Чарівник калинового слова (До 105-річчя від дня народження Дмитра Білоуса)

    Дмитро Білоус — відомий український поет, який писав цікаві, веселі й повчальні вірші для дітей. Його твори сповнені любові до рідної мови, до природи, до України.Він умів перетворити слова на гру, загадку, пригоду! Його книжки навчають бути добрими, кмітливими й гордими українцями.
    Читайте Дмитра Білоуса — і відкривайте для себе дивовижний світ українського слова!

Великий, добрий, дивовижний

     Слон найбільша тварина на суші. Поруч з ним будь-хто, ніби малятко.
    Гордість слона  - довжелезний ніс — хобот! Знаєте, який він зручний і вправний! Ним слон може підняти і важку колоду, і дрібну горошину. Адже кінчик хобота - ніби рука, навіть засув у клітці може відчинити. Коли слон плаває, хобот стає як дихальна трубка, а у спеку слугує душем. Захотів попити - втягнув хоботом водички (ціле відро вміщується) і вилив у рота. 

     Коли слоненя  мале, то тримається хоботом за маминого хвоста, щоб не загубитися в  слонячому стаді. А дорослим залюбки обіймається хоботом із друзяками.

     Зверни увагу на вуха. Так, вони — як величезні віяла, і слон дійсно охолоджується, коли обмахується ними.
    Бачиш сітку судин на вухах? Помахає слон своїми віялами хвилин 20, вітерець остудить кров у судинах - і все тіло на кілька градусів холоднішає. Краще кондиціонера!
    Слон  має музичний слух і музичну пам'ять. Звуки любить переважно низькі. Ріг і контрабас слухає із задоволенням!
    Чи вміє співати? Так, трошки... Але слона ти  не почуєш, надто низький звук для твоїх вух. Однак якщо небезпека – підіймає  хобот угору, як горн, і щосили трубить  басом. Гучно виходить, за кілометри чутно!
    До речі, слони, чують не лише вухами, але й... ногами.

     Кожне стадо слонів постійно рухається у пошуках їжі та води, а поміж собою завжди тримають особливий зв'язок. Вони  перемовляються за допомогою різних звуків і спеціальних сигналів.
    На великих відстанях найбільш ефективний таємний «слонячий телеграф»: тупання ногами. Так передається найважливіша інформація. Одне стадо  тупає, наприклад, сигнал тривоги — а інше стадо слонів аж за 30 кілометрів ловить вібрацію ґрунту своїми ногами.
    А ще можуть ловити такі сигнали хоботом, наче слуховою трубою. Добре, що звук краще передається по землі, ніж повітрям!

    Спить слон недовго - 2-3 години. Зате дуже любить  довгі прогулянки, по 60 кілометрів на день. Інакше йому  не наїстися. Знаєш, скільки слон важить? Аж до семи тонн! Тож з’їдає  щодня майже півтонни різної зелені.
    Зубів багато не буває! Слон  теж міняє зуби, як і ти! Правда, в нього їх не два набори, як у тебе, а цілих шість. Бивні - це теж зуби. Слоненя народжується з молочними бивнями, а потім, через рік, у нього виростають корінні. Ростуть бивні все слоняче життя. Користується  він  ними і для захисту, і для роботи - добування смачних корінців, кори дерев, солі... Хоча, як і ти, любить поласувати цукерками. Але слону від них кепсько.

    Народившись, слоненята геть безпорадні: навіть хоботом своїм володіти не вміють. Мусять вчитися цьому, як діти вчаться володіти руками.
    Мати-слониха обирає серед подруг одну-дві виховательки, що опікуються малим, як і вона сама. Навчання малюка премудрощам слонячого життя триває 12 років. А живуть слони 60-80 років.

     Слони, як і люди, люблять спілкуватися між собою. Наприклад, звуками домовляються, в який бік рушити. Сумують, коли з родичем трапляється щось погане.  Посміхаються, пустують. Допомагають  хворому товаришу - носять йому їжу та воду. Чужих слоненят для слонів не буває: вони ніколи не кидають напризволяще малюка, що потрапив у халепу. Будь-який слон поспішить на допомогу!

    А чи знаєш ти, як слон малює! Бере  пензля хоботом, вмочує у фарби -і за кілька годин створює... хмм... напевне, шедевр! Слонячі картини навіть можна купити.

    Мешкають слони у жарких країнах Африки та Азії.
    У африканських слонів дуже великі трикутні вуха та бивні, а шкіра сіра й зморшкувата. Африканський саванний слон – найбільший з-поміж усіх. Він мешкає в африканському степу - савані. Африканський лісовий слон трохи менший і живе в екваторіальних джунглях.

     Азійський слон найменший, з невеликими вухами та бивнями, має гладку коричнювату шкіру. Приручають і використовують у роботі саме азійських слонів.

Ластівка — маленька господарочка великого неба

 

    Ластівки давно стали сусідами людей. Складно знайти того, хто не знає, який вигляд вони мають у польоті чи сидячи на гілці. З давніх часів ці маленькі створіння роблять гнізда під дахами будинків. Нерідко ці пташки будують гнізда під карнизами в сараях і навіть на горищах. Якщо селяться поруч із людським житлом, то намагаються розташовувати гнізда так, аби до пташенят не дісталися коти. Крім того, у деяких регіонах ластівки селяться у шпаківнях, змайстрованих для них людьми. У багатьох культурах ці невеликі пташки вважаються символом багатства і процвітання.

    Живуть вони майже по всій планеті. Ластівка - це не завжди перелітний птах. Наприклад, у теплих регіонах вони можуть жити цілий рік. А ті, що оселяються в північних районах, у холодну пору перелітають туди, де тепліше й можна знайти більше їжі для ненажерливих пташенят.

    Ластівка будує своє гніздо з грудочок мокрої землі. Землю вона знаходить у калюжах, приносить у дзьобі у вигляді грудочок і міцно прикріплює до стіни.
    Пташка склеює грудочки власною слиною. Сільська ластівка вкладає між грудочками ще й соломинки чи травинки. Усередині гніздо вистилається м’якою травою, пір’ям і кінським волосом.

     Завдяки унікальній будові тіла ластівки дуже вправні, тому здатні ловити на льоту навіть найбільш вертких комах. Немає таких комах, яких би не змогла наздогнати ластівка. Широкий ротик дозволяє цій пташці харчуватися прямо на льоту. Ластівки добре почуваються біля водойм, де, як правило,  можна знайти дуже багато їхніх улюблених комашок, у тому числі бабок, коників і цвіркунів. Якщо немає чогось більш суттєвого, то вони ловлять комарів і мошок.

    Більшу частину життя ластівки проводять у повітрі, дуже рідко опускаючись на землю. На льоту вони не тільки їдять, але і п’ють, знижуючись до водойми й захоплюючи дзьобом воду. І навіть сплять у повітрі. Відпочивають ці створіння, сидячи на гілці. На землю вони практично не опускаються.  Це пов’язано з тим, що з поверхні ґрунту їм вкрай важко злітати. Та й ходити по землі ластівкам дуже незручно.
    Ластівки можуть розвивати швидкість до 120 км/ год. Під час польоту в місцях, де птахів дуже багато, вони видають пронизливі звуки, які допомагають їм не зіткнутися з родичами.



 

Пухнасті хмаринки

 

    Варто пригріти сонцю, як дива починаються: кристалики снігу стають водою, вона перетворюється на пару, яка легко здіймається вгору, а там, високо над землею, стає казковими хмарами.

Як пара стає хмарою?

    На тій висоті, куди підіймається пара від землі, повітря досить холодне. Крихітні часточки, з яких утворена пара, від холоду туляться одна до одної, утворюючи водяні краплі. Якщо парі заманеться здійнятися у верхні, крижані поверхи повітря, там вона замерзає кристаликами. З таких крапель та кристаликів і створені хмари. Їх невпинно «місять» та переміщають потоки повітря.
    Залежно від температури в різних шарах повітря, від його вологості та чистоти утворюються різноманітні, інколи чудернацькі хмари.
    Для того, щоб із пари утворилася хмара, недостатньо одного лише холодного повітря круг неї. Необхідно ще й тверді часточки, на які сідають краплини пари. Хмари над містом формуються довкола піщинок та пилинок, а над морем – довкола дрібних кристаликів солі з бризок морської води.

 Хмари – НЛО.

    Ти відчув, пливучи річкою, як потрапляєш у іншу водяну течію? Такі ж течії є і в повітрі: широкі й вузькі, теплі та холодні. Повітряні течії теж у постійному русі. Вони можуть перетікати одна в одну, перетинатися, створювати невидимі оку повітряні хвилі. На гребенях таких хвиль виникає хмара, схожа на літаючу тарілку інопланетян. А якщо згори та знизу її сплющать дві повітряні течії, хмара-НЛО може довго і нерухомо зависнути поміж ними.

Хмари-гриби.

    Утворення таких хмар спричиняє потужний фонтан газів на поверхні землі. Гарячі гази здіймаються дуже високо – туди, де повітря не таке щільне, тому там вони вільніше розсіюються, утворюючи «шапку гриба».
    Грибовидні хмари утворюються під час виверження вулканів.

 

Хмари-хвилі.

    Хмари у вигляді хвиль дуже рідкісні. Вони немов ілюструють утворення хвиль у воді. Один шар повітря рухається повільніше, через нього перекочується наступний, швидкий, який і тягне за собою «відстаючого». От тобі й хвильки в небі!

         Як приємно теплого дня спостерігати за хмарками — легкими і пухнастими, немов солодка вата! А от Гевін Претор-Пінні не лише милувався небесами, а й ціле Товариство любителів хмарок організував У 2004 році він відкрив власний сайт, куди інтернет-користувачі завантажували хмари цікавих, чудернацьких форм. Нині Товариство налічує близько 60 тисяч учасників зі 120 різних країн світу, а його вебсайт повен хмар найрізноманітніших форм!

Книжкове товариство Лесі Ворониної

     21 березня відзначає день народження  Леся Воронина, улюблена авторка юних українських читачів, зовсім незвичайна в українській дитячій літературі письменниця. Будь-яка дитина, яка почне читати її книжки, ніколи не виросте занудою чи скиглієм, бо вони дуже оптимістичні.

 

Киці-мандрівниці Галини Манів

    13 березня виповнюється 60 років Галині Манів (Галина Миколаївна Кірієнко) — письменниці, авторці 15 книжок для дітей, серед яких 8 із серії про Кицю-мандрівницю, що полюбилася малечі. Вона також є співупорядницею серії християнських читанок і перекладачкою кількох поетичних книжок для дітей.
    Неймовірно захоплива серія історій про Манюню і Мулю не лише зацікавлює маленьких читачів, а й спонукає їх до самостійного читання. Завдяки великому формату та яскравому шрифту ці книги чудово знайомлять дітей із географією та культурою різних країн.
    Галина Манів продовжує створювати свій особливий світ — зі сміливими, допитливими й чуйними героями, захопливими подорожами та веселими пригодами, у якому добро завжди перемагає. Вона сподівається, що її книги, як і твори інших авторів, допоможуть дітям пережити труднощі, зберегти дитячу щирість і доброту та вирости гідними людьми.

 

Сніданок. Breakfast. Вивчаємо англійську

     Сніданок – найважливіший прийом їжі, адже він додає енергії на весь день. Насолоджуйтесь веселою музикою та пізнавальним відео, щоб дізнатися, як англійською називаються смачні страви, які ми їмо вранці. А щоб перевірити свої знання, зіграйте у вікторину «Англійська мова для дітей. Сніданок (Breakfast)».

 

Синичка – пташка з жовтим фартушком

     Взимку, коли під сірим небом місцина розмальована біло-чорними штрихами дерев, наче жменя сонячних зайчиків, стрибає гілками зграя синичок. Білі щічки, чорна краватка та жовтий «жилет»— синичку легко помітити та неможливо сплутати з іншим птахом.

    Синички живуть поряд із нами в лісах та парках цілий рік, нікуди не відлітаючи. Проте взимку вони тобі трапляються частіше, бо перелітають поближче до людей — так легше харчуватися.
    В кожну шпаринку зазирають допитливі очі-намистинки: чи нема чогось їстівного?

    До смаку синичкам комахи! Навіть взимку нишпорять пташки по тріщинках у корі, де ховаються від морозу шкідники.

    Залюбки подзьобають і шматок несолоного сала чи м’яса. А найбільш відважні можуть вхопити зерно просто з твоєї долоні. А потім — пурх — і тільки її й бачили!

