Дивовижні ящірки

    Тобі, звісно ж, доводилось бачити ящірок – прудких тваринок, за якими так цікаво спостерігати. Ці найближчі родичі змій широко розповсюджені по усьому світу. Ящірки невибагливі до житла: вони водяться навіть на висоті 5500 метрів над рівнем моря. Ящірок можна зустріти на всіх материках, окрім Антарктиди. Серед понад 3500 видів цих тваринок є великі та маленькі, отруйні й неотруйні, хижаки та «вегетаріанці».

ВЕЛЕТНІ

    Ящірки з’явилися на землі дуже-дуже давно - близько 160 мільйонів років тому. Деякі з них тоді мали гігантські розміри. Наприклад, ящірка, яка жила в Австралії мільйон років тому, сягала в довжину 6 метрів, а її далекі предки мозазаври - 11,5 метра. 
    Найбільшою з ящірок, які живуть сьогодні, є комодійський варан (дракон острова Комодо), який належить до родини варанів. Він може бути до 3 метрів завдовжки. А важить цей велетень понад 130 кг. Відомі випадки, коли комодійський варан нападав на людей і навіть убивав їх. Іноді він з’їдає представників і свого виду. Але здебільшого ця велетенська ящірка харчується залишками мертвих тварин.

ЛІЛІПУТИ 

    Ці крихітні ящірки майже в сто разів менші за своїх родичів велетнів. Їхня довжина - усього три сантиметри, і важать вони приблизно один грам. Це - гекони, які вирізняються не тільки найменшими розмірами, а й «комунікабельністю»: вони сюркочуть і видають інші звуки (більшість рептилій належать до «мовчунів»). Геконам подобається теплий клімат, а ще вони, на відміну від багатьох своїх родичів, добре вживаються поруч із людьми, навіть приносять чималу користь, знищуючи шкідливих комах. Завдяки волосистому покриттю на лапках ці ящірки - чудові скелелази. Вони здатні втриматися на цілком гладеньких поверхнях, повзають собі спокійнісінько по стінах і навіть по стелі.

ОТРУЙНІ

        Усупереч поширеній думці, що багато ящірок є отруйні, відомо всього лише два види цих рептилій, які впорскують отруту у своїх жертв. Це – ядозуб Хіла, який мешкає на південному заході США та півночі Мексики, і мексиканський ядозуб, котрого можна зустріти на більшій частині території Мексики та в Центральній Америці. Ці ящірки виробляють отруту, що виділяється в канавках зубів. Коли ядозуб кусає жертву, отрута потрапляє в кров пораненої тварини. Були випадки, коли ці ящірки кусали людей, однак, хоча їхні укуси болючі, серйозної шкоди людині вони завдати не можуть. Це - доволі великі рептилії: ядозуб Хіла сягає півметра в довжину, а мексиканські ядозуби ще більші - до 80 см завдовжки.   

      Харчуються ці ящірки переважно дрібними ссавцями, птахами і яйцями. Але коли їжу добути важко, то можуть місяцями жити, використовуючи жир, накопичений у хвості.

ВОДОЛАЗИ

    Ящірки дихають повітрям, тому серед них немає таких, які б жили весь час у воді. Однак деякі види ящірок уміють плавати та проводять частину свого життя у воді в пошуках їжі. Тільки один вид ящірок - морська ігуана з Галапагоських островів - добуває собі їжу в солоній морській воді: вона харчується морськими водоростями. Бувало, ці тварини, шукаючи якусь здобич, залишалися під водою по півгодини.

    Коли ігуани їдять, то, зрозуміло, заковтують дуже багато морської води. Але вони вміють виводити сіль з організму через залози, розташовані між носом та очима. Ці залози концентрують сіль у носовому отворі. Опісля ящірка «пчихає» й у такий спосіб позбувається солі. Крім того, шматочки солі, які вилітають із носа ігуани, ще й служать для відлякування ворогів.