Бабусю й дідуся я поважаю…

    Тихо та непомітно падає листя з дерев, відчутна вранішня прохолода – так до нас приходить осінь. Мабуть, недаремно старість людини ще називають осінню життя, саме тому щороку 1 жовтня у світі відзначають Міжнародний день людини похилого віку .
    Дідусі і бабусі – це жива мудрість, неписана історія нашого роду, досвід, отриманий від них у спадок, залишається золотим набутком на все життя. Саме наші бабусі і дідусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приказок. Як дерево тримається на корені, так і кожен рід тримається на найстарших його членах, бо саме вони мають великий досвід життя і допомагають молодим.
    Перевір себе, як ти знаєш приказки про бабусь та дідусів, зіграй у гру:

Синьо-жовтий колір нашої свободи

    День Державного Прапора України щорічно відзначається 23 серпня. Це важливе державне свято, яке символізує національну єдність, гордість та незалежність українського народу. У 2024 році цей день припадає на п’ятницю.
    Ідея відзначення Дня Прапора з’явилася не так давно, але швидко знайшла своє місце серед державних свят України. Офіційно День Державного Прапора було встановлено у 2004 році указом Президента України Леоніда Кучми. Ця дата була обрана не випадково — саме 23 серпня 1991 року група депутатів вперше внесла синьо-жовтий прапор до зали Верховної Ради України, що стало важливим кроком у процесі здобуття незалежності.
    День Державного Прапора — не просто офіційне свято, а символ національної гідності та незалежності, що має глибоке значення для кожного українця. Синьо-жовтий прапор став символом боротьби за свободу і незалежність, особливо в сучасний період, коли Україна відстоює свою територіальну цілісність. Цей день нагадує нам про важливість національної єдності та про те, що кожен з нас є частиною великої та могутньої країни.
    Вшанування прапора — це спосіб виразити нашу солідарність і повагу до всіх тих, хто боровся і продовжує боротися за мир і процвітання нашої держави. Отже, День державного прапора України — це не лише історична пам’ять, але й жива традиція, що надихає та об'єднує українців на шляху до світлого майбутнього.

 

Віримо в майбутнє України! (До Дня Української Державності)

    День Української Державності було встановлено в 2021 році Указом Президента України. Саме 15 липня 1085 року Великий князь Київський Ярослав Мудрий у Києві провів зібрання, на якому були присутні всі князі Київської Русі. Цей з'їзд став важливою віхою в утвердженні української державності, оскільки заклав основи спільного управління та законодавства на теренах Київської Русі. Тому саме ця дата була обрана для відзначення Дня Української Державності.
    День Української Державності - це свято, яке покликане об'єднати весь український народ. Незалежно від регіональних, мовних чи релігійних відмінностей, ми всі є спадкоємцями великої історії української державності. Відзначаючи цей день, ми демонструємо нашу національну єдність, підкреслюємо, що Україна - це єдина, неподільна держава з багатовіковою історією та унікальною культурою. Таке відчуття національної приналежності є запорукою подальшого розвитку та процвітання нашої держави.

    Зіграйте у вікторину «Святкова Україна» та перевірте, чи знаєте ви свята нашої країни:

Знайди своє ім'я у вишиванці

 

      Українська вишиванка, який потаємний зміст несуть у собі орнаменти українців і що саме закодовано в візерунках вишиванок? Чи можливо створити абетку з узорів української вишиванки і як у такому випадку виглядатимуть імена людей?

     Пропонуємо вам серію ілюстрацій, закодованих у вишиванку імен. Кожна буква, це вишитий символ, кожен символ, це потужний оберіг.

    Знайдіть своє ім’я в вишиванці!

Золотий непокірний тризуб

     19 лютого  в Україні відзначають День Державного герба України.Знак тризуба й жовто-блакитні кольори українці вибрали не випадково. Ще у прадавні часи, коли люди жили племенами та родами, кожна громада мала власний символ, тотем: зображення звірів, рослин.

    Знак тризуба вже понад тисячу років тому шанувався не тільки, як символ племені, а й як магічний знак, оберіг.