     Лапки синички тоненькі, проте сильні й чіпкі. Чіпляючись за найтонші гілочки чи дроти, птаха часто розгойдується в карколомних позах, вишукуючи їжу.

     Чекаючи кінця зими, прислухайся довкола: чи не чутно дзвінкого синичого «зінь-зінь»? Недарма ж кажуть, що синичка співом весну приносить!

 

     Початок весни для синичок — час гніздування. Де ж влаштувати найзатишніше гніздечко, захищене з усіх боків? У цій справі синички неабиякі оригінали! Дупла, труби — годяться, але це все нудно: як вам синиче гніздо в дулі музейної гармати, в мишачій норі чи в поштовій скриньці?
    За сезон синичка відкладає дві кладки з 5-12 яєць. А пташенят годує 60 разів  на годину!

    Синичок називають санітарами лісу. Де багато синиць, там зникають шкідливі комахи. Одна пташка протягом доби з’їдає таку кількість комашок, що їх загальна вага дорівнює масі птахи.

Відгадаймо говірку (чернігівські діалекти)

    Діалекти – джерела, що живлять ріку літературної мови. У наш час діалекти продовжують існувати, засвідчуючи мовну унікальність окремих територій і збагачуючи літературну мову. Багато хто з нас вживає діалектизми, це і є жива розмовна мова.

     Чернігівщина – унікальний регіон, який поєднав на своїй території північні і південно-східні говори.

    А чи вгадаєш ти значення діалектизмів? Можливо, деякі з них взиваються у твоєму регіоні? 

Анне-Катаріна Вестлі - бабуся всієї Норвегії.

     

    Анне-Катаріна Вестлі – це чарівна норвезька письменниця, яка придумала багато веселих і добрих історій для дітей! Вона писала про великі сім’ї, дружбу, пригоди та справжні дива у звичайному житті.
    Найвідоміша її серія книжок – про "Тата, маму ,бабусю і восьмеро дітей". Уявіть собі – вісім братів і сестер живуть у маленькій квартирі разом із мамою, татом і найдобрішою бабусею у світі! Хоча місця небагато, зате любові вистачає на всіх. І кожного дня з ними трапляються веселі пригоди: то загубиться новий чайник, то потрібно перевезти цілу родину у вантажівці, а то й знайдеться несподіваний скарб!

    А ще Анне-Катаріна написала про Антона, хлопчика, який любить допомагати батькам і знаходить друзів у найнесподіваніших місцях. А її історії про Аврору вчать нас бути сміливими й не боятися змін.

    Книжки Вестлі сповнені тепла, радості та любові до сім’ї. Вони показують, що навіть у найменшій квартирі може поміститися величезне щастя, якщо поруч – рідні люди.

    А ти любиш читати веселі історії? 

    Хочеш дізнатися більше про письменницю? Тоді запрошуємо переглянути наше відео!

Підозрілі мешканці інтернету

   В інтернеті є не тільки чемні люди, які люблять доброзичливо спілкуватися, вчитися чи ділитися інформацією. Доволі часто під іменами або ніками справжніх користувачів ховаються хитруни й шкідники. Зараз ми їх розсекретимо!

 ТРОЛІ

    Це просто ЗЛЮКИ, яким постійно хочеться когось смикати й провокувати. Вони можуть бути цілком реальними і навіть знайомими по життю. Але якщо лаятися в реалі тролі не наважуються, то в інтернеті вони надолужують це «упущення». Важливо не підтримувати їхнє бажання «спілкуватися», і тоді вони підуть шукати іншу жертву.

ФЕЙКИ

    Це слово в перекладі означає «підробка». Фейком може бути особа або мережевий ресурс. Наприклад, хтось із якихось причин не хоче повідомляти реальні дані про себе.
    Тоді ця людина створює собі легенду — нове ім’я, нову біографію... Будь обережним, якщо натрапиш на фейковий сайт. Це пастка! Такий ресурс імітує, що він справжній, і краде паролі та коди для злочинного використання.
    Чи знаєш ти про ризики, що чатують на тебе онлайн? Перевір себе, зіграй у  вікторину «Безпечний Інтернет»: