Вареник – завжди в моді!

    Ти зараз собі думаєш: «Пхе, які ще вареники? Піца, суші, китайська локшина – ось це зараз модно! А вареники…»  Справді, нині повсюди, куди оком не кинеш, - піцерії, суші-бари, китайські ресторанчики.  І мало хто пам’ятає, що раніше в кожному місті чи містечку обов’язково була варенична. Кому вони тепер цікаві? Тільки чомусь іноземці, приїхавши в Україну, завжди просять вареників-пирогів?

    Чому їх називають пирогами? Бо вареники – це і є варені пироги. Пухкенькі, із соковитою начинкою. Мм - ням… Й українці їх ліплять і їдять із незапам’ятних часів. Наші пращури готували вареники як жертовну їжу, присвячену Місяцю, тому вони й схожі на нього за формою. Люди просили Місяць, аби він сприяв добробуту й продовженню роду. А начинка мала різне значення: пшоняна каша – майбутнє життя, мак – безкінечність зоряного світу, яйця – сила.

    У давнину вважали, що вареники мають магічну долю. Їх обов’язково готували в день, коли в господарстві селянина корівка приносила теля або вівця – ягнятко. Це мало притягувати до  тварини міцне здоров’я та плодючість. Дівчата ж ворожили на варениках. Збиралися до купи й, наваривши пирогів, викладали їх перед голодним котом: чий пиріг він хапне першим, тій і до весілля готуватися.

    Узагалі, колись кожна дівчина найперше вчилася ліпити пироги. А по-справжньому смачні вареники можна приготувати, лише ретельно дотримуючись правил. Тісто місять із борошна, води й солі. І – ніяких яєць!!! Бо тісто буде твердим. А воду беруть якомога холоднішу, навіть крижану. Тоді тісто менше висихатиме під час ліплення вареників, та й краї вареників склеюватимуться краще.

    Не менш важлива у варениках – начинка. Найтрадиційніша – це вишні, сир, картопля з цибулею чи вишкварками. Як начинку використовували капусту, гречану кашу, мак, варені сухофрукти, а на Полтавщині – навіть горох, розтертий із калиною. На Чернігівщині полюбляли борошняну начинку: підсмажували сало, доки не перетворювалось на суху шкварку, і в киплячий смалець додавали борошно. Отакі – от пироги!

Равіолі

    Звісно, наші вареники – найсмачніші, але в них є дуже багато непоганих на смак родичів. Найближчі – італійські равіолі, фігурні конвертики з тіста з найрізноманітнішою начинкою. У Монголії та Кореї це – манти, які готують із дрібно нарубаного м’яса й готують лише на парі.

     Баоцзи

    Ще один родич вареників – китайський баоцзи. Саме баоцзи із задоволенням поїдали Кунг-фу Панда з улюбленого  мультику. Вони бувають з м’ясом, гарбузом і грибочками. Шалено смачні грузинські хінкалі. У них – дуже тонке тісто й смачний сік усередині. Саме тому їх їдять руками, тримаючи недоварений кінчик, а не виделкою, як наші вареники. Крім цього, є ще монгольські пози, тибетські момо  й багато інших. 

Хінкалі

Поважаємо особистий простір дитини

 

    Шановні дорослі. Не забувайте, що ви  – основний захист, опора дитини, якій вона довіряє, на яку розраховує, без якої почувається безпорадною. Мобілізуйте свої сили на те, щоб створити для дитини ситуацію емоційної захищеності, а не лише нагодувати її чи вкласти спати.   

    Сподіваємось, наші поради допоможуть вам.

Серія ігор «АНТИБОМБування»

 

У бомбосховищі або підвалі, в обмеженому просторі при мінімізованій активності, тривожні звуки сирени, стрілянини, вибухів передусім атакують ваш слух. Навчіться протистояти цим неприємними звукам простими іграми. Вони здатні знизити рівень тривоги, страху, зняти напругу та м’язову скутість.  Повертається самоконтроль , здатність емоційно-когнітивно реагувати на ситуацію.  І навіть з’являється здатність «відбивати» неприємні звуки! Звичайно, разом із батьками, усією родиною!