    У Київській Русі тризуб означав князівську владу. Його карбували на монетах, ставили на міждержавних угодах тих часів. Тризуби є на цегляних плитках будівель у Києві, на стінах церков, замків, палаців, зброї, посуді. Виконані у бронзі та сріблі, тризуби прикрашали пояси дружинників княжого війська, їх зброю та знамена.

    Тризуб як власний герб на монетах карбував давній правитель Руської землі князь Володимир. До нашого часу дійшли перші руські монети зі срібла та золота – так звані срібники та златники з чітким зображенням тризуба. Цей геральдичний знак трактується і як зображення сокола в польоті, і як знак триєдиного Бога. Середній промінь тризуба також можна подати як проростаюче житнє зерно або древній знак магічного яйця-райця, котре, згідно з давніми віруваннями та легендами, послужило, основою світу…

    Тому цілком виправдано, що після здобуття Україною незалежності, тисячолітній тризуб знову став її державним символом.

Україно, твоя сила в єднанні!

 

16 лютого Україна відзначає День єднання. Його президент України Володимир Зеленський заснував 16 лютого 2022 року на тлі попереджень про можливу війну. 

    Для підняття духу і, щоб зменшити психологічний тиск, президент України Володимир Зеленський встановив нове свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання.

Україна – єдина країна!
Україна – це сила!
Україна – це наші солдати,
Які пішли воювати.

Єдність – це наші волонтери,
Які дістануть усе що треба.
Єдність це наші сапери,
Які розміновують міста і села.

Єдність – це вся Україна,
Яка не стоїть на колінах.
Перемогу наближає,
І ніхто нас не здолає.

Єдність до перемоги нас веде
Єдність ворога порве
Із руїн підніме Україну,
Прокладе нам шлях до миру.

Країна нескорених

 

    21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи –  свято, встановлене на честь двох революцій, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках. Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору.

    День Гідності та Свободи почали відзначати з 2014 року – в річницю початку Євромайдану.

    Сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та всіх українських воїнів, які беруть участь у війні, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній і суверенній державі.

    Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням, це вже вшанування найкращих, котрі у найважливіший момент нашої історії не злякалися, жертвують собою заради своєї Батьківщини.

    Ще не загоїлися рани Майдану, а Небесна сотня щодня поповнюється новими ангелами: душі загиблих у війні-2022  зірками спалахують у небі.

    Україна продовжує оплакувати і вшановувати своїх Героїв.

    Усі вони залишаються в пам’яті народу назавжди, стають гордістю й прикладом для майбутніх поколінь.

    Нехай буде мирне небо над українською землею, добробут й родинна злагода у домівках українців, не згасає віра в щасливе майбутнє Української держави!

Хочеш дізнатися більше про те, що таке Гідність та Свобода? Переглянь відео.

Історична казка до Дня Гідності та Свободи

Вареник – завжди в моді!

    Ти зараз собі думаєш: «Пхе, які ще вареники? Піца, суші, китайська локшина – ось це зараз модно! А вареники…»  Справді, нині повсюди, куди оком не кинеш, - піцерії, суші-бари, китайські ресторанчики.  І мало хто пам’ятає, що раніше в кожному місті чи містечку обов’язково була варенична. Кому вони тепер цікаві? Тільки чомусь іноземці, приїхавши в Україну, завжди просять вареників-пирогів?

    Чому їх називають пирогами? Бо вареники – це і є варені пироги. Пухкенькі, із соковитою начинкою. Мм - ням… Й українці їх ліплять і їдять із незапам’ятних часів. Наші пращури готували вареники як жертовну їжу, присвячену Місяцю, тому вони й схожі на нього за формою. Люди просили Місяць, аби він сприяв добробуту й продовженню роду. А начинка мала різне значення: пшоняна каша – майбутнє життя, мак – безкінечність зоряного світу, яйця – сила.

    У давнину вважали, що вареники мають магічну долю. Їх обов’язково готували в день, коли в господарстві селянина корівка приносила теля або вівця – ягнятко. Це мало притягувати до  тварини міцне здоров’я та плодючість. Дівчата ж ворожили на варениках. Збиралися до купи й, наваривши пирогів, викладали їх перед голодним котом: чий пиріг він хапне першим, тій і до весілля готуватися.

