середу, 21 лютого 2024 р.

Граємо, рідну мову вивчаємо


    Буває, приїдеш на екскурсію в іншу область, а там люди так дивно говорять – нічогісінько не зрозуміло! Якою ж мовою вони спілкуються? Виявляється, це теж українська, просто її місцева говірка. А вухові так незвично через діалектизми – слова, що вживаються в певних регіонах країни, діалектизми бувають дуже гарними, а інколи й страшенно кумедними.
    А чи вгадаєш ти значення діалектизмів? Можливо, котрісь побутують у твоєму регіоні? Чимало з цих слів можна почути на заході України, приміром у Львові.


понеділок, 19 лютого 2024 р.

Золотий непокірний тризуб



     19 лютого  в Україні відзначають День Державного герба України.Знак тризуба й жовто-блакитні кольори українці вибрали не випадково. Ще у прадавні часи, коли люди жили племенами та родами, кожна громада мала власний символ, тотем: зображення звірів, рослин.


    Знак тризуба вже понад тисячу років тому шанувався не тільки, як символ племені, а й як магічний знак, оберіг.
    У Київській Русі тризуб означав князівську владу. Його карбували на монетах, ставили на міждержавних угодах тих часів. Тризуби є на цегляних плитках будівель у Києві, на стінах церков, замків, палаців, зброї, посуді. Виконані у бронзі та сріблі, тризуби прикрашали пояси дружинників княжого війська, їх зброю та знамена.


    Тризуб як власний герб на монетах карбував давній правитель Руської землі князь Володимир. До нашого часу дійшли перші руські монети зі срібла та золота – так звані срібники та златники з чітким зображенням тризуба. Цей геральдичний знак трактується і як зображення сокола в польоті, і як знак триєдиного Бога. Середній промінь тризуба також можна подати як проростаюче житнє зерно або древній знак магічного яйця-райця, котре, згідно з давніми віруваннями та легендами, послужило, основою світу…


    Тому цілком виправдано, що після здобуття Україною незалежності, тисячолітній тризуб знову став її державним символом.


четвер, 15 лютого 2024 р.

Україно, твоя сила в єднанні!

 


16 лютого Україна відзначає День єднання. Його президент України Володимир Зеленський заснував 16 лютого 2022 року на тлі попереджень про можливу війну. 

    Для підняття духу і, щоб зменшити психологічний тиск, президент України Володимир Зеленський встановив нове свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання.


Україна – єдина країна!
Україна – це сила!
Україна – це наші солдати,
Які пішли воювати.

Єдність – це наші волонтери,
Які дістануть усе що треба.
Єдність це наші сапери,
Які розміновують міста і села.

Єдність – це вся Україна,
Яка не стоїть на колінах.
Перемогу наближає,
І ніхто нас не здолає.

Єдність до перемоги нас веде
Єдність ворога порве
Із руїн підніме Україну,
Прокладе нам шлях до миру.


пʼятницю, 9 лютого 2024 р.

Книжкові дракони


    Дітей завжди тягне до фантастичних істот. Це і феї, і гноми і, зрозуміло, дракони. Грізні і небезпечні, вони нерідко стають героями художніх творів.
    Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує познайомитися з  дитячими книгами, де головними героями є ці загадкові істоти і дізнатися, якими ж вони бувають.

вівторок, 30 січня 2024 р.

Майстер «веселих книжок»


Всеволод Нестайко один з найбільш прославлених українських письменників і класик дитячої літератури. Всі книги та оповідання автора відрізняються яскравими персонажами, веселими і захоплюючими пригодами, фірмовим гумором, а також повчальними історіями, які виховують в дітях тільки позитивні якості. Письменник отримав велику кількість нагород, в тому числі і Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Бібліотечний кіт Кекс запрошує послухати оповідання Всеволода Нестайка «Злочин» Жори Горобейка».




вівторок, 23 січня 2024 р.

Чудові історії Ервіна Мозера (До 70-річчя від дня народження)


    Ервін Мозер - легендарний ілюстратор, чиї дивовижні роботи заворожують і занурюють в чарівний світ дитячої фантазії. Їх можна розглядати знову і знову, знаходячи надзвичайну красу в ретельно промальованих деталях, неймовірних образах, добром зображенні вигаданого світу.
    На його книгах вчилися читати покоління і покоління дітлахів, а дорослі гортають його видання, коли хочеться втекти у світ дитинства по затишок та добро. 
    Чернігівська обласна бібліотека для дітей запрошує  познайомитися  з творчістю  цього чудового автора:


четвер, 18 січня 2024 р.

Хто і коли почав ліпити перших сніговиків?


