Конституція для всіх: і великих, і малих

 

    Конституція - Основний Закон держави. За її дотримання відповідає Президент.

    Верховна Рада України прийняла Конституцію України 28 червня 1996 року. Отож, щорічно 28 червня в Україні державне свято - День Конституції. 

До Дня Конституції України від користувача Молодший відділ

Майстриня кумедних оповідей (До 65-річчя від дня народження Галини Вдовиченко)

 

    Улюблениця маленьких та дорослих читачів, авторка дитячих бестселерів про 36 і 6 котів, романів «Пів’яблука. Інші пів’яблука», «Найважливіше – наприкінці» Галина Вдовиченко святкує свій День народження. Її твори вирізняються тонким, невимушеним гумором, що зачаровує та викликає посмішку навіть у найпохмуріших читачів.

    Запрошуємо  познайомитися  з творчістю  цього чудового автора:

 

Дивовижні ящірки

    Тобі, звісно ж, доводилось бачити ящірок – прудких тваринок, за якими так цікаво спостерігати. Ці найближчі родичі змій широко розповсюджені по усьому світу. Ящірки невибагливі до житла: вони водяться навіть на висоті 5500 метрів над рівнем моря. Ящірок можна зустріти на всіх материках, окрім Антарктиди. Серед понад 3500 видів цих тваринок є великі та маленькі, отруйні й неотруйні, хижаки та «вегетаріанці».

ВЕЛЕТНІ

    Ящірки з’явилися на землі дуже-дуже давно - близько 160 мільйонів років тому. Деякі з них тоді мали гігантські розміри. Наприклад, ящірка, яка жила в Австралії мільйон років тому, сягала в довжину 6 метрів, а її далекі предки мозазаври - 11,5 метра. 
    Найбільшою з ящірок, які живуть сьогодні, є комодійський варан (дракон острова Комодо), який належить до родини варанів. Він може бути до 3 метрів завдовжки. А важить цей велетень понад 130 кг. Відомі випадки, коли комодійський варан нападав на людей і навіть убивав їх. Іноді він з’їдає представників і свого виду. Але здебільшого ця велетенська ящірка харчується залишками мертвих тварин.

ЛІЛІПУТИ 

    Ці крихітні ящірки майже в сто разів менші за своїх родичів велетнів. Їхня довжина - усього три сантиметри, і важать вони приблизно один грам. Це - гекони, які вирізняються не тільки найменшими розмірами, а й «комунікабельністю»: вони сюркочуть і видають інші звуки (більшість рептилій належать до «мовчунів»). Геконам подобається теплий клімат, а ще вони, на відміну від багатьох своїх родичів, добре вживаються поруч із людьми, навіть приносять чималу користь, знищуючи шкідливих комах. Завдяки волосистому покриттю на лапках ці ящірки - чудові скелелази. Вони здатні втриматися на цілком гладеньких поверхнях, повзають собі спокійнісінько по стінах і навіть по стелі.

ОТРУЙНІ

        Усупереч поширеній думці, що багато ящірок є отруйні, відомо всього лише два види цих рептилій, які впорскують отруту у своїх жертв. Це – ядозуб Хіла, який мешкає на південному заході США та півночі Мексики, і мексиканський ядозуб, котрого можна зустріти на більшій частині території Мексики та в Центральній Америці. Ці ящірки виробляють отруту, що виділяється в канавках зубів. Коли ядозуб кусає жертву, отрута потрапляє в кров пораненої тварини. Були випадки, коли ці ящірки кусали людей, однак, хоча їхні укуси болючі, серйозної шкоди людині вони завдати не можуть. Це - доволі великі рептилії: ядозуб Хіла сягає півметра в довжину, а мексиканські ядозуби ще більші - до 80 см завдовжки.   

      Харчуються ці ящірки переважно дрібними ссавцями, птахами і яйцями. Але коли їжу добути важко, то можуть місяцями жити, використовуючи жир, накопичений у хвості.