    Узагалі, колись кожна дівчина найперше вчилася ліпити пироги. А по-справжньому смачні вареники можна приготувати, лише ретельно дотримуючись правил. Тісто місять із борошна, води й солі. І – ніяких яєць!!! Бо тісто буде твердим. А воду беруть якомога холоднішу, навіть крижану. Тоді тісто менше висихатиме під час ліплення вареників, та й краї вареників склеюватимуться краще.

    Не менш важлива у варениках – начинка. Найтрадиційніша – це вишні, сир, картопля з цибулею чи вишкварками. Як начинку використовували капусту, гречану кашу, мак, варені сухофрукти, а на Полтавщині – навіть горох, розтертий із калиною. На Чернігівщині полюбляли борошняну начинку: підсмажували сало, доки не перетворювалось на суху шкварку, і в киплячий смалець додавали борошно. Отакі – от пироги!

Равіолі

    Звісно, наші вареники – найсмачніші, але в них є дуже багато непоганих на смак родичів. Найближчі – італійські равіолі, фігурні конвертики з тіста з найрізноманітнішою начинкою. У Монголії та Кореї це – манти, які готують із дрібно нарубаного м’яса й готують лише на парі.

     Баоцзи

    Ще один родич вареників – китайський баоцзи. Саме баоцзи із задоволенням поїдали Кунг-фу Панда з улюбленого  мультику. Вони бувають з м’ясом, гарбузом і грибочками. Шалено смачні грузинські хінкалі. У них – дуже тонке тісто й смачний сік усередині. Саме тому їх їдять руками, тримаючи недоварений кінчик, а не виделкою, як наші вареники. Крім цього, є ще монгольські пози, тибетські момо  й багато інших. 

Хінкалі

Незалежна, духом сильна!

      Щороку наприкінці серпня традиційно відзначаємо головне свято країни - День Незалежності України. У 2023 році - знову в умовах війни, коли Україні вкотре доводиться відстоювати свою свободу та право на життя.
    Попри всі труднощі, нам є чим пишатися — українськими воїнами, які захищають нашу Батьківщину, вільними виборами, свободою у вираженні своїх політичних переконань. Головне — пам’ятати, що суверенітет України тримається на її громадянах, яким не все одно, якою буде доля наступних поколінь, адже тільки небайдужі й вільні люди можуть змінювати на краще свою країну.

    Діти - майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками збагачують її. Вони повинні знати свою історію, та берегти незалежність, суверенність та соборність України.

     Пропонуємо вашій увазі книги, які допоможуть дитині познайомитися з історією України, історією державотворення та сьогоденням.

Що колись їли українці…

     «Балабушки», «книши». Цікаво, а що ж таке дивне так назвали? Виявляється, що в минулому були такі пампушки та палянички. А що ж такого колись їли люди, що зараз вже або назву свою змінило, або взагалі готувати перестали? Адже колись люди не їли макаронів та гамбургерів.

Різдвяні витребеньки.

    Так як наша країна з давніх-давен була краєм хліборобським, то й більшу кількість страв готували з борошна та різної городини. М‘ясо було стравою не на кожен день. А рибою ласували ті, хто жив біля річок та озер.

    Колись дуже популярною була страва, яку називали балабушки, чи то балабухи. Насправді це невеличкі булочки круглої форми, які робили з кислого тіста. Їх пекли на Різдвяні свята та Новий рік. А на свято Андрія дівчата за допомогою балабух навіть ворожили на те, хто швидше вийде заміж. Для ворожіння треба було принести в роті води з криниці. При цьому хлопці намагалися розсмішити дівчат, щоб вони проковтнули воду чи розлили її. Потім замішувалося тісто та випікалася балабуха. Дівчата пізно ввечері викладали балабушки на низьку лавку та запускали в хату песика, і чию балабуху пес з’їдав першою, та дівчина й мала вийти у наступному році заміж.

