Традиція новорічного дерева має давню історію. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами,що в них живуть добрі духи,а тому прагнули задобрити їх,розвішуючи на деревах різноманітні частування і подарунки. Вічнозелена ялинка займала серед всіх дерев особливе місце: вона була священним центром, «світовим деревом», символізуючи саме життя і нове відродження з темноти і мороку.
У германських племен існувала повага до ялинки як до символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки лише ялинка залишається у зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі новорічним деревом обрали саме її. Раніше замість іграшок вішали на дерева плоди різних дерев, наприклад: яблука – символ родючості, горіхи - незбагненність божественного промислу, яйця - символ життя, що розвивається, гармонії і повного благополуччя.
Існує думка,що вперше прикрасив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер (Німеччина). Повертаючись пізно додому, він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикрасив її свічками.
Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: «На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки,а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу,яблука, печиво, шматочки цукру, мішуру». Спочатку вічно зелені святкові красуні з’явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв. Ці ялинки прикрашали яблуками,горіхами,посрібленими або золоченими картоплинами, пряниками – тобто усім їстівним.
Звичай прикрашати на Різдво та Новий рік ялинку пережив віки і поширився світом.
Немає коментарів:
Дописати коментар