Побачити небачене...

    Людям завжди хотілося побачити деякі предмети якомога ближче та краще, ніж це можливо неозброєним оком.
    Виготовляти скляні лінзи люди навчилися дуже давно. Проте їх робили з товстого і непрозорого скла. А для окулярів потрібне було скло тонке, безбарвне і прозоре. Секрет такого скла був знайдений у XIII ст. італійським фізиком Сальвіно дель Арматі. 

    Перші окуляри складалися із двох опуклих лінз, які збільшували предмети. Це дало змогу людям краще бачити. Але протягом довгого часу окуляри були дуже дорогими. Вони, так само як дорогоцінності, діставалися у спадок від королів, князів та інших багатих людей. Часто люди носили окуляри не через потребу, а щоб похвалитися перед іншими своїм багатством.

    У середині XV ст. було винайдено книгодрукування, лише тоді окуляри поступово стали необхідним оптичним приладом для багатьох людей.

    Ще у доісторичні часи жителі Півночі, ескімоси, використовували окуляри, які захищали їхні очі від снігової сліпоти. Вони виготовляли окуляри із кори дерева і кісток та прорізували в них вузькі щілини для очей.

    Коли з’явилися сонцезахисні окуляри? Перші окуляри з жовтими та зеленими скельцями з’явилися в середині ХІХ ст. в Англії. Але їхнє призначення було зовсім іншим, ніж у сьогоднішній час: кольорові скельця окулярів захищали очі пасажирів, які подорожували залізницею. Вагони тоді були відкритими, а від паровоза здіймався дим, змішаний з іскрами та вугільним пилом. Крім того, скельця окулярів фарбували ще й для того, щоб очі людей менше втомлювалися від постійного миготіння сонячного світла під час подорожі залізницею.

    Ніхто достовірно не знає, коли була винайдена перша підзорна труба. Відомо лише, що шумери, єгиптяни, греки і племена майя ще до нашої ери намагалися створити прилад, який допомагав би збільшувати предмети. Зорова труба стала одним із перших прадавніх оптичних приладів.

    Історики вважають, що перша підзорна труба була винайдена в 1608 році голландським майстром, який виготовляв окуляри, Гансом Ліпперсгеєм. Одного разу учень майстра абсолютно випадково виявив, що поставлені певним чином лінзи роблять близькими деякі предмети. Після недовгих роздумів Ганс виготовив першу підзорну трубу.

    Багато століть пройшло з часу винаходу підзорної труби. Її брали з собою в походи і в плавання, на полювання і на війну, з її допомогою люди здійснювали великі географічні та астрономічні відкриття. Підзорна труба завжди була і залишається хорошим помічником людини, особливим «підсилювачем зору».

    У 1609 році, дізнавшись про виготовлення зорової труби, італійський математик Галілео Галілей негайно приступив до моделювання власної конструкції. Результатом його праці стала свинцева підзорна труба, на кінцях якої учений розмістив два скла, одне з яких було опуклим, а інше увігнутим. Вчений назвав свій прилад телескопом. Удосконалюючи свій винахід, змінюючи форму і якість скелець, Галілею вдалося збільшити видимість предметів у 30 разів. Для тих часів його винахід був надзвичайно унікальним. Одного зимового вечора, 7 січня 1610 року, Галілео вирішив подивитися з допомогою телескопа на нічне небо. Він першим побачив гори на Місяці, супутники Юпітера, і першим зрозумів, що наша Земля крутиться навколо Сонця, а не навпаки. Це було найважливішою подією в історії астрономії.