Кнопка безпеки: як не загубитися в медіасвіті

    Чи замислювався ти, скільки інформації споживаєш упродовж дня?
    Наприклад, коли їдеш в авто чи маршрутці та слухаєш радіо; коли дивишся телевізор або читаєш дитячий журнал; коли прислухаєшся до чуток від бабусь на лавці; коли дивишся з родиною кіно або читаєш енциклопедію; коли гортаєш увечері стрічку соціальних мереж. Інформація необхідна нам для того, щоб ухвалювати рішення та орієнтуватися в подіях.

    Як не потонути? Щоб ухвалити правильне рішення, нам потрібна достовірна інформація. Де її брати серед усього різноманіття? Як не отруїтись фейками, наче шкідливими ягідками?

    Найпростіший шлях отримати повну, правдиву та своєчасну інформацію — звернутись до професіоналів, зокрема до журналістів.

    Вони дотримуються дуже чітких стандартів (правил) і стежать за тим, щоб інформація була:

Достовірна: тобто відповідала дійсності.

Об’єктивна: тобто неупереджена (не суб’єктивна).

Повна: містила достатню кількість фактів для розуміння того, що відбувається (відповіді на запитання: Хто? Що? Де? Коли? Чому?).

Коректна: поважала приватне життя людини.

Справедлива: зберігала баланс думок (усім слід надавати слово, особливо в конфліктних ситуаціях).

Солодкі слова реклами 

    Памʼятай про природу реклами як виду інформації. Мета реклами — заохочувати людей придбати певний продукт та впливати на наш вибір. Для цього використовують привабливі й креативні образи. Тому на таких матеріалах завжди має бути позначка «Реклама». Якщо ж рекламний матеріал видають за звичайний журналістський текст без цієї вказівки — це називається джинса.

    Що варто знати про джерела?

    Навколо тебе дуже багато цікавих і корисних джерел інформації. Наприклад, малюнки на скелях є джерелом знань для істориків. Трембіта була важливим джерелом інформації для жителів Карпатських гір: вона повідомляла про важливі події (весілля, народження чи похорон). А бабуся є чудовим джерелом інформації про твій рід!

    Завжди варто залучати декілька джерел, бо одне з них може містити помилку. Наприклад, історики звертаються до різних книжок, літописів, свідчень, монет чи глечиків.

    Обережно використовуй виступи й дописи блогерів. З’ясуй, чи є ці люди експертами в питаннях, про які розповідають. Май на увазі, що блогери часто висловлюють власну суб'єктивну думку, а не сухі факти.

    Соціальні мережі не є надійним джерелом, адже тут будь-хто може написати що завгодно. Цю інформацію ніхто надійний не перевіряє.

    Журнали, газети та новинні сайти є важливими джерелами. Однак уникай анонімних новинних каналів — дізнавайся новини з якісних онлайн-медіа.

    Будь уважним із Вікіпедією. Звертайся до статей українськомовної Вікіпедії, які перевірені патрульними чи адміністраторами (патрульні — це досвідчені автори).

    Як перевірити надійність джерела в інтернеті?

    По-перше, подивися, чи вказаний автор.

    По-друге, зʼясуй, хто цей автор: чи є він експертом і фахівцем у сфері, про яку пише.

    По-третє, поглянь, на кого посилається автор і чи звернувся він до першоджерела.

    Шукай першоджерела інформації. Першоджерело — це людина, яка особисто зробила чи сказала щось.

    Приклад: Уяви, що однокласники кажуть, ніби твоя найкраща подруга підмовляє їх не грати з тобою. Що робити? Звернутися до першоджерела — прямо запитати у подруги, чи це правда.

    Завжди звертайся за порадою до вчителів, батьків або бібліотекарів, якщо виникають складнощі з вибором джерел!

 Поміркуй!

- Хлопчик на дитячому майданчику переконує, що на завтра скасували навчання в школі. До кого ти звернешся, щоб перевірити цю інформацію?

