"Добрі капості" Івана Андрусяка

 

    Іван Андрусяк - письменник, автор поетичних і прозових творів для дітей, перекладач, у минулому – головний редактор «Фонтану казок», дитячої редакції видавництва «Наш Формат». На початку 2023 року очолив редакцію художньої літератури для дітей у видавництві «Навчальна книга – Богдан». Народився 28 грудня 1968 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області.

    Дитячу мрію – стати «справжнім поетом» - здійснив ще в студентські роки, разом із друзями Степаном Процюком і Іваном Ципердюком створивши легендарний тепер літгурт «Нова деґенерація». Був поетом, за його ж словами «дуже серйозним і страшенно дорослим», - аж раптом із народженням наймололодшої дочки Стефи змінився – і став одним із найулюбленіших письменників української дітвори.   Найпопулярніші книжки: повісті «Стефа і її Чакалка», «Кабан дикий – хвіст великий», «Сорокопуди, або як Ліза і Стефа втекли з дому», «Вісім днів із життя Бурундука», «Пінгвіник», «Третій сніг»; поетичні збірки «М’яке і пухнасте», «Зайчикова книжечка» та інші.

    Бібліотечний кіт Кекс пропонує прочитати  книгу Івана Андрусяка «Третій сніг».

Коли і де з’явився звичай прикрашати ялинку до Новорічних свят?

    Традиція новорічного дерева має давню історію. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами,що в них живуть добрі духи,а тому прагнули задобрити їх,розвішуючи на деревах різноманітні частування і подарунки. Вічнозелена ялинка займала серед всіх дерев особливе місце: вона була священним центром, «світовим деревом», символізуючи саме життя і нове відродження з темноти і мороку.

    У германських племен існувала повага до ялинки як до символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки лише ялинка залишається  у зимові холоди зеленою, у  країнах північної півкулі новорічним деревом  обрали  саме її. Раніше замість іграшок вішали на дерева плоди різних дерев, наприклад: яблука – символ родючості, горіхи -  незбагненність божественного промислу, яйця -  символ життя, що розвивається, гармонії і повного благополуччя.

    Існує думка,що вперше прикрасив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер  (Німеччина). Повертаючись пізно додому, він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикрасив її свічками.

    Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: «На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки,а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу,яблука, печиво, шматочки цукру, мішуру». Спочатку вічно зелені святкові красуні з’явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв. Ці ялинки прикрашали яблуками,горіхами,посрібленими або золоченими картоплинами, пряниками – тобто усім їстівним.

    Наприкінці  18  століття в Німеччині з’явилися перші скляні ялинкові прикраси. Були вони надзвичайно дорогими. Легенда пов’язує спробу створити штучні подоби фруктів (скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам — їх символи, скляні кулі.
    Звичай прикрашати на Різдво та Новий рік ялинку пережив віки і поширився світом.

    Подивись цікаві відео про різдвяну ялинку:

Читаємо зимовими вечорами

    «Читаємо зимовими вечорами» - це добірка книг, яка допомагає  дітям насолоджуватися зимовими вечорами, розвиває уяву та вчить мудрості казок. Вона створить для них неповторну атмосферу зимових свят, а ще – подарує ціле гроно доброзичливих, легких і, водночас, повчальних історій.
    Ці книги були отримані Чернігівською обласною бібліотекою для дітей завдяки Обласній Програмі сприяння функціонуванню української мови як державної в Чернігівській області на 2023 – 2028 роки:

Дитячі ігри для зняття напруженості

 

    Тривале перебування в укриттях, розлука з родичами і друзями та переїзд із рідних місць можуть сприяти виникненню стресу в дітей.

    Для зняття напруження батьки можуть використовувати прості ігри, перелік яких опублікував Центр громадського здоров’я з посиланням на міжнародну благодійну організацію “Save the Children“.

    Грати спеціалісти рекомендують у тихому місці на віддалі від речей та явищ, які можуть відволікти. Правила гри треба пояснювати зрозуміло й доступно для дітей. Усі вправи відразу робити не обов’язково, спершу можна просто спостерігати за дитиною. Так, заглиблювати дитину в гру треба поступово, залежно від того, наскільки вона сама нею захоплена.

    Ось шість вправ, які рекомендують для зняття стресу:

Ці дивовижні мавпи

    Мавпи – жваві, веселі й кмітливі тварини. Мавпи найближчі родичі  людини серед усього тваринного світу. Зоологи об’єднали мавпу і людину в один загін,що має назву примати ( це слово походить від латинського «приматес» - найперші).
    Мавпи – найкмітливіші істоти серед тварин і поступаються за розумовими здібностями лише людині. І свої почуття  вони виявляють так само,як людина: сміються, плачуть, радіють, гніваються, дивуються.

    Найменші та найбільші. У природі існує понад двісті видів мавп, які поділяються на напівмавп  та справжніх мавп. Найменша у світі мавпочка -  мишачий лемур-мікроцебус – має довжину тулуба  (без хвоста) всього 12 – 13 см, а важить ця мавпочка лише 45 – 60 г. Карликові лемури з Мадагаскару важать 60г  при довжині тіла 23 – 25 см.