    Так само різдвяною стравою є книші – це паляниці з дрібно змеленого борошна, які по краях вирізували  ложкою. Книші були гостинцями для колядників та коли люди ходили одне до одного в гості. Зараз цю страву пам’ятають лише на Поліссі.

Горохові оладки.

    Хоми можна назвати гороховими оладками. Вони фактично повністю зникли ще в середині минулого століття. А чому саме – сказати досить важко. Адже страва дуже проста у приготуванні та смачна й ситна.
    Для горохов’янки необхідно розмочити горох, який потім розварюють до стану пюре. А в трохи остиглу масу додають кілька ложок борошна, формують оладки та смажать їх на розігрітій пательні з додаванням олії. Такі горохові оладки можна їсти зі шкварками, підсмаженою цибулькою.

Солодкий «хмиз».

    Вергуни – назва дивна для нашого вуха. Та насправді це дуже смачне домашнє печиво, яке просто приготувати. Основою тіста є борошно, яйце та сироватка. Готове тісто розкатують у тонкий пласт і ріжуть гострим ножем на ромби чи прямокутники. У кожній заготовці прорізують поздовжню дірочку, у яку вивертають зовнішні краї тіста. Готові вергуни смажили у великій кількості олії до темно-золотавого кольору. такі смаколика були до вподоби і дітям, і дорослим. а приготувати їх могла навіть ще зовсім маленька господиня.

Сніданок по-українські.

    Наші пращури дуже часто їли на сніданок таку страву, як лемішка. Її готували з підсушеного гречаного борошна, Запікали в печі. Їли з так званим пісним молоком з насіння льону чи маку. У сучасній українській кухні цю страву можна знайти лише у старовинних книгах рецептів. Її дуже давно перестали готувати.

    Так само популярною на сніданок була соломаха. Страва з того ж таки гречаного борошна. Та спосіб приготування в неї був трохи іншим від лемішки. Соломаха чимось надує манну кашу. Правда, їли її з олією чи затирали часником. соломаха користувалася неабиякою популярністю серед козаків.
    Подивись пізнавальні відео та дізнайся про інші страви української кухні:

Гордість моя Україна!

 

    28 липня Україна щорічно відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.

    День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.

    Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Русі–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.

    Запрошуємо разом з бібліотечним котом Кексом відвідати дивовижні куточки нашої Батьківщини і віримо  в мирне небо та щасливе майбутнє для України!

Конституція для великих і малих з котом Кексом

  

  

    Чи знаєте ви що таке Конституція України? І як в одній книзі може поміститися все наше життя і життя всієї країни?

    Конституція – це не просто набір правил про державу, про вибори, права і обов’язки суспільства та кожного громадянина. Це найвищий закон, який встановлює та визначає державний устрій, контролює владу, нагадує про повагу і який дозволяє вам почуватися у безпеці та здійснювати усі свої мрії.

    Відповіді на свої запитання про Конституцію України, друзі, ви дізнаєтесь від бібліотечного кота Кекса! Приємного перегляду!

На варті України

    Коли 24-го лютого підступний агресор напав на Україну, наша армія не мала в розпорядженні (або було обмаль) Himars-ів, Javelin-ів, NLAW-ів, Bayraktar-ів та інших сучасних зразків західного військово-промислового комплексу. І цим теж хотіли скористатися окупанти, які хвальковито та занадто самовпевнено назвалися «другою армією світу» та легковажно ставилися до українських військових можливостей.
    Однак наші «Стугни», «Нептуни», «Вільхи», «Буревії» та інші дали гідний відсіч російським загарбникам, чим здивували не лише їх, а й західних експертів, які давали Україні мало шансів.

    Тож яку зброю застосовувала українська армія для того, щоби відбивати навалу рашистів дивиться у відео, які створили блогери з Чернігівщини. Та пам’ятаймо, що  вся могутність армії – в людях. Можна дати будь-яку зброю, можна дати все, що завгодно, але коли не буде людей, які здатні управляти, здатні вести за собою, бути гідними патріотами, то скільки б зброї не давали, вона не буде нічого варта. 

З Днем Збройних Сил  України!

Україна – країна гідності і свободи

    21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи, у який вшановують громадянський подвиг, патріотизм і мужність людей, що виступили на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору під час подій Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. Ці доленосні події згуртували весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності України, її стабільного розвитку в європейському співтоваристві, досягнення гідного рівня життя.
    День Гідності та Свободи, 9-річчя Революції Гідності відзначається, на жаль, в умовах війни… Теперішня війна – це новий Майдан, але вже в межах всієї країни…

    Тема цьогорічного відзначення – «Революція Гідності – перший переможний бій великої війни». Гасло соціальної кампанії  – «Вистояли на Майдані – переможемо у війні».

    Свобода варта того, щоб за неї боротися!

    Подивись відео про початок Євромайдану:

 

Тварини чекають на допомогу!

     За час війни українці вразили світ не лише своєю хоробрістю та стійкістю, а й добрими серцями. Люди, покидаючи свої домівки, евакуювались інколи зовсім без речей, але з тваринами, яких вивозили з-під обстрілів. Пропонуємо декілька  дивовижних історій порятунку тварин під час війни.

Сестри, які евакуювали понад 40 тварин.

    Дві сестри з Києва під час війни змогли вивезти за кордон 47 тварин благодійного фонду «Хочу кота». Ольга та Євгенія Драч перевезли чотирилапих спочатку до Львова, потім до Польщі, а кінцевим пунктом подорожі стала Німеччина. 

    Знайти машину в Києві жінкам було непросто, на її пошуки було витрачено 4 дні. Ольга та Євгенія подолали складний шлях: їхали з котами у вантажівці, стояли на кордоні, власноруч заносили та виносили переноски з тваринами загальною вагою близько 250 кілограмів та годували чотирилапих до четвертої ранку. У Німеччині до тварин приїхали ветеринарні лікарі, оглянули їх та вакцинували. Деяких котів вже забрали в сім’ї, де про них піклуються.

    «Усе це – завдяки великій кількості неймовірних людей. На кожному кроці нам допомагали, рятували, знаходили, пакували, вивантажували, завантажували, перевозили, зігрівали, годували. Українці, поляки та німці. Ці люди – справжні янголи та феї», – написала згодом Євгенія Драч.

Дівчина, що врятувала з Ірпеня собак з інвалідністю.

    Світлина Насті Тихої разом із собаками вразила не лише українців, а й увесь світ. Разом із чоловіком та небайдужими людьми Настя врятувала від смерті 24 тварини, частина з яких була з інвалідністю. 

    З початком бойових дій дівчина з родиною опинилася в ізоляції в Ірпені. Попри всі труднощі вона продовжувала дбати про своїх підопічних, яких мала на перетримці. Також Настя забирала до себе тварин, яких покинули власники. Піти без собак родина не могла, тому наважилися залишити місто разом з ними. 

    «Наважувалися довго, а потім просто за 15 хвилин зібралися та пішли. Хіба це героїзм? Вони – мої діти, мої зайчики. Як їх кинеш? У нас навіть думок про це не було», – розповідає Настя, яка не взяла з собою жодних особистих речей, тільки ліки для тварин.

    Шлях був складний, дівчина навіть зламала палець, оскільки тварини тягнули її назад додому. Підопічні Насті були налякані обстрілами, тому три кілометри вони йшли близько трьох годин. 

    «Собаки упиралися. Спершу намагалися втекти назад додому. Але у нас є одна собака – найбільша. Я її тримала, а вона їх вела. Дуже нею пишаюся. Інакше мені довелося б тягнути всіх самій», – каже дівчина.

    Зрештою, на допомогу дівчині прийшов незнайомий хлопець та територіальна оборона. Попри всі труднощі, Настя змогла вивести собак у безпечне місце.

Пенсіонерка, яка вивезла з Сєвєродонецька 21 тварину.

    Заради своїх 17 котів та 4 собак Віра Михайлівна трималася в Сєвєродонецьку до останнього. Жінка не хотіла кидати тварин, тому довгий час не залишала місто. 

    Пані Віра разом з чоловіком завжди любили котів та собак, забирали безпритульних чотирилапих з вулиці, лікували їх та стерилізували. На жаль, наприкінці 2021-го чоловіка Віри Михайлівни не стало, а потім жінку спіткало ще одне горе – почалася війна. Будинок родини агресори обстрілювали «Градами», у подвір’я прилітали снаряди та міни.

Знайома радила пані Вірі випустити тварин та тікати, але жінка лишалася зі своїми улюбленцями під обстрілами два місяці. Спочатку Вірі Михайлівні вдавалося виходити з дому, щоб погодувати котів та собак, які жили на дачі. Втім, у квітні ситуація погіршилася: російські військові почали гатити по місту без упину. Тварини були виснажені, адже жили в постійному стресі.

    Допомога жінці прийшла від волонтерів – ті оплатили перевізника, який забрав котів та собак. Віра Михайлівна евакуювала не лише своїх підопічних, а й сусідських тварин. Усіх їх за сім годин доставили до Дніпра. Небайдужі люди допомогли знайти для пані Віри та її тварин будинок, принесли необхідні речі. Хоча зараз жінка з улюбленцями знаходяться у безпеці, вона досі переймається за чотирилапих, які залишилися у Сєвєродонецьку.

Родина, яка пережила окупацію разом зі своїми тваринами.

    Домашній притулок «ЗооДім» Марини Грицик розташований на Чернігівщині. 24 лютого на територію села, де проживає Марина з родиною, заїхали танки окупантів. У двір жінки прилітали уламки снарядів, тварини дуже нервували. 

    Окупацію родина пережила складно, вони були вимушені ховатися в підвалі. Щойно обстріли припинялися, Марина з чоловіком вибігали з укриття та перевіряли, чи все гаразд із їхніми підопічними. На жаль, серця маленьких кроликів не витримали постійних вибухів, і тварини померли.

    Одного дня біля дому родини вибухнув танк, коні злякалися гучного звуку й полум’я, вибили огорожу та втекли. Марина разом з чоловіком сіли на мотоцикл і попри обстріли поїхали за тваринами, та через небезпеку були вимушені повернутися. Марина дуже переймалася за коней, оскільки раніше врятувала їх від смерті на кінних фермах. На щастя, тварини все ж повернулися додому самостійно. Зараз родина займається відбудовою ферми.

    Це лише декілька історій, але за війну їх зібралося тисячі. Від бойових дій постраждали як фермерські, так і домашні тварини.     Вони гинуть від обстрілів, нестачі їжі, води, їх покидають власники. Волонтери та небайдужі українці об’єднуються та продовжують рятувати життя. 

    Не будьте байдужими до тварин. Будь-яка ваша допомога – неоціненна. Разом ми зможемо швидше досягти перемоги.

Моя родина - найдорожче у житті

    Моя родина
Моя родина – віра і надія,
Моє коріння і моє крило,
Тут мамина любов мене зігріє, 
Турбота татова, бабусине тепло
І дідові долоні вузлуваті – 
Дитячих років миті золоті…
Моя родина й наша рідна хата -
Це справді найдорожче у житті!
                    Наталка Книшова

 

    Найціннішим для кожної людини є її родина. Це найближчі й найрідніші люди, які завжди зігріють теплом, допоможуть, підтримають. Родина – це маленький світ для кожної дитини, де добре й затишно, де все зрозуміле й дороге.

    8 липня в Україні святкують День родини. Це досить молоде свято і відзначається з 2012 року.

    Цього дня міцніше обійми і поцілуй членів своєї великої або маленької сім’ї, скажи їм теплі слова любові й поваги, поділися з ними своїми почуттями.

    Нехай для кожного родина буде надійною фортецею, тим місцем, де завжди зрозуміють, підтримають і допоможуть.

    Відгадай загадки про родину:

Тепло татусевих долонь

    У третю неділю червня щорічно в багатьох країнах відзначають дивовижне сімейне свято - Міжнародний день батька.
    Бути хорошим татом - найвідповідальніша і потрібна робота в житті чоловіка. Стати прикладом для сина і добрим чарівником для дочки, навчити, розповісти, захистити, пояснити і зробити все це з любов'ю і терпінням - таке може тільки справжній тато. Де б ми були без тат? У цей святковий день обов'язково скажіть татові, як багато він для вас значить і наскільки ви його цінуєте.

    Тисячі українських дітей зараз переживають розлуку з татусями. Хтось виїхав за кордон разом із мамою, поки тато волонтерить або продовжує працювати в Україні, а чийсь батько — у теробороні чи на фронті.

Присвята захисникам України.

«Коли закінчиться війна,

Я хочу тата обійняти,

Сказати сонячні слова

І повести його до хати,

Ти – наш Герой! Тепер щодня

Я буду дякувати Богу 

За мирне небо, за життя,

Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!» 

                         Ірина Мацкова

    Вітаємо всіх гідних татусів і бажаємо їм щастя, здоров'я та перемоги!

    Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість маємо не завжди!

    Більше  дізнатися  про свято можна подивившись відео:

Україна вишивана

     Вишиванка

Чом довкола все співа,

як весною в лузі?

Вишиваночка  нова

в мене. Гляньте, друзі!

Це бабусенька моя 

склала візерунок.

Найдорожчій в світі я

маю подарунок.

Веселкові барви всі

з ниточок шовкових

поєднались у красі

на моїй обнові.

З піснею-веснянкою

щоб гуляти в лісі,

вдягнемо вишиванки ми

наші, українські!

                     Любов Сердунич

    Щороку в третій четвер травня в Україні важлива подія - 

День вишиванки.

 2022 року вона припадає на 19 травня. 

    Вишиванка - оберіг українського народу, символ здоров'я, краси та щасливої долі. У них дівчата і жінки ще вродливіші, чоловіки - особливо мужні та стильні, діти - ніби янголята у чудових рукотворних шатах.

    Вишиванку творять з любов'ю, вкладаючи у кожен візерунок певне поняття, щирі думки і душу. У вишивальниць є багато традицій і обрядів перед власне процесом вишивання, тому що це - особлива творчість, у якій передається наша українська краса, наша душа.

    Вишита сорочка - свого роду оберіг, символ здоров’я, добробуту та краси, щасливої долі й родової пам'яті, любові та святковості. Коли говорять, що людина народилася в сорочці, мають на увазі, що це - щаслива людина.  

    Пропонуємо вікторину «Що Ви знаєте про українську вишиванку?», яка допоможе перевірити наскільки ви знайомі з українськими традиціями та історією.

Я люблю коли всі разом

    Чи спостерігали ви за мамою-квочкою з курчатами? Зовсім маленькі, беззахисні, хоч тільки-но з яйця, вони намагаються самостійно знайомитися зі навколо: відбігають від мами, щось розглядають, дзьобають, цікавляться. А тільки-но змерзнуть чи втомляться, або відчують якусь небезпеку – шусть до мами під крило… І відразу їм стає затишно і спокійно, бо мама – то їхня родина.

    Так само і для кожного з нас найголовніше  в світі – знати, відчувати, що в нас є дім, наша родина, де на нас завжди чекають, підтримають, приймуть найближчі й найдорожчі для нас люди. 

    Людині важливо не тільки знати, а й відчувати, що вона – частинка своєї родини.

    15 травня відзначають Міжнародний день сім'ї.

    Завжди будьте разом зі своїми рідними, бережіть любов, а образи і сварки женіть подалі! 

    Складіть пазл «Моя родина»

та зіграйте у вікторину «Прислів’я про родину»

Моя матуся – ніжна й тепла, як сама весна…

    Друга неділя травня – День Матусі. Мама – це ангел своєї дитини, яка чарівно співає колискову, ніжно торкається чола перед сном, лагідно поправляє ковдру, переповненими від щасливих сліз очима дивиться, як її дитина йде в перший клас…
    Цього року День Матері припадає на 8 травня. Не забудь  привітати свою матусю і подарувати їй найцінніший подарунок – свій поцілунок.
     Перевір себе, як ти знаєш приказки про про матір, зіграй у вікторину «Прислів’я  та приказки про матір».