- Дідусь захворів. Як йому дізнатись, які ліки приймати?

- Учень 3-А класу зацікавився постаттю князя Володимира Великого. Де можна знайти перевірену інформацію?

- Петрик хоче дізнатися, як закінчився боксерський бій. Де шукати результат?

- В Індонезії стався землетрус. Де прочитати про наслідки?

 Обери: де правда, а де фейк?

- Гаррі Поттер має 6 братів.

-  Мавка закохалась у лісового чарівника.

- Австралія — це острів в Індійському океані.

- Прямокутник — це фігура, у якої всі сторони однакові.

- Богдан Хмельницький був Президентом України.

- Столиця України — Київ.

-  Русалонька віддала голос за можливість мати ноги.

    Уміти відрізняти правду від вигадок — це справжня суперсила сучасної людини! Інформаційний простір схожий на величезний ліс: у ньому є корисні плоди знань, а є й «отруйні ягоди»-фейки.     Щоб не потрапити у пастку неправди, завжди став запитання, перевіряй джерела та не вір чуткам на слово.

    А якщо ти хочеш знайти найцікавіші, найправдивіші та найперевіреніші факти про все на світі — завітай до нашої дитячої бібліотеки! Наші книги, енциклопедії та розумні бібліотекарі завжди допоможуть тобі знайти відповідь на будь-яке запитання. Читай свідомо та ставай справжнім детективом інформації! 

Таємничий мешканець джунглів: знайомимося з окапі

18 ЖОВТНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОКАПІ 

    Чи знаєте ви, що 18 жовтня у всьому світі відзначають Всесвітній день окапі (World Okapi Day)? Це міжнародне свято створили для того, щоб привернути увагу до збереження цих рідкісних, дивовижних і сором’язливих тварин, які живуть у густих тропічних лісах Африки.
    А щоб дізнатися, за що ж усі так люблять цього незвичайного звіра, нумо знайомитися з ним ближче!
    У першу мить не відразу й зметикуєш, хто це. Антилопа в зебрових панчохах? Засмаглий на африканському сонці олень? Стривайте-но! Хвостик із китичкою... Подовжена шия... Ще й язика синюватого показує та ніби глузує з нас! Чи не жирафа це часом?
    Майже вгадали — це двоюрідний родич усім відомого жирафа. А зветься він по-чудернацьки — окапі.

ЯЗИК-ЧУДОТВОРЕЦЬ

    Язик окапі може сягати 35 сантиметрів завдовжки! Завдяки цьому тварина з легкістю ним умивається. А ще у роті окапі, за щоками, сховані невеликі «кишеньки», де він може зберігати їжу про запас.

СУПЕРЗДІБНОСТІ ОКАПІ

 Цей дивовижний мешканець джунглів уміє:

 -    тихо насвистувати;

 -    чистити власним язиком очі та вуха;

 -    безшумно пересуватися лісом;

 -    діставати соковите листя на триметровій висоті.

 

 

 БУЛА Б ГОЛОВА, А ШИЯ ПІДБЕРЕТЬСЯ

    Жираф та окапі мають спільного предка — давно вимерлого палеотрагуса.
    Природа розпорядилася чесно: живеш у савані й тягнешся за кожним листком на високому дереві? Отримуй, жирафе, довжелезну шию! А ось окапі довга шия лише заважала б, адже його дім — густі лісові хащі.

 

  «БОДІАРТ» У СМУЖЕЧКУ

     Свою назву окапі отримав від тубільців-пігмеїв. За давніми легендами, кольорові смужки на своє тіло окапі наносить сам — такий «бодіарт» йому, бачте, дуже до вподоби!

 СПРАВА В КОПИТАХ

     Окапі любить блукати лісом наодинці. Захисне забарвлення чудово маскує його серед рослинності, а тупіт у хащі не почує навіть найдосвідченіший мисливець.
    До речі, копита в окапі з секретом: там розташовані пахучі залози, якими тварина позначає свою територію.