ВОДОЛАЗИ

    Ящірки дихають повітрям, тому серед них немає таких, які б жили весь час у воді. Однак деякі види ящірок уміють плавати та проводять частину свого життя у воді в пошуках їжі. Тільки один вид ящірок - морська ігуана з Галапагоських островів - добуває собі їжу в солоній морській воді: вона харчується морськими водоростями. Бувало, ці тварини, шукаючи якусь здобич, залишалися під водою по півгодини.

    Коли ігуани їдять, то, зрозуміло, заковтують дуже багато морської води. Але вони вміють виводити сіль з організму через залози, розташовані між носом та очима. Ці залози концентрують сіль у носовому отворі. Опісля ящірка «пчихає» й у такий спосіб позбувається солі. Крім того, шматочки солі, які вилітають із носа ігуани, ще й служать для відлякування ворогів.

Побачити небачене...

    Людям завжди хотілося побачити деякі предмети якомога ближче та краще, ніж це можливо неозброєним оком.
    Виготовляти скляні лінзи люди навчилися дуже давно. Проте їх робили з товстого і непрозорого скла. А для окулярів потрібне було скло тонке, безбарвне і прозоре. Секрет такого скла був знайдений у XIII ст. італійським фізиком Сальвіно дель Арматі. 

    Перші окуляри складалися із двох опуклих лінз, які збільшували предмети. Це дало змогу людям краще бачити. Але протягом довгого часу окуляри були дуже дорогими. Вони, так само як дорогоцінності, діставалися у спадок від королів, князів та інших багатих людей. Часто люди носили окуляри не через потребу, а щоб похвалитися перед іншими своїм багатством.

    У середині XV ст. було винайдено книгодрукування, лише тоді окуляри поступово стали необхідним оптичним приладом для багатьох людей.

    Ще у доісторичні часи жителі Півночі, ескімоси, використовували окуляри, які захищали їхні очі від снігової сліпоти. Вони виготовляли окуляри із кори дерева і кісток та прорізували в них вузькі щілини для очей.

    Коли з’явилися сонцезахисні окуляри? Перші окуляри з жовтими та зеленими скельцями з’явилися в середині ХІХ ст. в Англії. Але їхнє призначення було зовсім іншим, ніж у сьогоднішній час: кольорові скельця окулярів захищали очі пасажирів, які подорожували залізницею. Вагони тоді були відкритими, а від паровоза здіймався дим, змішаний з іскрами та вугільним пилом. Крім того, скельця окулярів фарбували ще й для того, щоб очі людей менше втомлювалися від постійного миготіння сонячного світла під час подорожі залізницею.

    Ніхто достовірно не знає, коли була винайдена перша підзорна труба. Відомо лише, що шумери, єгиптяни, греки і племена майя ще до нашої ери намагалися створити прилад, який допомагав би збільшувати предмети. Зорова труба стала одним із перших прадавніх оптичних приладів.

    Історики вважають, що перша підзорна труба була винайдена в 1608 році голландським майстром, який виготовляв окуляри, Гансом Ліпперсгеєм. Одного разу учень майстра абсолютно випадково виявив, що поставлені певним чином лінзи роблять близькими деякі предмети. Після недовгих роздумів Ганс виготовив першу підзорну трубу.

    Багато століть пройшло з часу винаходу підзорної труби. Її брали з собою в походи і в плавання, на полювання і на війну, з її допомогою люди здійснювали великі географічні та астрономічні відкриття. Підзорна труба завжди була і залишається хорошим помічником людини, особливим «підсилювачем зору».

    У 1609 році, дізнавшись про виготовлення зорової труби, італійський математик Галілео Галілей негайно приступив до моделювання власної конструкції. Результатом його праці стала свинцева підзорна труба, на кінцях якої учений розмістив два скла, одне з яких було опуклим, а інше увігнутим. Вчений назвав свій прилад телескопом. Удосконалюючи свій винахід, змінюючи форму і якість скелець, Галілею вдалося збільшити видимість предметів у 30 разів. Для тих часів його винахід був надзвичайно унікальним. Одного зимового вечора, 7 січня 1610 року, Галілео вирішив подивитися з допомогою телескопа на нічне небо. Він першим побачив гори на Місяці, супутники Юпітера, і першим зрозумів, що наша Земля крутиться навколо Сонця, а не навпаки. Це було найважливішою подією в історії астрономії.