За час війни українці вразили світ не лише своєю хоробрістю та стійкістю, а й добрими серцями. Люди, покидаючи свої домівки, евакуювались інколи зовсім без речей, але з тваринами, яких вивозили з-під обстрілів. Пропонуємо декілька дивовижних історій порятунку тварин під час війни.Сестри, які евакуювали понад 40 тварин.
Дві сестри з Києва під час війни змогли вивезти за кордон 47 тварин благодійного фонду «Хочу кота». Ольга та Євгенія Драч перевезли чотирилапих спочатку до Львова, потім до Польщі, а кінцевим пунктом подорожі стала Німеччина.
Знайти машину в Києві жінкам було непросто, на її пошуки було витрачено 4 дні. Ольга та Євгенія подолали складний шлях: їхали з котами у вантажівці, стояли на кордоні, власноруч заносили та виносили переноски з тваринами загальною вагою близько 250 кілограмів та годували чотирилапих до четвертої ранку. У Німеччині до тварин приїхали ветеринарні лікарі, оглянули їх та вакцинували. Деяких котів вже забрали в сім’ї, де про них піклуються.
«Усе це – завдяки великій кількості неймовірних людей. На кожному кроці нам допомагали, рятували, знаходили, пакували, вивантажували, завантажували, перевозили, зігрівали, годували. Українці, поляки та німці. Ці люди – справжні янголи та феї», – написала згодом Євгенія Драч.
Дівчина, що врятувала з Ірпеня собак з інвалідністю.
.jpg)
Світлина Насті Тихої разом із собаками вразила не лише українців, а й увесь світ. Разом із чоловіком та небайдужими людьми Настя врятувала від смерті 24 тварини, частина з яких була з інвалідністю.
З початком бойових дій дівчина з родиною опинилася в ізоляції в Ірпені. Попри всі труднощі вона продовжувала дбати про своїх підопічних, яких мала на перетримці. Також Настя забирала до себе тварин, яких покинули власники. Піти без собак родина не могла, тому наважилися залишити місто разом з ними.
«Наважувалися довго, а потім просто за 15 хвилин зібралися та пішли. Хіба це героїзм? Вони – мої діти, мої зайчики. Як їх кинеш? У нас навіть думок про це не було», – розповідає Настя, яка не взяла з собою жодних особистих речей, тільки ліки для тварин.
Шлях був складний, дівчина навіть зламала палець, оскільки тварини тягнули її назад додому. Підопічні Насті були налякані обстрілами, тому три кілометри вони йшли близько трьох годин.
«Собаки упиралися. Спершу намагалися втекти назад додому. Але у нас є одна собака – найбільша. Я її тримала, а вона їх вела. Дуже нею пишаюся. Інакше мені довелося б тягнути всіх самій», – каже дівчина.
Зрештою, на допомогу дівчині прийшов незнайомий хлопець та територіальна оборона. Попри всі труднощі, Настя змогла вивести собак у безпечне місце.
Пенсіонерка, яка вивезла з Сєвєродонецька 21 тварину.
Заради своїх 17 котів та 4 собак Віра Михайлівна трималася в Сєвєродонецьку до останнього. Жінка не хотіла кидати тварин, тому довгий час не залишала місто.
Пані Віра разом з чоловіком завжди любили котів та собак, забирали безпритульних чотирилапих з вулиці, лікували їх та стерилізували. На жаль, наприкінці 2021-го чоловіка Віри Михайлівни не стало, а потім жінку спіткало ще одне горе – почалася війна. Будинок родини агресори обстрілювали «Градами», у подвір’я прилітали снаряди та міни.
Знайома радила пані Вірі випустити тварин та тікати, але жінка лишалася зі своїми улюбленцями під обстрілами два місяці. Спочатку Вірі Михайлівні вдавалося виходити з дому, щоб погодувати котів та собак, які жили на дачі. Втім, у квітні ситуація погіршилася: російські військові почали гатити по місту без упину. Тварини були виснажені, адже жили в постійному стресі.
Допомога жінці прийшла від волонтерів – ті оплатили перевізника, який забрав котів та собак. Віра Михайлівна евакуювала не лише своїх підопічних, а й сусідських тварин. Усіх їх за сім годин доставили до Дніпра. Небайдужі люди допомогли знайти для пані Віри та її тварин будинок, принесли необхідні речі. Хоча зараз жінка з улюбленцями знаходяться у безпеці, вона досі переймається за чотирилапих, які залишилися у Сєвєродонецьку.
Родина, яка пережила окупацію разом зі своїми тваринами.
Домашній притулок «ЗооДім» Марини Грицик розташований на Чернігівщині. 24 лютого на територію села, де проживає Марина з родиною, заїхали танки окупантів. У двір жінки прилітали уламки снарядів, тварини дуже нервували.
Окупацію родина пережила складно, вони були вимушені ховатися в підвалі. Щойно обстріли припинялися, Марина з чоловіком вибігали з укриття та перевіряли, чи все гаразд із їхніми підопічними. На жаль, серця маленьких кроликів не витримали постійних вибухів, і тварини померли.
Одного дня біля дому родини вибухнув танк, коні злякалися гучного звуку й полум’я, вибили огорожу та втекли. Марина разом з чоловіком сіли на мотоцикл і попри обстріли поїхали за тваринами, та через небезпеку були вимушені повернутися. Марина дуже переймалася за коней, оскільки раніше врятувала їх від смерті на кінних фермах. На щастя, тварини все ж повернулися додому самостійно. Зараз родина займається відбудовою ферми.
Це лише декілька історій, але за війну їх зібралося тисячі. Від бойових дій постраждали як фермерські, так і домашні тварини. Вони гинуть від обстрілів, нестачі їжі, води, їх покидають власники. Волонтери та небайдужі українці об’єднуються та продовжують рятувати життя.
Не будьте байдужими до тварин. Будь-яка ваша допомога – неоціненна. Разом ми зможемо швидше досягти перемоги.
.jpg)