 

 

ЧИСТОТА — ЦЕ ЗДОРОВ’Я 

    Окапі дуже любить чепуритися! Цим користуються наглядачі у зоопарках, коли тварину треба вилікувати. Вони висипають лікувальний порошок просто окапі на спину, і той сам злизує ліки, коли вичищає шкіру.

 

 НІ ГИКНУТИ, НІ ПІСНЮ ЗАСПІВАТИ... 

    Окапі настільки пристосувався до потаємного життя у джунглях, що майже не має голосу. Він може лише обережно покашлювати або тихо свистіти, випускаючи повітря з легенів.

     Бажаєте дізнатися ще більше секретів про дивовижних тварин нашої планети? Завітайте до нашої бібліотеки за найцікавішими енциклопедіями та яскравими книжками!

 

По сторінках журналу «Професор Крейд»

Дитина і стрес: як бути поруч

Блог-допис про підтримку дитини під час стресу від користувача Молодший відділ

Надія Перепадя. Водичка.

Юні друзі!

    Усі ви любите літні канікули, сонечко та прохолодні річки й струмочки. А чи знаєте ви, що звичайна Водичка теж має своє веселе життя?

    Вона дзвінко сміється, ловить сонячні зайчики, грається з білочками, зайчатами та навіть допомагає маленьким каченятам навчатися плавати. А ще до її берегів так люблять приходити діти! Але одного разу поряд із затишним струмком зупинилася чужа машина, і все навколо раптово змінилося...

    Чи зможе весела Водичка знову радіти життю і хто прийде їй на допомогу?

    Запрошуємо вас переглянути зворушливу відеоісторію за твором письменниці з Чернігівщини Надії Перепаді із її чудової збірки «Таємниця старого парку».

    Влаштовуйтеся зручніше, вмикайте відео та пориньте у дивовижну історію, яка нікого не залишить байдужим!

Крижана країна Ісландія.

 

Юні мандрівники та шукачі пригод!

    Сьогодні ми вирушаємо в неймовірну віртуальну подорож до країни, де дивовижно поєдналися крижані льодовики та вогняні вулкани, а небо вночі  спалахує різнокольоровими вогнями. Ласкаво просимо до Ісландії — країни льоду та вогню!

    Чи знаєте ви, що в цій країні немає звичних нам лісів, зате є справжні гейзери, які б'ють просто посеред вулиці, як гарячі фонтани? А ще там можна побачити кумедних овець і водоспади, схожі на декорації до казкового фільму.

    Влаштовуйтеся зручніше перед екранами, заплющуйте очі... Уявіть, що ми сідаємо на чарівний літак, який везе нас на край світу. Час вирушати досліджувати таємниці дивовижної Ісландії!

Мандруємо Болгарією: від золота до кам'яних грибів

Привіт, юні мандрівники та допитливі чомусики!

Сьогодні бібліотечний кіт Кекс запрошує вас у неймовірну подорож до сонячної та загадкової країни — Болгарії! 

Разом із нашим вусатим гідом ви:

• Дізнаєтеся, чому Болгарію називають «країною троянд».
• Спробуєте розгадати таємниці стародавніх фортець і містичних легенд.
• Заглянете у найцікавіші куточки, про які не пишуть у звичайних підручниках.

Влаштовуйтеся зручніше, і вирушаймо в дорогу! Пригоди починаються прямо зараз!

 

Дивовижні властивості води

    Пішки по воді? І таке можливо!

    Водомірка спокійно бігає по водяній поверхні й не тоне. І секрет не тільки у здібностях самої комахи, а й у дивовижних властивостях води!
Легенька комаха прогулюється поверхнею води, як ми — по пружному ковроліну. Водяна поверхня під її лапками прогинається, але водомірка не провалюється углиб. Вона рухається, наче по невидимому водяному батуту. Чому?
А тому, що поверхня води подібна до пружної плівки, достатньо щільної для лапок комахи. Ця плівка здатна утримувати навіть предмети з металу!
    Дія такої природної «водяної плівки» називається поверхневим натягом. Він створюється тому, що молекули в рідинах розміщені дуже щільно і сильно притягуються одна до одної.