    Зі снігами, морозами й хурделицями приходить до нас зима. В цю казкову пору мороз малює на вікнах чудернацькі візерунки, білий сніг одягає все довкола в пухнасте хутро. Весела пора для дітвори, бо можна покататися наввипередки на санчатах, поборсатися досхочу в снігу, погратися в сніжки і зліпити сніговика. Цікаво, що перші снігові кулі почали робити двірники - їм так легше було прибрати кучугури снігу. Мабуть, тому сніговику в руки давали мітлу або лопату; це вже згодом їх почали прикрашати морквиною на знак щедрого врожаю й відром – символом достатку в домі. А от вже першу снігову скульптуру зліпив відомий італійський художник і архітектор Мікеланджело. 


    Спочатку сніговиків робили здоровезними і злими, бо вони символізували люті зими з морозами і хуртовинами.  Людям здавалося, що коли сонце розтопить сніговиків, то прожене разом з ними всю холоднечу зі злими духами. А вже згодом їх стали вважати ангелами, бо саме сніг посилають небеса. Люди ліпили снігових ангелів і нашіптували їм на вушко свої потаємні мрії, вірили: сніговик розтане і доставить їхні бажання на небеса, а звідти вони повернуться вже здійсненими. Про сніговиків існує чимало легенд, віршів, казок, оповідок.


    А латвійці щозими організовують парад сніговиків у місті Добеле.  В усіх парках і скверах вони створюють снігові скульптури, дають їм власні імена й влаштовують конкурси – визначають, яка з них найбільша або найменша, чий сніговик найвеселіший, а чий найкраще оформлений. Ця традиція стала настільки популярною, що тепер сніговик став символом цього міста.


    Кілька років тому люди почали відзначати Міжнародний день сніговика. Запропонував це свято один німецький колекціонер, який збирав різні вироби із зображеннями сніговика. Коли у пана Корнелікса накопичилося їх понад три тисячі, він подумав: а  чому б не присвятити йому один зимовий день. У січні в багатьох країнах уже лежить сніг, то нехай люди веселяться в цьому місяці. А дату обрали число 18, бо саме це число нагадує сніговичка з мітлою. 
    Розгадай ребуси:





пʼятницю, 12 січня 2024 р.

Драконяче різнобарв’я


    Дракони – це містичні істоти, які живуть лише в людській уяві. Тисячі років з уст в уста люди передавали історії про драконів – величезних істот, схожих на рептилій та наділених розумом. Сьогодні на географічній карті, в живій природі та навіть у космосі можна знайти об’єкти, пов’язані з цими містичними істотами.


    Драконові гори – одне з найкрасивіших місць на континенті. Вони вражають чарівністю водоспадів, каньйонів, долин та круч. Завдовжки гірський ланцюг понад 1100 км, а заввишки – близько 3 тис. метрів. Своєю вершиною та схожою на полум’я пеленою, ніби виверженою з пащі, гори нагадують дракона – звідси й назва.


    Драконове дерево  можна побачити на Канарських островах. Росте повільно, але … до 3 тисяч років! Найвідоміше драконове дерево віком близько 6 тис. років було заввишки 21 метр і діаметром 14 метрів.
     Якщо зробити на стовбурі надріз, виділиться червоний сік – «драконова кров». Застигаючи, він перетворюється на склоподібну масу. Із нею виготовляють лаки й фарби.
     Іноді в дереві утворюється величезне дупло, що вміщує людину. Місцеві вважають ці рослини священними й біля них проводять ритуали.


    Дракон, що літає між двома «Ведмедицями», - так називають Сузір’я Дракона із 210 видимих зірок. Стародавні греки жахалися страхітливого небесного створіння з розкритими крилами і гострими зубами, що стирчали з хижої пащі.



    Драконівськими називають жорстокі закони, які суворо карають за найменшу провину. Цей крилатий вислів походить від імені афінського законодавця Драконта , який жив у 7 ст. до н.е. Як не дивно, але тоді страчували не лише людей, а й предмети, «причетні» до злочину.


    Виявляється, фрукти теж можуть скидатися на драконів!
     Саме до таких належить екзотична пітайя, або пітахайя, - їстівний плід кактуса. Рослина найбільш поширена в Мексиці, країнах Центральної та Південної Америки. Попри чудернацький вигляд, фрукт дуже солодкий.
     Сік і м’якоть додають до складу цукерок, морозива, коктейлів, десертів. А з ароматних квітів заварюють чай.
    Розгадай ребуси:






пʼятницю, 5 січня 2024 р.

Які вони дракони?

    
    У 2024 році за китайським календарем настав час Дракона, символа могутності, сили та успіху.
    Упродовж тисячоліть люди складали легенди про гігантських лускатих гадів – драконів і зміїв гориничів.  Як і звичайні рептилії, вони вилуплюються з яєць. Відомо чимало видів, і живуть вони по всьому світу в найрізноманітних умовах.  У кожній міфології свої дракони.