Гра в манікюр

     Якщо хочеш виглядати стильно й модно, увагу треба приділяти не лише своєму одягу, а й нігтям. Так-так, нігтям. Не можна про них забувати, адже вони завжди на виду. І якщо нігті красиві й доглянуті, ними хочеться милуватися, а якщо потворні – дивитися на них геть неприємно. Тож якщо ти стежитимеш за своїми нігтями, усе буде OK. Однак є тут деякі тонкощі, про  які тобі треба дізнатися.

    Яка дівчина не мріє мати гарні й довгі нігті?! Сьогодні це – не проблема, адже зараз будь-де можна купити накладні нігті. Що може бути простіше: береш готовий ніготь, наклеюєш – і красуєшся. А ще існує така процедура, як штучне нарощування нігтів. Це коли на твій нігтик наносять спеціальну гелеву суміш, і вона, висохнувши й набувши потрібної форми, перетворюється на супер-пупер-крутий манікюр (з латинської мови це слово перекладається як догляд за руками).

    Необов’язково нарощувати штучні нігті, можна прикрасити й власні. Сьогодні існує безліч варіантів такого дизайну. Це – художній розпис нігтів фарбами й гелем. Малювати на нігтях можна що завгодно: квіточки, звіряток, геометричні фігури або навіть пейзажі. Прикрашають нігті й стразами та блискітками, навіть засушеними рослинками. Ще й пірсинг роблять, щоправда, тільки на штучних нігтях.

    Так, штучні нігті всіляких форм і кольорів - неймовірно красиві. Та  важливо знати, що для кожного віку є свій манікюр. І дитячий манікюр досить відрізняється від того, який собі робить, приміром, мама. Нігті в дітей до 13 років – набагато м’якші й ніжніші, ніж у дорослої людини, і за ними потрібен ретельний догляд, щоби в майбутньому нігті не стали ламкими та не розшаровувалися. А то й узагалі не почали рости кривульками. 

    Тож, аби не мати проблем, спершу варто розібратися, що таке нігті та як за ними доглядати. А нігті – це рогові пластинки, розташовані на зовнішньому боці кінчиків пальців. Нігті (як і волосся) – це похідні клітин шкіри. Вони потрібні людині не тільки для того, щоби було що прикрашати, їхнє головне завдання – захищати чутливі пучки пальців. Ще за допомогою нігтів можна почухатися, узяти щось дуже маленьке. А ще деякі нервові особи їх гризуть, псуючи здоров’я й вигляд нігтів.

   

    Аби нігті завжди були здоровими й красивими, варто навчитися правильно робити манікюр. Насамперед треба добре помити долоньки, щоби не занести інфекції. Не слід обрізати відрослі нігтики ножицями – краще скористатися кусачками. Працювати пилкою (найкраще – делікатною скляною) потрібно також дуже обережно. Пам’ятай: твої нігтики – дуже тонкі й гнучкі, тому не захоплюйся підпилюванням. І в жодному разі не обрізай кутикулу – шкірку над нігтем! Нігтик у цьому місці – найніжніший, він може дуже пошкодитися.

    Щоб зробити цікавий манікюр, слід добре напружити уяву. Для дитячих нігтів косметична промисловість випускає спеціальні лаки на водній основі, які не містять шкідливих речовин. Ще є така чудова річ, як наклейки для нігтів! Але якщо ти не маєш такого  бажання, можеш не робити цього зовсім. Головне – щоб твої нігті були чистими й акуратними. Мода – мінлива, але ти можеш бути впевнена в тому, що доглянуті нігті ніколи не стануть немодними.

Ох, і хитруни!

    Усім відомо, що в природі зазвичай перемагає той, хто більший, швидший і сильніший. А як же бути меншим, слабшим і не таким прудким тваринам? Скласти лапки й чекати, поки їх з’їдять?.. Тож не дивно, що деякі з них, аби вижити, змушені застосовувати різні хитрощі. Дехто взагалі вдається до відвертого обману й живе собі розкошуючи. А подеколи може втерти носа навіть людині.

«Щедра» матуся.

    Геніальний вихід знайшла зозуля: аби не марнувати часу і сил на висиджування й виховання пташенят, вона підкидає власні яйця в чужі гнізда. Ще й вибирає такі гнізда, де її яйця пасуватимуть і за кольором, і за розміром.  

    Після появи на світ кмітливе зозуленя поводиться точнісінько так само, як і його зведені брати і сестри. І прийомні батьки годують підкидька, навіть не здогадуючись, що їх ошукали.

Неперевершений актор.

    Що робити, коли ти не здатен ні дати відсіч ворогу, ні навіть утекти від нього? Треба прикинутися …трупом! Саме так виживає маленький і повільний віргінський опосум. І це йому настільки добре вдається, що хижаки намагаються обійти цього «здохляка» здалеку. Бо  мало того, що в разі небезпеки опосум падає й заклякає – він ще й починає смердіти, як справжня падаль. Тож як їжа ворогів він не цікавить, що йому й потрібно.

Хоч і священний, але ж крадій!

    Лангури Ханумана поширені повсюди в Індії – поблизу храмів. Там цих тварин шанують як священних. Навіть назву їм дали на честь  бога Ханумана – сміливого, сильного і …хитрого. Загалом, ці мавпочки – досить мирні, але все одно завдяки своїй безкарності крадуть у відвідувачів усе, до чого можуть дотягнутися їхні загребущі лапенята. І їм усе пробачають, адже вони – недоторканні!

Наслідувач голосів.

    Маргі – невелике звірятко, що живе на деревах у Мексиці, належить до родини котячих. Воно уміє вельми правдоподібно видавати звуки, схожі з тим, як кричать маленькі мавпенята, потрапивши в біду. На цей заклик поспішають дорослі мавпи – головна жертва маргі. Також маргі може «кричати» і як великий гризун агуті, і як безкрилий птах тінамі. Без обіду такий «талант» не залишиться!

Працювати треба в команді. 

    

    Носуха – один із представників родини єнотових, що мешкають у Латинській Америці. Крім фруктів, черв’яків, комах і пташиних яєць, посухи обожнюють зелених ігуан. Звісно, їсти. Але,щоб упіймати цю велику деревну ящірку, потрібен командний підхід: отож одна носуха підіймається на дерево й лякає ігуану, а та, недовго думаючи, стрибає на землю, де й потрапляє в пазуристі лапи інших учасників «загону».

Упіймала на хробака?

    Черепахи – мудрі тварини. А деякі з них ще й підступні! Як-от грифова черепаха. Для полювання ця хитра звірина використовує власний язик, дуже схожий на рожевого черв’яка. Гігантська важезна черепаха не може ганятися за здобиччю, тому, прикинувшись великим валуном у річці, просто відкриває рот із потужними щелепами, ворушить язиком і чекає на дурну рибку, що запливає їй прямо в пащу.

Незалежна, духом сильна!

      Щороку наприкінці серпня традиційно відзначаємо головне свято країни - День Незалежності України. У 2023 році - знову в умовах війни, коли Україні вкотре доводиться відстоювати свою свободу та право на життя.
    Попри всі труднощі, нам є чим пишатися — українськими воїнами, які захищають нашу Батьківщину, вільними виборами, свободою у вираженні своїх політичних переконань. Головне — пам’ятати, що суверенітет України тримається на її громадянах, яким не все одно, якою буде доля наступних поколінь, адже тільки небайдужі й вільні люди можуть змінювати на краще свою країну.

    Діти - майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками збагачують її. Вони повинні знати свою історію, та берегти незалежність, суверенність та соборність України.

     Пропонуємо вашій увазі книги, які допоможуть дитині познайомитися з історією України, історією державотворення та сьогоденням.

Що колись їли українці…

     «Балабушки», «книши». Цікаво, а що ж таке дивне так назвали? Виявляється, що в минулому були такі пампушки та палянички. А що ж такого колись їли люди, що зараз вже або назву свою змінило, або взагалі готувати перестали? Адже колись люди не їли макаронів та гамбургерів.

Різдвяні витребеньки.

    Так як наша країна з давніх-давен була краєм хліборобським, то й більшу кількість страв готували з борошна та різної городини. М‘ясо було стравою не на кожен день. А рибою ласували ті, хто жив біля річок та озер.

    Колись дуже популярною була страва, яку називали балабушки, чи то балабухи. Насправді це невеличкі булочки круглої форми, які робили з кислого тіста. Їх пекли на Різдвяні свята та Новий рік. А на свято Андрія дівчата за допомогою балабух навіть ворожили на те, хто швидше вийде заміж. Для ворожіння треба було принести в роті води з криниці. При цьому хлопці намагалися розсмішити дівчат, щоб вони проковтнули воду чи розлили її. Потім замішувалося тісто та випікалася балабуха. Дівчата пізно ввечері викладали балабушки на низьку лавку та запускали в хату песика, і чию балабуху пес з’їдав першою, та дівчина й мала вийти у наступному році заміж.

    Так само різдвяною стравою є книші – це паляниці з дрібно змеленого борошна, які по краях вирізували  ложкою. Книші були гостинцями для колядників та коли люди ходили одне до одного в гості. Зараз цю страву пам’ятають лише на Поліссі.

Горохові оладки.

    Хоми можна назвати гороховими оладками. Вони фактично повністю зникли ще в середині минулого століття. А чому саме – сказати досить важко. Адже страва дуже проста у приготуванні та смачна й ситна.
    Для горохов’янки необхідно розмочити горох, який потім розварюють до стану пюре. А в трохи остиглу масу додають кілька ложок борошна, формують оладки та смажать їх на розігрітій пательні з додаванням олії. Такі горохові оладки можна їсти зі шкварками, підсмаженою цибулькою.

Солодкий «хмиз».

    Вергуни – назва дивна для нашого вуха. Та насправді це дуже смачне домашнє печиво, яке просто приготувати. Основою тіста є борошно, яйце та сироватка. Готове тісто розкатують у тонкий пласт і ріжуть гострим ножем на ромби чи прямокутники. У кожній заготовці прорізують поздовжню дірочку, у яку вивертають зовнішні краї тіста. Готові вергуни смажили у великій кількості олії до темно-золотавого кольору. такі смаколика були до вподоби і дітям, і дорослим. а приготувати їх могла навіть ще зовсім маленька господиня.

Сніданок по-українські.

    Наші пращури дуже часто їли на сніданок таку страву, як лемішка. Її готували з підсушеного гречаного борошна, Запікали в печі. Їли з так званим пісним молоком з насіння льону чи маку. У сучасній українській кухні цю страву можна знайти лише у старовинних книгах рецептів. Її дуже давно перестали готувати.

    Так само популярною на сніданок була соломаха. Страва з того ж таки гречаного борошна. Та спосіб приготування в неї був трохи іншим від лемішки. Соломаха чимось надує манну кашу. Правда, їли її з олією чи затирали часником. соломаха користувалася неабиякою популярністю серед козаків.
    Подивись пізнавальні відео та дізнайся про інші страви української кухні:

Гордість моя Україна!

 

    28 липня Україна щорічно відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.

    День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.

    Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Русі–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.

    Запрошуємо разом з бібліотечним котом Кексом відвідати дивовижні куточки нашої Батьківщини і віримо  в мирне небо та щасливе майбутнє для України!

Експрес- порада «Дбаємо про власну стійкість»

 

  

  Шановні батьки, діти - дзеркало емоційних реакцій дорослих, що поруч. Тому перше, що треба зробити батькам  - стабілізувати свій власний емоційний стан. 
    Сподіваємось наші поради стануть  для вас у нагоді.

Створюємо безпечне інформаційне поле

 

Війна увійшла в життя наших дітей безпосередньо – вибухами, спалахами, руйнуваннями. Там, де це відбувалося, ми нічого не можемо змінити. Але вберегти малечу від опосередкованої інформації нам цілком до снаги. Шановні дорослі, пам’ятайте: ваш настрій, емоції, як негативні, так і позитивні, діти підсвідомо зчитують і переймаються ними. Оберігайте малят від негативних емоцій війни. Адже ці переживання підточують і врешті руйнують їхнє психічне, а відтак і  фізичне здоров’я.

Не обговорюйте воєнні події у присутності дітей. Зважте: малята, навіть зайняті грою або чимось іншим, чують вас і мимоволі сприймають негативний зміст ваших розмов та емоцій.

Умикаючи при дітях телевізор чи смартфон, оминайте сюжети агресії, горя, потрясінь, хоч вам, зрозуміло, хочеться бути в курсі подій. Знайдіть для них веселі, життєрадісні сюжети, що відвертають увагу від звуків вибухів. У будь-які способи намагайтеся уникати перенасичення їх інформацією, що травмує. Коли ж діти самі запитують про те, що відбувається сьогодні в Україні відповідайте їм правдиво, виважено, спокійно, без паніки і жахливих подробиць.

Важливо виховувати в дітей любов і повагу до України, гордість за приналежність до її народу, бажання розмовляти українською як мовою національної ідентичності українців.

Національні пріоритети і переконання краще вносити у свідомість малечі через розповіді про наших героїв на фронті і в тилу, сіючи в душах почуття гордості за них, впевненості в перемозі.

Секрети продуктів: соняшникове насіння.

 

    Звичний для тебе сонях із їстівним насінням належить до трав'янистих рослин. А те, що тобі здається великою квіткою, насправді — велике суцвіття: скупчення дрібних квіточок.

    Сонях однолітній зазвичай виростає до 2,5 метра, хоча в Україні ростуть і соняхи-рекордсмени заввишки до 4 метрів. А рекордне у світі суцвіття соняха сягнуло 82 сантиметрів у діаметрі.

    Якщо довго-предовго і уважно - преуважно (як люблять учені) вдивлятися в голівку стиглого соняха, то можна помітити, що його насіння росте не як-небудь, хаотично, а в певному порядку. Насінини складають візерунок, закручений по спіралях, і спіралі ці — неабиякі, а справжнісінький «золотий еталон» пропорцій!

    Математики навіть розрахували ці пропорції і були вражені, знайшовши їх у найрізноманітніших живих організмах.

    Уяви лишень, що й наша галактика — це також гігантська спіраль, закручена згідно з пропорціями, що відображені насінням соняха!

    Нічого собі квіточка!

    Комахи чи вітер переносять пилок соняхів від одного до другого, і після цього у кожній квітці починає рости плід — насінинка.

    Нині соняхи вирощують здебільшого заради насіння, з якого виготовляють чудову олію. Її використовують під час готування різних страв, додають до салатів, з неї роблять маргарин. Насіння соняшника дуже поживне, містить від 18 до 22 відсотків протеїнів та інших корисних речовин.

    Багато людей полюбляють лузати соняшникове насіння. Його злегка підсмажують і солять. А ще насінням годують пташок і різних маленьких тваринок. Борошно з насіння використовують як добавку до випічки. Крім того, соняшникова олія входить до складу шампунів, губних помад, кремів для рук, лосьйонів для тіла й гігієнічних засобів для немовлят. Її навіть використовують при виготовленні моторних мастил.

Пропонуємо переглянути цікаве відео:

Казка про соняшникове насіннячко

Звідки береться олія?

Це наше і це твоє. 

Одна з найбільших країн-виробників соняшникової 

олії у світі - наша!