Дослід 1. Скріпка-кораблик

Перевір сам, як працює цей батут!
Наповни мисочку водою.
Візьми звичайну металеву скріпку, розігни один її кінець.
Тримаючи за розігнутий край, обережно поклади скріпку на поверхню води.
Спостерігай: Скріпка плаватиме, наче кораблик!

Чому краплі круглі?

    Завдяки поверхневому натягу крапля води немовби вкрита тонкою пружною оболонкою. Молекули в краплі тягнуться одна до одної і стягують її у форму кульки.
    Придивися до краплин роси на траві або до крапель, що стекли з твого пензля на стіл — усі вони тримають сферичну форму і пружинять від легкого доторку.
    Вийшовши з річки на берег, оглянь своє тіло — воно вкрите блискучими кульками води. Шар жиру на твоїй шкірі відштовхує воду, і вона «стягується» поверхневим натягом у краплі. На шерстинках твого песика після купання теж збираються такі ж водяні намистинки.
    Найвиразніші краплі утворюються на поверхнях, від яких молекули води відштовхуються. Розкачай тонкий шар пластиліну і капни на нього води. Утвориться красива куляста крапля, бо молекули води відштовхуються від жирної поверхні та гуртуються між собою. 

    А що як води багато?

    Якщо рідини забагато і сили притягання молекул недостатньо, щоб утримувати такий об’єм кулястим, вона розтікається в довільній формі. Але поверхневий натяг все одно діє, «стягуючи» калюжку невидимою пружною плівкою.

Мильна диверсія.

    Пружний невидимий водяний батут може зруйнувати звичайний мийний засіб! Його частинки розривають силу притягання поміж молекулами води. Зв’язок між ними слабшає, і утворюються своєрідні «дірки». Така «дірява» водяна плівка вже не здатна нічого втримати.
    Скріпка-кораблик, що чудово плавала у звичайній воді, у мильній воді одразу потоне.

Дослід 2. Втікання перцю

Давай перевіримо це разом:
Налий у глибоку тарілку води.
Візьми дрібку меленого перцю і посип зверху. Перчинки тримаються на водяному батуті й не тонуть.
Візьми рідкий мийний засіб і капни одну краплю прямісінько в центр.
Спостерігай: Перчинки миттєво кинуться врозтіч і почнуть тонути!
    Чому так відбувається? Їх розганяють і розштовхують молекули води, зв’язки між якими послабив мильний розчин.
    Порада для експериментів: Так само, як і перчинки, від мила будуть розбігатися частинки харчового барвника, утворюючи в тарілці з водою чи молоком суперцікаві візерунки!

Суперсила в роті: як люди й тварини відчувають смак

 Секрети нашого язика: як ми відчуваємо смак?

    Подумай про солодке тістечко... солоні, хрусткі крекери... кислий лимон або ж про щойно заварений чорний чай. Усі ці чотири смаки — солодкий, солоний, кислий та гіркий — тобі добре знайомі. Саме їх людина здатна відчувати та розрізняти.
Але як саме ми відчуваємо смак? Як, відкушуючи банан, ти знаєш, який він на смак? Усе це завдяки нашому язику!

    Роздивись свій у дзеркалі. Бачиш, яка у нього м'яка, наче оксамитова текстура? Придивись іще уважніше — вся поверхня вкрита м’язистими ворсинками, і язик більше схожий на килим. А що то за «горбочки» видніються? Це смакові рецептори!
    Саме вони розрізняють, яка на смак їжа. Отриману інформацію рецептори передають у вигляді сигналів по нервах до «головного штабу» — мозку. Там ці сигнали «розшифровуються», і ти розумієш, що з’їв.
    Людина з народження має близько 8 тисяч смакових рецепторів. Вони так старанно працюють, що організм поновлює їх кожні два тижні.

 

    Учені визначили, що язик має певні смакові зони: солодке, гірке, солоне, кисле. Чому ж здається, що смак ти відчуваєш усім язиком, а не окремими зонами? Бо їжа, потрапляючи до рота, одразу ж опиняється на язиці й переносить інформацію про смак по всій поверхні. Спочатку сприймаються солоний та солодкий смаки, бо ці речовини (сіль і цукор) найшвидше розчиняються у слині. А от якщо язик сухий, то смак взагалі не відчуватиметься.

 Таємниці світу тварин

    Тварини теж відчувають смак. Деякі з них, як і люди, мають смакові рецептори на своїх язиках. Інші ж розрізняють смаки за допомогою кінцівок, щупалець чи вусиків.
    Змії: На слизькому зміїному язиці взагалі відсутні смакові рецептори. Смак своєї їжі змія відчуває на... запах.

    Крокодили: У крокодила язик нерухомий, прирослий до нижньої щелепи. Він не може ним ані рухати, ані висовувати його. Тому крокодил свою їжу не пережовує, допомагаючи собі язиком, а просто ковтає її. Смакові рецептори у нього знаходяться не на язиці, а в глотці.

     Хамелеони: У деяких хамелеонів язик може бути довшим за їхнє тіло. Хамелеон ним ніби вистрілює, аби вхопити свою здобич, і потім разом із язиком втягує її до рота. А смакові рецептори у хамелеона знаходяться з боків язика та під ним.

     Колібрі: Ці крихітні пташки здатні розрізняти на смак солодке, солоне та гірке.

 Ошуканці смаку

    Чи траплялося тобі випити склянку апельсинового соку чи вкусити яблуко, коли щойно почистив зуби? Бр-р-р, гидота! За неприємний смак можна «подякувати» лаурилсульфату натрію — хімічній сполуці, яку додають до складу зубної пасти, щоб та добре пінилася. Саме цей компонент на деякий час «вимикає» солодкі рецептори на язиці, і їжа з будь-яким солодким присмаком вмить стає більш гіркою та кислою.

    Але буває і навпаки. Уяви, ти вичавлюєш сік з лимона собі прямісінько до рота та думаєш, що п’єш смачний лимонад. Неймовірно? Але саме це трапиться, якщо перед цим ти скуштуєш «магічний фрукт» (синсепалум). Невеличкі ягоди, що ростуть на заході Африки, здатні блокувати кислий смак на годину-другу, і будь-що кисле здаватиметься дивовижно солодким.
    Це схоже на те, як спочатку посмакувати такою городиною, як артишок, який здатен змінювати сприйняття смаків рецепторами. З’ївши свіжу рослину, ти помітиш, що будь-які несолодкі речовини здаватимуться солодкими — навіть звичайна вода матиме солодкий присмак.

Друзі-нерозлийвода

    Смаки дуже важко розрізняти без запаху. Коли ти бадьорий і здоровий, то навіть цього не помічаєш, бо сприймаєш їжу на смак і запах одночасно. Та варто закрити пальцями ніс, як стане набагато важче визначити смак продуктів.
    Наприклад, під час застуди, коли ніс не розрізняє запахів і через це важко дихати, їжа взагалі втрачає свій звичний смак.

Дегустатор — той, хто розрізняє смаки

    У справі дегустатора головне — тонке відчуття смаку та запаху. А це роки важких тренувань! Так-так, ці відчуття варто тренувати, якщо хочеш стати справжнім професіоналом. Досвідчений дегустатор може розрізнити до 4 000 смакових відтінків, серед яких кисло-солодкий і гіркувато-солоний — це справжні «квіточки».
    Напої і навіть звичайну воду теж перевіряють на смак і запах. Натреновані ніс та язик дегустатора одразу відчують домішки, яких треба позбутися. До речі, смак води може змінюватися залежно від температури, тому її перевіряють і прохолодною, і теплою.
    Професія дегустатора відома ще з давніх-давен. Колись це була навіть небезпечна та ризикована робота, особливо при королівському дворі. Саме дегустатор першим куштував королівську їжу, щоб правитель був певен — вона не отруєна. Тож не дивно, що в ті часи професія дегустатора була не надто популярною.

Моя країна — моя Конституція

    Привіт, друзі! Чи знаєте ви, що в України є особлива книга правил, за якою живе вся країна? Це Конституція України — Основний Закон нашої держави. Її було ухвалено 28 червня 1996 року, тому щороку цього дня ми відзначаємо День Конституції України.

Що таке Конституція?

    Уявіть собі школу. У ній є правила, які допомагають усім дружно навчатися та відпочивати. Так само і в державі: Конституція визначає найважливіші правила для всіх громадян і органів влади. Саме тому її називають Основним Законом України.

Про що розповідає Конституція?

Конституція пояснює:

•  якою є наша держава;
•  які права мають громадяни;
•  які обов'язки вони повинні виконувати;
•  як працюють органи влади;
•  як захищаються свобода, гідність і безпека людей.

    У Конституції записано, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність є найвищою цінністю в Україні.

Які права мають діти?

Конституція гарантує дітям багато важливих прав:

•  право на життя і безпеку;
•  право на освіту;
•  право на турботу та захист;
•  право висловлювати свої думки;
•  право на відпочинок і розвиток.

    Також у Конституції сказано, що всі діти рівні у своїх правах, а держава захищає дитинство.

А чи є обов'язки?

Звісно! Разом із правами кожен громадянин має й обов'язки:

•  поважати інших людей;
•  дотримуватися законів;
•  берегти природу;
•  любити й шанувати свою Батьківщину.

Цікавий факт

    Конституцію України депутати ухвалювали майже безперервно протягом доби. Через це ніч із 27 на 28 червня 1996 року називають «конституційною ніччю».

Пам'ятай!

Конституція — це не просто документ. Вона допомагає людям жити в справедливій, вільній та незалежній країні. Знати свої права й обов'язки важливо навіть у дитинстві, адже саме сьогодні ви вчитеся бути відповідальними громадянами України!

     Конституція об'єднує всіх нас і нагадує: кожна людина важлива, а Україна — наш спільний дім. 

А тепер запрошуємо переглянути відеоказку від кота Кекса про Конституцію України! Разом із пухнастим другом вирушайте у захопливу подорож сторінками Основного Закону нашої держави.

Таємниці маленького сонечка

  Вісник бога сонця

    Для наших пращурів сонечко було не просто комахою. Його вважали вісником бога сонця — Ярила. Саме тому люди ставилися до маленької червоної комашки з повагою та обережністю.

      І сьогодні, коли сонечко сідає на долоню, його не кривдять, а лагідно просять: «Сонечко-сонечко, полети на небо!..» Комашка підіймає надкрилля, розправляє прозорі крильця — і злітає. А на пальці залишається крапелька жовтуватої рідини. Це особливий захист сонечка. Її різкий запах попереджає птахів та інших ворогів: «Я несмачне — не чіпайте мене!»

 

    Та не лише «молочко» допомагає сонечку виживати. Якщо комаха відчуває небезпеку, вона миттєво підгинає лапки й прикидається неживою. Багато хижаків не звертають уваги на нерухому здобич — і сонечко рятується хитрістю.

 Червоний десант проти попелиць

    Для садівників і городників сонечко — справжній помічник. Його головна здобич — попелиці, дрібні шкідники рослин. Одне сонечко може з’їсти дуже багато попелиць за день.
    Полюють навіть личинки сонечка. Вони зовсім не схожі на дорослих комах — більше нагадують маленьких темних черв’ячків. Але апетит у них неабиякий! Іноді личинки навіть маскуються, прикріплюючи до себе залишки попелиць.

 

  Успіх — у стратегії

    Сонечко не може швидко бігати й не має дуже гострого зору. Але воно чудовий мисливець. Комаха рухається листком уперед, доки не натрапить на першу попелицю. А далі починає кружляти й досліджувати рослину, адже знає: попелиці живуть великими колоніями.

 

Як народжується сонечко

    Щоб перетворитися на красиве сонечко, личинка повинна добре підрости й накопичити сили. Потім вона стає лялечкою. Через деякий час із неї з’являється молоде сонечко — спочатку світле й м’яке. Та невдовзі на крильцях проступає яскравий колір і з’являються цяточки.

 

      Колір і кількість крапочок залежать від виду. Сонечка бувають не лише червоними. У природі зустрічаються:
•    жовті,
•    помаранчеві,
•    чорні,
•    і навіть білі сонечка!
    У наших краях найчастіше можна побачити червоне сонечко із сімома чорними цятками. Але існують і види з 14 або навіть 22 крапочками.

 Сонечкова хмарка

    Сонечка дуже люблять тепло. Коли наближається осінь, вони збираються у великі групи й вирушають на зимівлю. Іноді в небі можна побачити справжню червону хмарку з тисяч маленьких мандрівників.
    Для зимового сну сонечка ховаються під камінням, у щілинах кори чи між сухим листям. Тісно притулившись одне до одного, вони зігріваються і сплять до весни.

 

Де живуть сонечка?

    Сонечка поширені в багатьох куточках світу: в Європі, Азії, Північній Африці та Північній Америці.
    Ці маленькі комахи — справжні мандрівники. Восени вони можуть долати великі відстані в пошуках тепліших місць. Іноді сонечка навіть перелітають морські протоки. Якщо під час польоту вони втомлюються, то сідають відпочити просто на воду або біля берега, утворюючи яскраві червоні смуги.

    Інтерактивна мінівікторина: Перевір себе!
    А тепер давай перевіримо, як уважно ти читав статтю. Спробуй відповісти на питання, а потім порівняй із відповіддю!
1.    Що робить сонечко, коли відчуває небезпеку, окрім виділення жовтої рідини?
2.    На кого схожі личинки сонечка, які теж активно полюють на шкідників?
3.    Якого кольору, окрім червоного, бувають сонечка у природі?

Таємниці українських візерунків: Святкуємо Всесвітній день вишиванки разом!

 Чи знаєте ви, яке свято ми відзначаємо 21 травня? 

Цього дня українці в усьому світі святкують День вишиванки.

Вишиванка — це не просто красива сорочка. Це справжній таємний код, у якому наші предки зашифровували побажання здоров’я, щастя, сили та любові. Кожен хрестик і кожна лінія на ній мають свою магічну силу!

Мандрівка Україною: Скільки областей — стільки й візерунків!

А чи знали ви, що в кожному куточку нашої великої України вишивають по-різному? Наші прабабусі в різних областях мали свої улюблені кольори та малюнки.

Спеціально для вас ми підготували дивовижну інтерактивну карту. Натискайте на будь-яку область України, і ви побачите, якими унікальними орнаментами прикрашали сорочки саме там!

Клікай на карту та досліджуй разом із нами!

Що приховують кольори та знаки?

Поки ви розглядаєте карту, тримайте кілька підказок-секретів :

• Червоний колір — це колір сонечка, вогню та любові. Він дарує людині захист і життєву силу.
• Чорний колір — ні, це зовсім не про сум! Це колір нашої рідної, родючої землі-годувальниці.
•  Рослини (дуб, калина, барвінок) — їх вишивали, щоб дітки росли дужими, красивими та ніколи не хворіли.
•  Пташки (соловейки, зозулі, голуби) — це символи добрих новин, весни та радості.

Зі святом, друзі! Нехай ваші вишиванки бережуть вас щодня!