    У слов’янських казках та легендах дракон уособлював жах, зло.
    Часто він викрадав людей, а відважний лицар змагався з ним. Пам’ятаєш, як Котигорошко переміг злого чудовиська?
    А як Кожум’яка тягнув змія довкола Києва, виорюючи його хвостом глибокий рів?
    Так і виникли славнозвісні Змієві вали, які захищали від нападників. І донині такі земляні укріплення збереглись поблизу Києва, Полтави, Прилук, Чернігова.


    Мешканці Сходу шанують дракона як символ щастя, процвітання, родючості й великої удачі.
    У східних народів дракони схожі: величезні, могутні, вогнедишні й гострозубі.
    Проте для китайців, корейців та японців принципово – скільки пальців на ногах цієї істоти. Це пов’язано з давніми віруваннями і традиціями кожного народу.  Відомо, що в корейського їх по 4, у китайського – по 5, а в японського – по 3.

    Традиційним святковим дійством у Китаї є танець дракона. Його виконує аж до 50 учасників. Тримаючи на жердинах барвистого диво-змія завдовжки 25-35 м, команда здійснює хвилеподібні рухи. Це все для того, щоб вдихнути в нього життя. Що довший дракон, то більше удачі він принесе.

 
    А ось в’єтнамці навіть звели величезний міст у вигляді дракона. Споруда завдовжки 666 метрів розрахована на 6 смуг руху. Арки ніби тулуб дракона, а з голови пашить вогонь. Уночі це неймовірно красиво! Цей дракон може також викидати в повітря струмені води.



    Щороку п’ятого  дня п’ятого місяця в Китаї відбувається фестиваль човнів-драконів. Поєднавши давню традицію з водним видом спорту, китайці влаштовують веселі річкові перегони. Крім того, учасники змагань кидають у воду смаколик – варений рис у бамбуковому листі.


    Раніше в Китаї імператорський трон називали драконівським престолом, а на державному гербі було зображення цієї істоти.

четвер, 28 грудня 2023 р.

"Добрі капості" Івана Андрусяка

 



    Іван Андрусяк - письменник, автор поетичних і прозових творів для дітей, перекладач, у минулому – головний редактор «Фонтану казок», дитячої редакції видавництва «Наш Формат». На початку 2023 року очолив редакцію художньої літератури для дітей у видавництві «Навчальна книга – Богдан». Народився 28 грудня 1968 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області.
    Дитячу мрію – стати «справжнім поетом» - здійснив ще в студентські роки, разом із друзями Степаном Процюком і Іваном Ципердюком створивши легендарний тепер літгурт «Нова деґенерація». Був поетом, за його ж словами «дуже серйозним і страшенно дорослим», - аж раптом із народженням наймололодшої дочки Стефи змінився – і став одним із найулюбленіших письменників української дітвори.   Найпопулярніші книжки: повісті «Стефа і її Чакалка», «Кабан дикий – хвіст великий», «Сорокопуди, або як Ліза і Стефа втекли з дому», «Вісім днів із життя Бурундука», «Пінгвіник», «Третій сніг»; поетичні збірки «М’яке і пухнасте», «Зайчикова книжечка» та інші.
    Бібліотечний кіт Кекс пропонує прочитати  книгу Івана Андрусяка «Третій сніг».






вівторок, 26 грудня 2023 р.

Коли і де з’явився звичай прикрашати ялинку до Новорічних свят?


    Традиція новорічного дерева має давню історію. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами,що в них живуть добрі духи,а тому прагнули задобрити їх,розвішуючи на деревах різноманітні частування і подарунки. Вічнозелена ялинка займала серед всіх дерев особливе місце: вона була священним центром, «світовим деревом», символізуючи саме життя і нове відродження з темноти і мороку.


    У германських племен існувала повага до ялинки як до символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки лише ялинка залишається  у зимові холоди зеленою, у  країнах північної півкулі новорічним деревом  обрали  саме її. Раніше замість іграшок вішали на дерева плоди різних дерев, наприклад: яблука – символ родючості, горіхи -  незбагненність божественного промислу, яйця -  символ життя, що розвивається, гармонії і повного благополуччя.


    Існує думка,що вперше прикрасив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер  (Німеччина). Повертаючись пізно додому, він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикрасив її свічками.


    Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: «На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки,а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу,яблука, печиво, шматочки цукру, мішуру». Спочатку вічно зелені святкові красуні з’явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв. Ці ялинки прикрашали яблуками,горіхами,посрібленими або золоченими картоплинами, пряниками – тобто усім їстівним.


    Наприкінці  18  століття в Німеччині з’явилися перші скляні ялинкові прикраси. Були вони надзвичайно дорогими. Легенда пов’язує спробу створити штучні подоби фруктів (скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам — їх символи, скляні кулі.
    Звичай прикрашати на Різдво та Новий рік ялинку пережив віки і поширився світом.
    Подивись цікаві відео про різдвяну ялинку: