не дивно, що деякі з них, аби вижити, змушені застосовувати різні хитрощі. Дехто взагалі вдається до відвертого обману й живе собі розкошуючи. А подеколи може втерти носа навіть людині.

«Щедра» матуся.

    Геніальний вихід знайшла зозуля: аби не марнувати часу і сил на висиджування й виховання пташенят, вона підкидає власні яйця в чужі гнізда. Ще й вибирає такі гнізда, де її яйця пасуватимуть і за кольором, і за розміром.  

    Після появи на світ кмітливе зозуленя поводиться точнісінько так само, як і його зведені брати і сестри. І прийомні батьки годують підкидька, навіть не здогадуючись, що їх ошукали.

Неперевершений актор.

    Що робити, коли ти не здатен ні дати відсіч ворогу, ні навіть утекти від нього? Треба прикинутися …трупом! Саме так виживає маленький і повільний віргінський опосум. І це йому настільки добре вдається, що хижаки намагаються обійти цього «здохляка» здалеку. Бо  мало того, що в разі небезпеки опосум падає й заклякає – він ще й починає смердіти, як справжня падаль. Тож як їжа ворогів він не цікавить, що йому й потрібно.

Хоч і священний, але ж крадій!

    Лангури Ханумана поширені повсюди в Індії – поблизу храмів. Там цих тварин шанують як священних. Навіть назву їм дали на честь  бога Ханумана – сміливого, сильного і …хитрого. Загалом, ці мавпочки – досить мирні, але все одно завдяки своїй безкарності крадуть у відвідувачів усе, до чого можуть дотягнутися їхні загребущі лапенята. І їм усе пробачають, адже вони – недоторканні!

Наслідувач голосів.

    Маргі – невелике звірятко, що живе на деревах у Мексиці, належить до родини котячих. Воно уміє вельми правдоподібно видавати звуки, схожі з тим, як кричать маленькі мавпенята, потрапивши в біду. На цей заклик поспішають дорослі мавпи – головна жертва маргі. Також маргі може «кричати» і як великий гризун агуті, і як безкрилий птах тінамі. Без обіду такий «талант» не залишиться!

Працювати треба в команді. 

    

    Носуха – один із представників родини єнотових, що мешкають у Латинській Америці. Крім фруктів, черв’яків, комах і пташиних яєць, посухи обожнюють зелених ігуан. Звісно, їсти. Але,щоб упіймати цю велику деревну ящірку, потрібен командний підхід: отож одна носуха підіймається на дерево й лякає ігуану, а та, недовго думаючи, стрибає на землю, де й потрапляє в пазуристі лапи інших учасників «загону».

Упіймала на хробака?

    Черепахи – мудрі тварини. А деякі з них ще й підступні! Як-от грифова черепаха. Для полювання ця хитра звірина використовує власний язик, дуже схожий на рожевого черв’яка. Гігантська важезна черепаха не може ганятися за здобиччю, тому, прикинувшись великим валуном у річці, просто відкриває рот із потужними щелепами, ворушить язиком і чекає на дурну рибку, що запливає їй прямо в пащу.

Що колись їли українці…

     «Балабушки», «книши». Цікаво, а що ж таке дивне так назвали? Виявляється, що в минулому були такі пампушки та палянички. А що ж такого колись їли люди, що зараз вже або назву свою змінило, або взагалі готувати перестали? Адже колись люди не їли макаронів та гамбургерів.

Різдвяні витребеньки.

    Так як наша країна з давніх-давен була краєм хліборобським, то й більшу кількість страв готували з борошна та різної городини. М‘ясо було стравою не на кожен день. А рибою ласували ті, хто жив біля річок та озер.

    Колись дуже популярною була страва, яку називали балабушки, чи то балабухи. Насправді це невеличкі булочки круглої форми, які робили з кислого тіста. Їх пекли на Різдвяні свята та Новий рік. А на свято Андрія дівчата за допомогою балабух навіть ворожили на те, хто швидше вийде заміж. Для ворожіння треба було принести в роті води з криниці. При цьому хлопці намагалися розсмішити дівчат, щоб вони проковтнули воду чи розлили її. Потім замішувалося тісто та випікалася балабуха. Дівчата пізно ввечері викладали балабушки на низьку лавку та запускали в хату песика, і чию балабуху пес з’їдав першою, та дівчина й мала вийти у наступному році заміж.

    Так само різдвяною стравою є книші – це паляниці з дрібно змеленого борошна, які по краях вирізували  ложкою. Книші були гостинцями для колядників та коли люди ходили одне до одного в гості. Зараз цю страву пам’ятають лише на Поліссі.

Горохові оладки.

    Хоми можна назвати гороховими оладками. Вони фактично повністю зникли ще в середині минулого століття. А чому саме – сказати досить важко. Адже страва дуже проста у приготуванні та смачна й ситна.
    Для горохов’янки необхідно розмочити горох, який потім розварюють до стану пюре. А в трохи остиглу масу додають кілька ложок борошна, формують оладки та смажать їх на розігрітій пательні з додаванням олії. Такі горохові оладки можна їсти зі шкварками, підсмаженою цибулькою.

Солодкий «хмиз».

    Вергуни – назва дивна для нашого вуха. Та насправді це дуже смачне домашнє печиво, яке просто приготувати. Основою тіста є борошно, яйце та сироватка. Готове тісто розкатують у тонкий пласт і ріжуть гострим ножем на ромби чи прямокутники. У кожній заготовці прорізують поздовжню дірочку, у яку вивертають зовнішні краї тіста. Готові вергуни смажили у великій кількості олії до темно-золотавого кольору. такі смаколика були до вподоби і дітям, і дорослим. а приготувати їх могла навіть ще зовсім маленька господиня.

Сніданок по-українські.

    Наші пращури дуже часто їли на сніданок таку страву, як лемішка. Її готували з підсушеного гречаного борошна, Запікали в печі. Їли з так званим пісним молоком з насіння льону чи маку. У сучасній українській кухні цю страву можна знайти лише у старовинних книгах рецептів. Її дуже давно перестали готувати.

    Так само популярною на сніданок була соломаха. Страва з того ж таки гречаного борошна. Та спосіб приготування в неї був трохи іншим від лемішки. Соломаха чимось надує манну кашу. Правда, їли її з олією чи затирали часником. соломаха користувалася неабиякою популярністю серед козаків.
    Подивись пізнавальні відео та дізнайся про інші страви української кухні:

Створюємо безпечне інформаційне поле

 

Війна увійшла в життя наших дітей безпосередньо – вибухами, спалахами, руйнуваннями. Там, де це відбувалося, ми нічого не можемо змінити. Але вберегти малечу від опосередкованої інформації нам цілком до снаги. Шановні дорослі, пам’ятайте: ваш настрій, емоції, як негативні, так і позитивні, діти підсвідомо зчитують і переймаються ними. Оберігайте малят від негативних емоцій війни. Адже ці переживання підточують і врешті руйнують їхнє психічне, а відтак і  фізичне здоров’я.

Не обговорюйте воєнні події у присутності дітей. Зважте: малята, навіть зайняті грою або чимось іншим, чують вас і мимоволі сприймають негативний зміст ваших розмов та емоцій.

Умикаючи при дітях телевізор чи смартфон, оминайте сюжети агресії, горя, потрясінь, хоч вам, зрозуміло, хочеться бути в курсі подій. Знайдіть для них веселі, життєрадісні сюжети, що відвертають увагу від звуків вибухів. У будь-які способи намагайтеся уникати перенасичення їх інформацією, що травмує. Коли ж діти самі запитують про те, що відбувається сьогодні в Україні відповідайте їм правдиво, виважено, спокійно, без паніки і жахливих подробиць.

Важливо виховувати в дітей любов і повагу до України, гордість за приналежність до її народу, бажання розмовляти українською як мовою національної ідентичності українців.

Національні пріоритети і переконання краще вносити у свідомість малечі через розповіді про наших героїв на фронті і в тилу, сіючи в душах почуття гордості за них, впевненості в перемозі.

Без паніки!

    Попереду літні канікули – що є на світі ще краще?! Можна буде відпочити, побити байдики вдома, поки тато з мамою – на роботі. Головне – не пхати свого допитливого носа, куди не слід, і не шукати пригод на свою голову, бо так і до біди недалеко: можна ненароком поранитися чи травмуватися. Але якщо прикрість уже трапилася… Що робити? Насамперед – не панікувати!

Якщо ти обпікся…

    Потримай обпечене місце під струменем холодної води протягом 10 хвилин. Потім треба обробити пошкоджену ділянку медичним засобом першої допомоги при опіках. Якщо опік – дуже великий і утворилися пухирці, потрібно стерильними серветками прикрити це місце, щоби до нього не доторкався одяг. У жодному разі не змащуйте опіку олією й не проколюй пухирців! Слід чимшвидше повідомити батькам і обов’язково звернутися до лікарні. І ще: через необережне користування побутовою хімією можна отримати хімічний опік, тож краще взагалі не мати з нею справи.

Ти порізався?

    Потрібно обробити рану перекисом водню, пляшечка якого завжди має бути в домашній аптечці, або хоча би промити водою з милом і накласти чисту пов’язку. Це робиться для того, щоби зупинити кров і в ранку не потрапила інфекція. Невеличкий поріз зазвичай перестає кровоточити досить швидко. Але якщо рана – глибока й дуже кровить навіть після накладання пов’язки, треба дзвонити мамі-татові й обов’язково звернутися по допомогу до лікаря. Пам’ятай: при порізі не можна довго підставляти  рану під струмінь води! Бо це завадить згортанню крові й тільки посилить кровотечу.

Тебе вкусила чи подряпала тварина…

    Насамперед слід помити це місце з милом. А далі – перша допомога, як і при порізах: обробити ранку антисептиком, накласти стерильну серветку й закріпити, обгорнувши зверху бинтом. Після зупинки кровотечі краї ранки змастити йодом (за умови, що не маєш на нього алергії). Зуби й пазурі тварин можуть завдати досить серйозних травм, тому при глибоких ранах потрібно обов’язково відразу ж показати їх лікарям. Це варто зробити й тоді, коли невідомо, чи щеплено тварину від сказу й коли навіть невелика ранка через день-два стала набряками й почервоніла - значить, почалося запалення.

Прищемив палець, забився?

    Отут доречним буде струмінь холодної води - треба потримати під нею травмоване місце 7-10 хвилин або прикласти до місця удару щось  холодне (у морозилці холодильника завжди знайдеться щось підходяще). Можна намилити забите місце господарським милом – тоді навіть синця не буде. Але якщо синець не зникає за 7 днів і дуже болить, треба звернутися до лікаря. Особливо ж небезпечні – травми голови. Якщо після удару тебе нудить, паморочиться в голові, потрібно  лягти в ліжко й обов’язково викликати швидку допомогу.

Веселих та безпечних канікул!

Емоції. Вивчаємо англійську

    Усі люди – і діти, й дорослі – протягом дня переживають справжній калейдоскоп емоцій. Спочатку може бути весело, а потім – сумно. Інколи страшно, а згодом цікаво. Щоб краще розуміти одне одного, варто навчитися показувати й називати свої емоції.
    А як вони звучать англійською мовою дізнавайтеся з пізнавальних відео та веселих пісень:

Та перевір свої знання зігравши в гру:

В сукні зеленій стою цілий рік…

    «В сукні зеленій стою цілий рік, сонечко світить, чи падає сніг». Навіть дошкільнята знають відгадку: це – ялина або сосна. Ти думаєш, що вічнозелені рослини не скидають хвою? Але це не зовсім так. Хвоя, видозмінені листки хвойних рослин, живе 2-20 років (як у якого дерева). І вона не обов’язково зелена, як у ялини, як у ялини звичайної. У ялини колючої, яку часто висаджують на вулицях, хвоїнки темно-зелені. А ще є ялина блакитна, сиза, срібляста. Є хвойні дерева, які мають і жовте, і червоне забарвлення.
    Хвойні дерева скидають хвою, але не відразу, а поступово. Тому нам здається, що вони ніколи не розлучаються зі своїми голочками. Голки сосни живуть лише 2-3 роки, потім опадають, і на їхньому місці виростають нові. Голки ялинки живуть 5-7 років, інколи 9 років. Хвоя ялівця тримається на гілках 4 роки. Хвойні дерева живуть до 400 років.

Хвойні рекордсмени України.

    Тис ягідний серед українських хвойників – дерево довгожитель. Ці дерева живуть до 4000 років. Колись тис ягідний був поширений в усій лісовій зоні Європи. Але через цінну деревину тис нещадно вирубували. Недарма це дерево називають королівським.
    Найвищим деревом в Україні була модрина європейська в Рахові. У віці 140 років її висота була 54 метра. Зараз є декілька ялин заввишки 45 метрів на Буковині.

    Найбільш високогірним деревом в Україні є гірська сосна. Вона росте на висоті 2010 метрів на горі Піп Іван у Карпатах. Гірські сосни часто утворюють густі зарослі до 3 метрів заввишки, практично непрохідні для людини.

    Хвойні дерева – найпоширеніші в Україні. Рекордсменами є сосна , ялина, смерека та ялиця.

Цікаві факти про хвойні дерева.

    Молоді пагони, кора, листя тису отруйні для людей і деяких тварин, наприклад, для коней і корів. А зайці та олені охоче поїдають тис без шкоди для себе. Важка, міцна червона деревина тису практично не гниє. Меблі з червоного дерева можуть простояти століттями. Колись з тису виготовляли луки. У Давньому Єгипті його називали «деревом смерті», на Русі – «червоним деревом», «негний-деревом», а вчені називають його «деревом-списом».
    Тис – довгожитель, але росте вкрай повільно, 2–3 см на рік. Яскраво-червоне насіння тиса у м’ясистій м’якоті схоже на ягоди.

    Тис легко переносить стрижку. Його використовують для живих парканів і «зелених зоопарків» – підстрижених у формі тварин кущів.

    Модрину називають «добрим деревом». Голки модрини не колючі, вони м’якенькі. З деревини модрини виготовляють штучний шовк, цукор, спирт, сірку, каніфоль.

    Модрину не можна сплавляти річкою, бо її деревина дуже важка. Сирі, щойно спиляні дерева тонуть у воді. Будівлі з модрини міцні, як камінь, і стоять понад 500 років.

    Гілки ялини не ламаються під вагою снігу. Така в неї форма – вузький конус не утримує багато снігу. Широкі гілки-лапи еластичні, пружні. Сніг прихиляє лапу до землі, але не ламає її. Гілки струшують сніг і знову піднімаються.

    А ось коріння ялини розходиться зірочкою в ґрунті при самій поверхні. Сильний вітер вивертає ялинку з корінням, яке не може втримати могутнє дерево.

    Весна в ялиновому лісі запізнюється! Густа, щільна крона ялин пропускає мало світла, на снігу лежить густа тінь, ґрунт сильно промерзає за зиму.

    Ялину називають щедрим деревом. Багато тварин ласують насінням ялини, якого у неї дуже багато. Це дерево щедре і для людей. Ялина дає нам  будівельний матеріал, папір, штучний шовк, целофан. З ялини виготовляють музичні інструменти, штучну шкіру і багато інших корисних речей.

    Скрипки з деревини ялини уже понад 300 років заворожують чарівними звуками. У Карпатах здавна використовують деревину смереки (це місцева назва ялини) для виготовлення трембіти. Українська трембіта – найдовший музичний інструмент у світі.

    Сосна, яку поранили, «плаче»! Зі стовбура виділяються янтарні сльози, які закривають ранку і рятують дерево від хвороботворних мікробів. Саме з таких «сліз» дуже давніх сосен утворився бурштин.

    Сосна рятувала мореплавців! Свіжа хвоя багата на вітамін С. Моряки використовували хвою як засіб проти цинги.

    Перевір свої знання, зіграй у вікторину:

У світі сновидінь…

    Що у світі найсолодше? Авжеж сон! Ні цукерки, ні торти, ні тістечка не можна порівняти з такою насолодою, як м’яка подушка та зручна постіль. Інколи здається: навіщо взагалі спати? Виявляється, є для чого!
    Коли ми недосипаємо, то гірше запам’ятовуємо інформацію, повільніше рухаємося і більше їмо. Річ у тім, що через брак сну знижується рівень гормону лептину, який регулює апетит. Тож поганий сон може перетворити спритну кмітливу людину на повільне голодне ледащо. Біда та й годі!

    Усі люди бачать сни, але не всі пам’ятають, що їм наснилося. Дехто вважає, що сни віщують майбутнє. Дехто – що сни – це просто наші спогади, емоції та витвори уяви. А ось який цікавий висновок зробили науковці: до появи кольорового телебачення лише 15% людей бачили барвисті сни, а тепер – 75%.

    Чи знаєш ти, що кількасот років тому в Європі спали напівсидячи? Така поза вважалася корисною для здоров’я.

    Людина спить близько третини свого життя.  Новонароджені діти сплять по 12-18 годин на добу, дорослим вистачає 7-9 годин, а тобі та твоїм одноліткам – 9-11. Під час спання гормон мелатонін нормалізує наші обмінні процеси та покращує імунітет. Простіше кажучи, сон – це здоров’я!

    Деякі люди можуть контролювати свої сни. Подейкують, що геймерам це вдається найкраще.

    Як треба спати?

    Перед сном добре провітрюй приміщення. Коли в кімнаті задуха, нам бракує кисню, а тому ми не відпочиваємо як слід. На ніч не варто робити активних фізичних вправ. А от зарядка зранку – те, що треба! У спальні слід підтримувати порядок. Таким чином ти налаштуєшся на кращий сон, а зранку – на активний і цікавий день.

    А от деякі тварини сплять по кілька місяців поспіль, щоб «економно» пережити зиму. Для цього пізньої осені вони вдосталь наїдаються, вимощують теплі кубла та … вкладаються спати аж до весняних днів! 

    Досі невідомо, чи сниться щось тваринам, Але вони так мило смикають лапками вві сні, ніби справді біжать за м’ячем або захоплено граються. Шкода, що вранці домашні улюбленці не розповідають своїх сновидінь!

    Цікаво знати.

    Калани (різновид видр) сплять, узявшись за лапки, щоб їх не віднесло течією. 

    Мозок дельфінів спить лише наполовину, Адже їм потрібно не забувати час від часу виринати й дихати.

    Коти сплять 70% свого життя. А равлик може не прокидатися 3 роки поспіль!

    Подивись пізнавальне відео про сон тварин:

Від «шептунчика» до мобільного

    Хочете змайструвати телефон? Візьміть дві сірникові коробки, між ними протягніть нитку – і «говоріть» із другом, який перебуває у сусідній кімнаті. Авжеж, нитка лише щось «шепотітиме», але ж ви знаєте: то говорить друг і ви йому потрібні. 

    Подібний телефонний пристрій знайшли археологи в одному із старовинних палаців в Перу. Там мотузок з’єднував не сірникові коробки, а посудини з гарбузів. Тому давньому телефону – не менше тисячі років. Попередників у телефону було багато, але справжній винайшли відразу двоє людей. 

    14 лютого 1876 року американський інженер Александр Белл запатентував прилад «для передавання телеграфом звуків голосу». Всього дві години по тому заявку про винайдення такого ж апарата  до патентного бюро приніс фізик Ілайш Грей. Та першим винахідником телефону вважається Александр Белл. Його телефон говорив тихо, хрипів, але інженер уперто вдосконалював свій винахід. А вже через рік в Америці було відкрито телефонну станцію. Коли ж у 1922 році Белл помер, то в США на хвилину замовкли всі телефони – понад тринадцять мільйонів.

    Сучасні телефони вміють не лише передавати звук на відстань. Вони запам’ятовують номери і самі з’єднують з абонентом. І навіть запобігають грипові: у слухавку таких телефонів умонтовується пристрій , який стерилізує її поверхню. Є телефони-календарі, телефони-годинники… 

    А нині ми маємо ще й мобілки  - телефони без дротів. Про таке раніше можна було прочитати лише в фантастичних творах.

    Дзень-дзень!  Задзвонив телефон. Ти прикладаєш слухавку до вуха і кажеш : «Алло!» А що означає це звичне слово? Прийшло воно до нас  із моря і народилося набагато раніше за телефон. Бачив не раз, напевне, в кіно, як перемовлявся капітан одного корабля з капітаном іншого. Він кричав у рупор: «Алло!», що означало:  «Слухай!» Тож і ти, зателефонувавши другові, кажеш йому : « Алло!», тобто «Слухай!»

    Послухай веселу пісню про телефон:

Веселий та сумний зубчик

     Це тільки здається, що у людини багато зубів – аж тридцять два! Якщо не піклуватися про них, якщо боятися стоматолога, то, на жаль, кількість зубів почне зменшуватися.
    Часто помилково думають, що марно доглядати за молочними зубками, бо ж  вони все одно випадуть. Це не правильно, тому що карієс молочних зубів викликає руйнування постійних.

    Треба пам’ятати правила догляду за зубами.
    Зуби треба чистити вранці та ввечері  рухами щітки знизу вгору та згори вниз ( а не збоку вбік!).  

    Потім окремо почистити круговими рухами щітки жувальну поверхню зубів.

    Навчися користуватися зубною ниткою. Вона добре очищує міжзубні щілини.

    Не забувай чистити не тільки зуби, але і язик – на ньому накопичується багато мікробів, що створюють зубний наліт та викликають карієс.

    Якщо є можливість, чисть зуби після кожного прийому їжі. Або погризи моркву чи яблуко. А ось солодким не захоплюйся!

    Не розгризай зубами горіхи, не розв’язуй вузлів, не перегризай нитки, не тримай у роті булавки чи цвяхи – це дуже небезпечно: можуть утворитися мікротріщини.

    Не бійся стоматолога! Відвідуй його регулярно для профілактичного огляду: нехай краще лікар запломбує маленьку дірочку, а ніж потім довго та серйозно лікувати напівзруйнований зуб.

    Стоматолог порадить тобі, якою пастою краще користуватися.

    Якщо тобі порадять носити брекети – спеціальні пластини для зубів – не соромся! Брекети виправлять неправильний прикус. Лише трошки потерпи – і усмішка буде, як у кінозірки!

    Якщо дотримуватися всіх вивчених правил гігієни, то матимете чарівну, веселу, щиру, сліпучу посмішку на все життя!

    Перевір себе, що ти знаєш про зуби, дай відповіді на питання від Зубної Феї:

    Та подивись цікаві мультфільми:

Батарейки, здавайтеся!

    Історія виникнення. Перша акумуляторна батарейка з’явилася 1859 року! А масове виробництво літієвих розпочали в 1998-му.
    Як працює батарейка? Батарейка – це хімічне джерело електричного струму.  Принцип роботи батарейки такий: електрострум виробляється під час взаємодії важких металів і лугів у певному середовищ, і хімічна енергія перетворюється на електричну.
    Батарейки маленькі, але можуть завдати великої шкоди.

В чому шкідливість батарейки? Одна батарейка отруює 20 квадратних метрів землі або 400 літрів води!
    Батарейка зі сміттєвого відра потрапляє на звалище, де її металевий корпус руйнується, і «начинка» (важкі метали) проникає у ґрунт, ґрунтові води, річки, озера.

Свинець. Осідає в нирках та руйнує їх, а ще – печінку, і викликає розлади нервової системи.

Кадмій. Накопичується в організмі і призводить до утворення пухлин.

Луги. Можуть спалити слизові оболонки і шкіру.

Нікель і цинк. Псують підшлункову залозу й кишківник, печінку й головний мозок.

Ртуть. Вражає нервову систему, порушує роботу рухового апарату; б’є по печінці й ниркам, погіршує зір і слух, порушує дихання.

Щороку в Україну ввозять понад 3,5 тисячі тонн батарейок. Переробляють лише 3 відсотки. І це катастрофа!

Разом з батьками обери, куди скидатимеш використані батарейки вдома. Збираючись на закупи, прихопи батарейки і поклади їх у спеціальний контейнер торговельного центру!

Якщо у твоєму місті чи селі ще досі немає такого – організуй збір сам! попроси допомоги в учителя чи батьків! Назбираєш повен контейнер – пиши громадським організаціям у великих містах і відправляй їм!

Будь свідомим – бережи природу!

Подивись пізнавальний мультфільм про батарейки:

 По сторінках журналу «Пізнайко».