    Маса орангутангів з острова Калімантан – до 200 кг. Найбільша  ж мавпа на землі -  горила, її маса величезна – до 350 кг, а зріст сягає двох метрів.

    Снігові мавпи. Мавпи живуть не лише у жарких тропічних краях. Макаки з Північної Японії не бояться холодів,за що їх називають сніговими мавпами. Їхнє тіло вкрите густим,пухнастим хутром. Взимку макаки годинами сидять у гарячих вулканічних джерелах. Вони гріються там ніби у ваннах цілими родинами.

    Уакарі – єдині короткохвості мавпочки Південної Америки. Вони завдовжки 45-50 см із пухнастим невеличким хвостом. У цих мавпочок довга шовковиста шерсть, а мордочка гола, не вкрита волосяним покривом. Якщо уакари схвильована або перелякана, то її мордочка червоніє. Живуть ці мавпочки невеликими зграйками. Живляться плодами, листям і насінням.

    

    Мавпа – ревун. Ці мавпи, що мешкають в Америці, розміром з собаку. Але природа наділила їх дивовижно гучним голосом. Навіть громоподібне ревіння лева не таке голосне, як рик ревуна. «Заспівує», зазвичай ,старий самець, далі «естафету» підхоплює той, що стоїть за ним по рангу. І раптом уся зграя починає голосити так гучно, що можна оглухнути, навіть, затуливши вуха.
    Цей жахливий концерт може тривати декілька годин. Кричать ревуни переважно вранці та увечері, а інколи – навіть уночі, бо нерідко не сплять і ночами. Крики цих мавп можна почути на відстані п’яти кілометрів.

    Золотавий левиний томарин. Золотаві томарини  - найяскравіші з-поміж усіх мавп, але й найбільш рідкісні. Живуть золотаві томарини лише в одному місці на Землі – джунглях Бразилії. У дикій природі їх залишилося дуже мало.

    Лангур – невелика тендітна мавпочка з довгим чіпким хвостом. Легка і жвава, вона стрибає у довжину на 10 метрів! Живуть лангури гуртами.
    Коли у лангурихи народжується малюк, про неї та мавпенятко піклуються всі самиці гурту.

    Мавпа-носач – дуже цікава тварина. Народжуються маленькі носачі з невеликими кирпатим носиком. Зростає мавпеня, збільшується й ніс. У деяких самців ніс сягає довжини 18 см і мов груша звисає над ротом.
    Гучними криками носачі перегукуються між собою та сповіщають родичів про небезпеку. Живуть диво-носачі у мангрових лісах на островах Борнео та Калімантан (південна Азія) групами по 20 особин.

    Вранці та увечері вони збираються разом на «концерт» із «співами». Раз у рік носачиха народжує кирпатеньке мавпеня з блакитним личком. За три місяці личко стає сірим,а пізніше – коричневим,як і в дорослих мавп.

    Мармозетки, або ігрунки. Невеликі симпатичні мавпочки,які живуть у тропічних лісах Південної  Америки. Усі ігрунки мають довгий пухнастий хвіст. Ці жваві, грайливі, миролюбні мавпочки живуть родинами по 5-8 особин.

    Павіани – доволі великі мавпи. Довжина їх тіла до 120 см, маса – до 50 кг. Цих тварин називають собакоголовими, бо вони мають видовжену,як у собаки,морду. День павіани проводять на землі,а ввечері вилазять на дерева і сплять там, сидячи, щільно притулившись одне до одного.

Все підпорядковане своїм законам...

              Чому яблуко завжди летить з дерева лише вниз, а не вгору? Чому трава щовесни тільки зелена, а не якогось іншого кольору? Чому людям не можна кривдити один одного?

Тому що все підпорядковане своїм законам – фізичним, природним, державним. А от на тих, хто не дотримується законів держави, чекає покарання. Адже навіть якщо якийсь закон здається нам дуже дивним або незрозумілим, ми все одно мусимо його виконувати!

Запрошуємо познайомитися з деякими незвичайними законами.

Забіне Больман «Маленька Соня в лісі різдвяних історій»

     

    Різдво — найгарніше та найдобріше свято року. Але Маленька Соня й Ліскулька досі нічого не чули про нього. Цьогоріч усе змінилося: до їхнього лісу приїхала Міська Мишка, яка знає про Різдво геть усе. Вона навчить подружок пекти різдвяні коржики, писати святкові листівки, прикрашати ялинку й дарувати одне одному подарунки. А найголовніше — вірити в дива, яких на Різдво стається незліченно багато. Ця чудова книжка Забіне Больман «Маленька Соня в лісі різдвяних історій», повна історій про підготовку до Різдва, допоможе дочекатися найбажанішого свята в дружбі, мирі та любові до традицій, які об’єднують.

    Цю затишну книжечку  можна взяти і прочитати в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей. А з’явилася ця можливість завдяки Обласній Програмі сприяння функціонуванню української мови як державної в Чернiгiвськiй областi на 2023 - 2028 роки.

    А бібліотечний Кіт Кекс запрошує послухати історію про Святого Мишолая  з цієї книжки.

Молодший відділ · Забіне Больман. Святий Мишолай