середа, 22 травня 2024 р.

Книжкова веселка


     Все життя нас супроводжує колір. Різні кольори по-різному впливають на  наше самопочуття, настрій, емоції. Зелений – заспокоює, рожевий – надихає, синій - символ вірності, довіри, жовтий – зігріває. Пропонуємо огляд  дитячих книг в назвах яких є колір:

четвер, 16 травня 2024 р.

Знайди своє ім'я у вишиванці

 

      Українська вишиванка, який потаємний зміст несуть у собі орнаменти українців і що саме закодовано в візерунках вишиванок? Чи можливо створити абетку з узорів української вишиванки і як у такому випадку виглядатимуть імена людей?

     Пропонуємо вам серію ілюстрацій, закодованих у вишиванку імен. Кожна буква, це вишитий символ, кожен символ, це потужний оберіг.

    Знайдіть своє ім’я в вишиванці!


вівторок, 7 травня 2024 р.

Щоб спати було м’якше…


    Нас оточують звичайні для сучасних людей речі та предмети, без яких нам вже неможливо уявити свого життя. Ліжко, матрац, подушка - звичні побутові речі у кожному домі, які роблять наш сон міцним та «солодким». Та чи завжди ці предмети були такими? Як вони з’явилися в нашому житті? Кому прийшла ідея їх створити?


    Стародавнім людям ліжком слугувала земля. Протягом довгого часу люди спали групами. І чим більша кількість людей спала разом, тим безпечнішим вважався їхній сон. А щоб не мерзнути вночі, кочівники закопували в пісок гаряче вугілля, яке зверху поливали водою. Отримана пара зігрівала людей протягом холодної ночі.


    Перше ліжко, схоже на сучасне, з’явилося в Стародавньому Римі. Це було підвищення, зроблене із каменю, дерева та вкрите дорогими тканинами і хутром. На такому ложі ніжилися римські імператори. Та в Європу таке ліжко прийшло лише в Середньовіччі. У цей час в Європі почали будувати кам’яні будинки і замки. І, звичайно ж, в кам’яних будівлях з’явилося місце для сну. Спочатку це були звичайні кам’яні плити. Та через протяги та холод, які йшли від землі, ліжко стало рости над підлогою. 


    Зазвичай ложе влаштовувалося на невеликій підставці. Потім до нього приставили декілька сходинок. А через деякий час з’явилися високі ліжка, на які потрібно було підійматися сходами.


    У Стародавньому Єгипті фараони спали, як і ми, на ліжках. Це були дерев’яні рами з чорного дерева, оздоблені золотими прикрасами. Між рамами були натягнуті смужки шкіри або сітка. Ніжки такого ліжка були зроблені у вигляді лап тварин. Замість м’яких подушок єгипетські правителі клали під голову дерев’яні дощечки вигнутої форми на підставці. Та такі «подушки» слугували фараонам не для комфортного сну, а для того, щоб зберегти хитромудру зачіску правителя. На цих дерев'яних дощечках зображували малюнки богів, які, на думку єгиптян, захищали фараона від злих духів доки він спав.


    Першими матрацами для людей слугували трава, мох, гілки та листя дерев, хвоя та шкури тварин. У Давньому Римі матраци майстрували з очерету, сіна, пір’я чи шерсті. Пізніше матраци почали виготовляти із грубої тканини, в яку напихали горохові лушпайки.
    3 часом люди почали наповнювати матраци бавовною та кінським волосом. Але таке спальне місце дуже приваблювало усіляких комашок, кліщів та бліх. Від жучків у ліжку не могли врятуватися навіть особи королівської крові. Усі: і бідняки, і королі постійно ходили та чухалися. І лише в середині ХІХ століття з’явилися перші пружинні матраци, які удосконалюються і до сьогоднішнього дня.
    Перший водяний матрац з’явився в Персії близько 3600 років тому. Перси наповнювали водою козячі шкури та використовували такі матраци для лікування поранених людей. Сон на водяних матрацах полегшував біль, знімав втому.


    Хіба можна собі уявити міцний сон без м’якої подушки? Та в давнину перші подушки були зовсім не такими, на яких спимо зараз ми. Древні люди під час сну клали голову або на купку землі, або на камінь, або на кусок колоди. Потім саме із колоди почали виготовляти більш зручні пристосування для голови під час сну. Щоб голові було м’якше, дерев’яні колоди обмотували шкурами тварин. Першу м’яку подушку люди зробили із сухої трави, яку запихали у шкіряну наволочку. Пізніше травою напихали наволочку із грубої тканини.

    
    Люди використовували саме грубу тканину, щоб трава не пробивалася крізь неї та не колола обличчя. Але спати на такій подушці було дуже незручно. З часом грубу тканину замінили більш тонкою та м’якою, а всередині набивали подушку пір’ям та пташиним пухом. Сучасні ж подушки, які ми звикли бачити, з’явилися в Стародавній Греції. Греки дуже любили комфорт і робили подушки надзвичайно яскравими, оздоблюючи їх хитромудрими мереживами. Набивали подушки, зазвичай, пір’ям птахів, травою або вовною тварин, а чохол шили із дорогої тканини.


вівторок, 30 квітня 2024 р.

Квіти. Вивчаємо англійську


     У кожного з нас є квіти — кімнатні або невелика клумба біля будиночка, а у когось  і цілий сад або оранжерея. Дізнайтеся про різноманітність квітів, від романтичної чарівності троянд до екзотичної краси орхідей. Вивчіть з дітками назви квітів англійською мовою.






понеділок, 22 квітня 2024 р.

Пізнай природу


    Скільки чудес таїть у собі природа! Отак дивишся щодня на одні й ті самі речі — аж раптом якогось дня вони повертаються до тебе трохи іншим боком і дарують безліч дивовижних відкриттів. Хочеш поглянути на звичні явища іншими очима — спробуй розгадати загадки про природу: так і кмітливість свою потренуєш, і ще раз переконаєшся в тому, яка прекрасна наша Земля!


середа, 17 квітня 2024 р.

Загадкові «крилаті» миші


     «Яке миле створіння!» - навряд чи  вигукнеш ти, глянувши на кажана. Мордочка миші з поросячим рильцем та великі вуха наводять радше жах. Знав би кажан, що його так страхаються, здивувався б, напевно. Адже й сам він боїться: і людей, і хижих птахів, що на нього полюють, і навіть яскравого світла місяця, адже тоді він більш помітний. Вдень кажани ховаються у дуплах, на горищах, у печерах та погребах. Кажан мешкає усюди, крім Арктики та Антарктики.


    Крила кажана - це шкіряна перетинка, що, ніби вітрило, спирається на повітряний потік. Стартують кажани часто з положення вниз головою. Одні з них спочатку просто падають униз, а потім розправляють крила і летять, інші — махають крилами та розгойдуються, а потім із силою підіймають тіло і відриваються від гілки.
    Більшість кажанів полюють на комах. За ніч одна зграя кажанів може знищити сотні тон шкідників! Є й такі, які надають перевагу фруктовому меню. І тільки три види кажанів, що живуть у Центральній та Південній Америці, харчуються кров’ю тварин.


    Кажан – єдиний ссавець, що вміє літати. Мале кажаненя смакує мамине молоко, міцно вчепившись за неї кігтиками і зубами, від самого народження звикаючи до маминих акробатичних трюків.
    Хто з нас може в суцільній пітьмі чітко сказати, який предмет перебуває на відстані 17 метрів, якої він форми та з якого матеріалу зроблений? А от кажан, хоч і не скаже, та знає напевне. Для цього він пошле ультразвуковий сигнал у напрямку предмета і зловить його відлуння своїми чутливими вухами. Отримуючи відбиті сигнали від усього довкола, кажани чудово орієнтуються: де летить комашка, де — дроти, де — дерева, а де — рідна печера. Виходить, що кажани «бачать»  довкілля вухами.


    Серед тих, хто полюбляє жахалки, є історії про те, що кажани, мовляв, найчастіше нападають на дівчат із довгим волоссям. Коли і з якою дівчиною могла ця пригода трапитись - хтозна, але в цьому випадку невідомо, хто більше страждає: адже волосся не відбиває ультразвук, а поглинає його. І кажан, не розуміючи, куди летить, потрапляє «у пастку».


    Деякі види кажанів летять зимувати в тепліші краї, інколи долаючи тисячі кілометрів над океаном. А ті ж, хто зимує у рідних печерах, загортаються у власні крила і тісно притискаються один до одного. Температура тіла їх опускається до нуля, і серце б’ється лише 16 ударів на хвилину — маленька тваринка завмирає, чекаючи весни.
    У деяких випадках кажани користуються звуками, чутними для людини: одні з них пронизливо пищать, інші можуть цокати, як годинник. А зазвичай на своїй території ці тваринки передають один одному складні музичні повідомлення: про свій статус у гурті, власні кордони, небезпеку. Особливі серенади співають кажани й своїм коханим. І добре, що все це — у нечутних для людських вух ультразвукових частотах. Інакше, потрапивши у гості до колонії кажанів, нам би здалося, що навколо ревуть мотори тисячі літаків.
    Кажани дуже охайні створіння: вони раз на день купаються у воді, годинами себе вилизують, а якщо до їхнього гурту залітає якийсь забрьоха, можуть його й вигнати. 
    Понад 300 видів рослин опилюють саме кажани. А ліси Західної Африки виростають здебільшого з насіння, яке розсіюють ці тваринки.
    Подивись пізнавальні відео про кажанів:




понеділок, 8 квітня 2024 р.

Навіщо ми чхаємо?


    Наш рот і ніс — це ідеальні ворота для мікробів, щоб потрапити всередину з повітрям, яким ми дихаємо. Віруси мріють пробратися у клітини, з яких складається внутрішня оболонка носа.
    Але раніше вони потрапляють у липкий шар слизу, що виробляють клітини слизової оболонки носа. Слиз робить внутрішню поверхню носа гладкою, а крихітні волоски рухаються й «вимітають» мікробів, пил, пилок рослин та інше сміття.
    Коли ти сякаєшся, мікроби виходять зі слизом. Виявляється, ця не дуже красива процедура — відмінний спосіб позбутися дрібних загарбників. Кашель — також захисний засіб. Він за допомогою потоку повітря допомагає очистити горло.
    Якщо ж ми випадково проковтнемо слиз із мікробами, їх уб’є кислий шлунковий сік.

А якщо ніс закладений?
    Це означає, що ми опинилися під сильною мікробною атакою. Клітини всередині носа намагаються захистити нас, виділяючи більше слизу, ніж зазвичай. Тому й починається нежить. А набряки — це місця, де наші імунні клітини борються з інфекцією.
    Ми хворіємо, коли вірусу вдається пробратися крізь шар слизу й заразити клітини. Тоді навіть посилене вироблення слизу не допоможе. Віруси вже заволоділи клітинами та змусили їх робити нові віруси, які заражатимуть дедалі більше клітин. Тепер усе залежить від наших захисників.


Чому ми чхаємо?
    У такий спосіб ми позбавляємося «сміття» в носі. Але чхати, не затуляючи рота, небезпечно для оточуючих. Вони можуть вдихнути повітря, забруднене твоїми мікробами, і теж захворіти.
Тому, якщо відчуваєш, що ось-ось чхнеш, прикривай ніс і рот хусткою, серветкою або рукавом одягу. Не чхай у руку — мікроби залишаться на долоні та можуть потім потрапити на все, до чого ти торкнешся.



понеділок, 1 квітня 2024 р.

Пернаті диваки


 «Чечітка» дзьобом.

    Лелека – болотяний птах, прозваний у народі жабоїдом. Його величезне гніздо видно здалеку – на дереві чи стовпі, на високій вежі або хаті.
    У цих птахів майже нема голосу – глухий і негучний, він лунає рідко. А от клацати дзьобом вони люблять: то голосно, то стиха, то «кулеметними чергами», то поодинокими «пострілами».
    Нерідко можна побачити, як лелека, стоячи у гнізді й відкинувши голову назад, аж на спину, «вибиває чечітку», постукуючи наддзьобком по піддзьобку. Дзвінкий звук відлунює далеко навколо. Це тому, що птах втягує язик у гортань, вивільняючи порожнину рота для кращого резонансного ефекту.
    Навіть малі лелеченята пробують клацати дзьобами.  Та марно – їхні «клацали» ще надто м’які, отож звук виходить зовсім тихий. Зате вони пищать і нявчать не згірш за кошенят!


Хто бекає? Бекас!


    Примітна ознака бекаса – довгий, прямий і гострий дзьоб. Живе на болотах, вологих луках, берегах річок та озер з м’яким ґрунтом, який він свердлить дзьобом у пошуках їжі – черв’яків, комах, дрібних молюсків, тонкостінних мушель. Добре бігає, швидко літає, може плавати і навіть пірнати.
    У народі його прозвали «баранчиком» - за характерні тонкі звуки, схожі на бекання, які він видає під час токування. Бекас-самець здіймається високо в небо, а потім, склавши крила й розпушивши хвіст, грудкою падає вниз. Під натиском повітря пір’я хвоста починає вібрувати – от і чується безперервне  бекання молодого баранчика.
    Самки у відповідь подають закличний голос. А бекас, пробекавши отак хвостом, сідає на кущ або купину поблизу і вигукує «така-таку!». Мовляв, бач, який я співець-молодець!



Що за птах в очереті дерчить?
   
    Цього птаха всі знають, але мало хто бачив, адже він дуже обережний! Зате  почути його  може кожен охочий – деркач галасливий, та й голос має гучний і різкий, який не сплутати ні з чиїм іншим.
    Ці скрипучі й голосні вигуки «ге-ге» або «дерг-дерг».  крикнувши отак двічі в очереті, птах на мить замовкає, ніби прислухається, а потім скрикує знову.
    Особливо часто чути його наприкінці весни, коли настає шлюбний період.
    Іноді деркач так захоплюється своїм співом, що втрачає пильність. І тоді до нього можна підійти зовсім близько. 

   

понеділок, 25 березня 2024 р.

Зворушливі книги Кейт ДіКамілло

    25 березня святкує день народження американська письменниця Кейт ДіКамілло. Її книги  вже стали дитячою класикою. Кейт ДіКамілло – одна з найкращих сучасних казкарок світу, яка порушує у своїх книгах дуже серйозні та часом недитячі питання. Її книги отримали всесвітнє визнання та принесли їй безліч нагород, поміж інших і золоту медаль Всеамериканського товариства «Вибір батьків» та «Медаль Ньюбері» за особливий внесок у дитячу літературу.


четвер, 21 березня 2024 р.

Чому вода потребує охорони?


    Усе живе на нашій планеті містить воду. Та й сама планета Земля більш ніж наполовину вкрита водою Світового океану. Людина так само на 70% складається з води.
    У далекі доісторичні часи, коли наша планета ще формувалася, життя на ній існувало тільки в океанах. Минали тисячоліття, перш ніж деякі морські мешканці наважилися вибратися на суходіл. Ой, як же їм бракувало води! З часом тварини почали звикати до нового середовища, а їхній організм перебудувався так, щоб втрачати якомога менше води.


    Чи знаєш ти, що більша частина організму людини – це вода? Якщо твоя маса 30 кг, то з них вода складає 18 кг, тобто в тобі – три відра води! У дитячому організмі води більше, ніж у дорослому. Саме тому для росту і поділу клітин твого організму обов’язково треба пити воду.
    Якщо ти вживаєш достатньо води і мікроелементів, твій мозок працює краще.Кмітливість і здатність до навчання залежать від споживаної води. Не зловживай «кольоровою» водою з хімікатами. Вживай компоти із сухофруктів, трав’яні чаї, ягідні морси. Але пам’ятай: звичайна питна вода найкорисніша, вона забезпечує здоровий ріст і активний розвиток твого організму.


    Коли ти бігаєш на вулиці, активно рухаєшся на уроках фізкультури або займаєшся спортом, потреба у воді збільшується. Мама знає про це і дає тобі на прогулянку або у спортшколу пляшечку води.
    Як ти гадаєш, чи можна вимити гору брудного посуду у склянці води? Звичайно, ні! Але якщо ти мало п’єш, то чиниш саме так. Вода очищає твій організм не лише зовні, але й зсередини.
    У спекотну пору року пий більше води, ніж зазвичай. Зневоднення організму небезпечне для здоров’я кожного, особливо – для дітей.

    Скільки води тобі потрібно на день?
    Це легко визначити. Дітям необхідно вживати 100 г води на 1 кг маси. Якщо твоя маса 20 кг, тобі потрібно 2 000 г води. В одній склянці 200 г води. Тобто тобі треба випити за день 10 склянок води!
    Прісна вода необхідна людині для життя, в той час як 97 % води на Землі становить солона вода. Більшість прісної води зосереджена у айсбергах, льодовиках і сніжних вершинах. Використовувати її незручно, а доступ до неї обмежений. Вода річок та озер і підземні запаси води становлять лише 0,5 % усієї води на Землі.
    Вода потрібна нам кожного дня - ми використовуємо її для пиття, приготування їжі, миття, охолодження, нагрівання й майже на кожному етапі виробництва товарів.
    Без води в природі неможливе життя. Найбільше дерево і найменша тваринка, пташка і комашка, тварина й людина не можуть обійтися без неї.
    Кожен з нас може робити прості кроки для бережливого ставлення до води та тим самим зберегти наші водні ресурси.
    Перевір себе, що ти знаєш про воду, зігравши у гру «Вода. Так чи ні?»:

четвер, 14 березня 2024 р.

Книга на захисті дитячої душі… (До 55-річчя від дня народження дитячої письменниці Лариси Ніцой)


     17 березня святкує день народження письменниця Лариса Ніцой, авторка двох десятків книг для дітей. Пише Лариса Ніцой про звірят, ніби про людей. Вони в неї розмовляють, як люди, живуть, одягаються, катаються на ковзанах чи граються в комп’ютері, як люди. ЇЇ казки і повісті повні доброти, милосердя, часто вони веселі, і всі закінчуються щасливо.