Що робити, коли…тебе ображають

 Не тримай у собі.
    Якщо тебе ображають — мовчати не можна.
    Це не «дурниця» і не «просто жарти». Це — булінг, і з ним треба боротися.
    Подумай, кому ти можеш довіритися:
батькам, родичам, учителю, тренеру, шкільному психологу, другу або подрузі.
    З булінгом важко впоратися самому, тому говори про це.
    Звернутися по допомогу — це не соромно, це по-дорослому.
    Не звинувачуй себе й не шукай виправдань для тих, хто тебе ображає.
    Ніхто не має права тебе принижувати. Крапка.

Поговори з психологом.
    Психолог — не суддя і не «страшний дорослий».
    Це людина, яка тебе вислухає, допоможе розібратися в ситуації й поверне впевненість у собі.
    Не бійся зробити цей крок — іноді саме з розмови починається зміна.

Якщо тебе ображають удома.
    Якщо тобі боляче — не мовчи.
    Розкажи тому, кому довіряєш: родичам, другу або його батькам, учителю, шкільному психологу.
    Домашнє насильство — це злочин.
І ти не винен у тому, що хтось поводиться жорстоко.
Ти заслуговуєш на повагу, любов і безпеку. Завжди.

Якщо тебе принижує вчитель.
    Так, іноді жорстокими бувають навіть учителі.
    Якщо вчитель тебе принижує, погрожує або змушує мовчати — це неприпустимо.
    Не мовчи! Розкажи батькам, довіреним дорослим чи психологу.
    Поясни деталі — що саме відбувається.
    Бо різниця між «отримав зауваження за невивчений урок» і «вчитель налаштовує проти тебе клас» — величезна.
    Не намагайся воювати сам.
    Такі вчителі можуть перекрутити ситуацію і зробити вигляд, ніби ти — винен.
    Тому краще діяти з підтримкою дорослих.
    Якщо вчитель погрожує або ображає — фіксуй це.
    Запиши на диктофон або попроси допомоги в друзів. Докази мають силу, і дорослі не зможуть зробити вигляд, що нічого не сталося.

  Дзвони на гарячу лінію.
Немає поруч того, з ким можна поговорити?
Телефонуй на Національну дитячу гарячу лінію — це безкоштовно, анонімно й по-справжньому конфіденційно.

📞 0 800 500 225 — безкоштовно зі стаціонарного
📱 116 111 — безкоштовно з мобільного
🕛 Працює по буднях з 12:00 до 16:00.
Там тебе вислухають і допоможуть знайти вихід.
 

Пам’ятай: ти — цінність.
Ти важливий.
Твої почуття — справжні.
Ти заслуговуєш на повагу, добро і безпечний простір.
Не дозволяй нікому робити тебе меншим.
Говори. Шукай допомогу. Вір у себе.

Ознаки інтернет-залежної дитини

     Інтернет-залежність — це явище, яке останніми роками набуло справді тривожних масштабів. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже саме їм найважче вчасно зупинитися й відрізнити реальне життя від віртуального.

Інтернет — не ворог, але й не нянька

    Сам по собі інтернет не є ні добром, ні злом — це лише частина сучасного світу, зручний і надзвичайно корисний інструмент. Він відкриває дітям доступ до безмежного океану знань, дає змогу спілкуватися, розважатися, грати.
    Та іноді дитина, занурюючись у цей світ, поступово замінює ним реальність: замість живого спілкування обирає онлайн-чати, замість рухливих ігор на вулиці — мережеві битви на екрані, а пошук нової інформації стає нав’язливою потребою.

 Що таке інтернет-залежність? 

    У деяких країнах, зокрема США й Китаї, інтернет-залежність уже офіційно визнана розладом поведінки. У США навіть працює клініка, де лікують людей із надмірною прихильністю до онлайн-ігор та соцмереж.
    Інтернет-залежність — це стан, коли людина втрачає відчуття реальності та часу, здатність критично мислити й контролювати свої дії.
    У дітей при цьому знижується активність, порушується сон, з’являється психічна й фізична залежність. Механізм її схожий із дією алкоголю чи нікотину — лише без хімічної речовини, але з тією ж активацією «центрів задоволення» мозку.
    На жаль, залежність дедалі частіше спостерігається навіть у дошкільнят. Часто батьки самі цього не помічають, коли дають дитині планшет чи телефон «аби не заважала». Так формується основа майбутньої залежності.
    У підлітків інтернет-залежність може бути сигналом внутрішніх проблем — нестачі уваги, невпевненості, конфліктів у родині або труднощів у навчанні.

Як розпізнати небезпечну залежність?

    Не варто панікувати, якщо дитина проводить певний час в онлайні — це природно в епоху цифрових технологій.
     Однак є тривожні ознаки, які потребують уваги:

- дитина проводить в інтернеті понад 6 годин на тиждень без навчальної мети;

- уникає друзів, прогулянок, віддаючи перевагу віртуальному спілкуванню;

- порушено режим сну й харчування;

- реагує агресивно на прохання вимкнути комп’ютер;

- виглядає пригніченою, коли не має доступу до мережі;

- приховує, які сайти відвідує чи в що грає.

    Найпоширеніші форми інтернет-залежності у дітей:

Ігрова залежність — надмірна захопленість онлайн-іграми.

Залежність від соцмереж — пристрасть до постійного спілкування, лайків, нових «друзів» у мережі.

Нав’язливий веб-серфінг — безцільне «мандрування» сайтами без конкретної мети.

    Як запобігти інтернет-залежності

    Профілактика — найкращі ліки. Ось кілька перевірених порад:
    Будьте поруч із дитиною в її перших онлайн-кроках. Поясніть правила безпечного користування інтернетом.
    Домовтеся про час у мережі. Не забороняйте — краще створіть зрозумілі межі.
    Цікавтеся її онлайн-життям. Можна просто додати дитину в друзі в соцмережі, спостерігати без надмірного контролю.
    Допоможіть знайти альтернативу. Спільні прогулянки, хобі, настільні ігри, спорт, творчість — усе це допомагає збалансувати дозвілля.
    Подавайте приклад. Якщо батьки постійно «залипають» у телефоні, дитина сприймає це як норму.

 Якщо проблема вже є

    Почніть із батьківського контролю — існують спеціальні програми, що допомагають відстежувати, які сайти відвідує дитина та скільки часу проводить онлайн. Вони дозволяють встановлювати обмеження й блокувати небажані ресурси.
    Та головне — не забувайте про живе спілкування. Вимкніть ґаджети, влаштуйте пікнік, сходіть до музею чи просто проведіть сімейний вечір без екранів. Бо найкращий спосіб подолати віртуальну залежність — подарувати дитині справжнє життя, сповнене уваги, любові й пригод.

Підозрілі мешканці інтернету

   В інтернеті є не тільки чемні люди, які люблять доброзичливо спілкуватися, вчитися чи ділитися інформацією. Доволі часто під іменами або ніками справжніх користувачів ховаються хитруни й шкідники. Зараз ми їх розсекретимо!

 ТРОЛІ

    Це просто ЗЛЮКИ, яким постійно хочеться когось смикати й провокувати. Вони можуть бути цілком реальними і навіть знайомими по життю. Але якщо лаятися в реалі тролі не наважуються, то в інтернеті вони надолужують це «упущення». Важливо не підтримувати їхнє бажання «спілкуватися», і тоді вони підуть шукати іншу жертву.

ФЕЙКИ

    Це слово в перекладі означає «підробка». Фейком може бути особа або мережевий ресурс. Наприклад, хтось із якихось причин не хоче повідомляти реальні дані про себе.
    Тоді ця людина створює собі легенду — нове ім’я, нову біографію... Будь обережним, якщо натрапиш на фейковий сайт. Це пастка! Такий ресурс імітує, що він справжній, і краде паролі та коди для злочинного використання.
    Чи знаєш ти про ризики, що чатують на тебе онлайн? Перевір себе, зіграй у  вікторину «Безпечний Інтернет»:

Що робити, коли… ЗАНАДТО ХОЛОДНО

    Загалом сам по собі холод не дуже страшний. Наше тіло розраховане на те, щоб переносити холод без особливої шкоди. У нього є багато закладених природою способів, щоб зігрітися.
Наприклад, почати тремтіти. Від швидкого руху кров розганяється, м’язи зігріваються, нам стає тепліше. Недарма, коли ми мерзнемо, нам часто хочеться порухатися, пострибати, помахати руками. Це найрозумніше. Рух дає тепло.
    Звичайно, сучасні люди трішки розпещені теплими квартирами й зручним одягом. Але ті, хто привчив своє тіло до холоду, і в наші дні ходять до самих морозів в одній футболці або можуть бігати по снігу босоніж.
    Зрозуміло, не можна так ось раптом вистрибнути з теплого одягу — і побігти голяка по морозу. Потрібні загартування і підготовка.
    Але пристосуватися до холоду можна.
    По-справжньому небезпечний тільки сильний мороз. Не випадково в тих місцевостях, де морозні зими, у природі не зустрінеш звірів без густого хутра. Але в людей його немає!     Наші пращур жили колись тільки на теплих землях Африки й гадки не мали, що потраплять у зиму. Тому, поступово просуваючись у більш холодні місця, люди навчилися грітися за допомогою чужого хутра — загорталися в шкури вбитих на полюванні тварин.
    Зараз уже немає потреби ганятися в лісі за тигром, шубу або теплу куртку можна купити в магазині. А до неї — шапку, шарф, рукавички та зимове взуття. Насправді все це навіть важливіше, ніж куртка. Тому що найбільше в мороз страждають найменші частини тіла - пальці, вуха й ніс. Вони такі маленькі, що наша  кров не встигає їх добре прогріти, мороз виявляється сильнішим.
    Так може статися обмороження.

     Як дізнатися, що твоїм вухам і пальцям загрожує небезпека?Перша ознака — вони стають ніби чужими. Уже не відчувають холоду і взагалі нічого не відчувають, немов їх немає. Ще вони білішають (коли руки просто замерзли - пальці, навпаки, червоні). Якщо відбувається щось подібне, потрібно терміново зайти до приміщення. Чекати не можна!

      Сильно обморожені частини тіла можуть так ніколи й не одужати цілком! Це не жарти!Якщо до будь-якого приміщення далеко, потрібно терміново розтерти замерзлі руки й обличчя. Акуратно, але сильно. Стало боляче? Дуже добре, значить, вони знову НЕ чужі, а твої, рідненькі. Треба терти й терти далі. І якомога швидше потрапити в тепло.

     Сильно замерзлі руки й ноги в жодному разі не можна відразу пхати в гарячу воду або хапатися ними за батарею. Тепло має повернутися поступово. Треба сказати, це буває дуже боляче. Єдине, що залишається, - трішки поплакати.

    І наступного разу не забувати товсті рукавички і теплий шарф.

 

    Тепер ти розумієш, чому діти — мешканці холодних країн — іноді бігають узимку без пальто, в одних светрах і навіть у шортах, але при цьому в шарфах і рукавичках?
По-справжньому небезпечним холод стає в поєднанні з водою й вітром. Ось у такій компанії можна захворіти навіть під час невеликого похолодання.
    Саме тому дорослі говорять таким жа-а-ахливим голосом: «Гляди не промочи ноги!» Справа тут не в мокрих ногах як таких, ти ж їх мочиш, коли купаєшся ввечері, і нічого. Справа - в мокрих шкарпетках і взутті, які, замість того щоб утримувати тепло, забирають його у твого тіла. Те саме з одягом: можна пройтися в прохолодний день вулицею майже голим - і не за-хворіти, а можна навіть у теплий погуляти в мокрій майці - й усе скінчиться погано.

    Тому головне правило: у холод - нічого мокрого і навіть вологого.
    Що прохолодніше на вулиці, то сухішим має бути весь одяг.
Якщо він вологий від поту, якщо ти облився водою і полінувався переодягнутися, якщо забув просушити рукавички або чоботи після минулої прогулянки — чекай неприємностей. Ти замерзнеш дуже швидко і дуже сильно.
    Краще затриматися вдома на деякий час і просушити все як слід на батареї або феном — здоров'я дорожче.

    До речі, знаєш, чому у всіх народів світу пастухи носять вовняні плащі?

     А тому, що на гірських і степових пасовищах немає ані батарей, ані фенів. Зате дощі бувають. Як же не захворіти? Виявляється, шерсть — унікальний матеріал. Вона, навіть коли сильно намокає, може утримувати тепло як суха! І навіть на дотик здаватися сухою. Тому й вівці, які в будь-яку погоду живуть на вулиці, не застуджуються.

     А що робити, коли сухого одягу немає й ніде взяти? Наприклад, пішли гуляти, відійшли далеко від будинку, а тут - гроза, злива, різко похолодало. Поки дійдеш назад змоклий до нитки, точно застудишся. 

    Зберігаємо спокій! Іноді найвеселіший спосіб - найкорисніший для здоров’я. Тому, потрапивши в таку ситуацію, найрозумніше - не кутатися, а навпаки, РОЗДЯГНУТИСЯ. Щойно стало зрозуміло, що зараз поллє, - швидко знімаємо із себе все, згортаємо в тугий вузол, ховаємо в пакет або хоча б під густим кущем. І гайда танцювати під дощем! Голому - не холодно! Літні зливи недовгі, коли вода в небі скінчиться, можна буде одягнутися у все сухе та зігрітися.

     Море задоволення і жодної застуди!

     Ще іноді нам здається, що одяг невідповідний, а він якраз дуже відповідний. Ось, наприклад, поїхали ви на дачу на вихідні, було спекотно, із собою взяли тільки майки. А тут - холодрига!

     Нічого страшного. Насправді гріють нас не речі самі по собі, а той шар повітря, який вони утримують навколо нашого тіла.

     Не віриш? Проведи дослід: загорни в шубу бурульку або брикет морозива (тільки спочатку їх у поліетиленовий пакет поклади!). Вони НЕ РОЗТАНУТЬ! Шуба не гріє, вона просто заважає теплу й холоду перемішуватися. І їй байдуже, кого або що захищати - теплого тебе від холоду на вулиці або крижану бурульку від теплого повітря в кімнаті. Звичайно, шуба своїми дрібними ворсинками, що щільно прилягають одна до одної, утримує повітря просто ідеально — адже для цього хутро і було створене природою. Але й інший одяг із цим завданням може непогано впоратися.

     Якщо ти одягнеш одну на одну три майки, це буде означати три шари повітря. Нехай тонких, але три! Це практично так само тепло, як одна осіння куртка. Тож іноді найправильніше — пограти в качан капусти. Це, до речі, навіть модно.

 

   
    Повторимо головні правила поведінки в холодну пору.
1. Рух зігріває найкраще. Пострибай!
2. У холод усе повинно бути абсолютно сухим.
3. Важливо зберегти сухим одяг, а не тіло! Не страшно змокнути, якщо потім можна буде переодягнутися в сухе.
4. Багато шарів тонкого одягу можуть врятувати від холоду не гірше від теплої куртки.
    І головне правило: загартовуйся!
    Звиклій людині холод не страшний. Спи з відчиненою кватиркою, обливайся прохолодною водою, гуляй у будь-яку погоду.

 

У пошуку надійних вебсайтів та джерел

 Про користь розвивальних ресурсів.

    У мережі діти можуть гратися. Але також дізнаватися багато нового — корисного чи не дуже. Усе це можливо завдяки спеціалізованим сайтам для дітей, усіляким енциклопедіям, навчальним відео на відеоканалах, сайтам із науковими експериментами...

    Можна називати це все нескінченно. Але правда в тому, що для дитини стає доступною будь-яка інформація. Ключове слово в попередньому реченні — «будь-яка». Усе, чим наповнений і щодня наповнюється інтернет, миттєво стає надбанням дитини. Проте не можна сказати, що з цим уже нічого не вдієш. Для того щоб від розвивальних та інформаційних ресурсів дитина мала суцільну користь, дитину потрібно до цього підготувати. І контролювати цей процес.

 

 Підготовка.

    Розкажіть дитині про те, що далеко не вся інформація в інтернеті є корисною. А також про те, що не вся вона призначена для дітей. Поясніть, чому деякі ресурси до певного віку будуть для дитини заблокованими. Поговоріть про те, що таке шкідлива і корисна інформація, а, найголовніше, покажіть ті ресурси, які вважаєте цікавими й потрібними. Допоможіть дитині зареєструватися на тих сайтах, що будуть для неї корисними та цікавими, якщо вона ще не вміє цього робити або сайти запитують батьківського дозволу.

Контроль.

    Ви повинні знати, які сайти цікавлять вашу дитину і що вона там робить. Ви можете попросити дитину розповісти вам про це.
Але ви також маєте інколи переглядати сторінки, які відвідує дитина.
    Причому набагато краще робити це не ховаючись, чесно попередивши дитину, що в такий спосіб ви хочете убезпечити її в мережі.
    Звісно, батьківський контроль у молодшому та підлітковому віці істотно різниться. Але водночас пускати процес на самоплив не можна.

Як призвичаїти дитину до корисних сайтів.

    Добре, якщо спершу дорослі ознайомляться із ресурсами, що пропонують своїй дитині. Або можна зробити це разом із дитиною.
    Ось приклад. Тато знайшов в інтернеті ресурс, де користувачі розміщують відеоролики про цікаву поведінку різних тварин. Разом із сином він почав періодично переглядати їх. А також запропонував синові самостійно знайти хорошу енциклопедію про тварин, щоб дізнатися якомога більше цікавого про різних звірів і птахів.
    Інколи на сайтах організують усілякі вікторини та конкурси. Це також непоганий стимул для того, щоб зацікавити дитину.
    А тепер стисло про те, чому розвивальні та інформаційні ресурси корисні для дітей.
• Дитина може користуватися ними самостійно.
• Навіть якщо дорослий не в змозі відповісти на дитячі запитання чи не перебуває поруч у цей момент, дитина знайде відповідь в інтернеті самостійно.
• У дітей переважає наочно-образне мислення, тому те, що демонструють в інтернеті (популярні наукові досліди, відео перебігу природних процесів: як відбувається певне природне явище і т. ін.), дитині дуже зрозуміло й цікаво.
• Зазвичай відео в інтернеті досить короткі, що певною мірою відповідає особливостям концентрації дитячої уваги.
• На «правильних» сайтах немає готової інформації. Дитині пропонують робити відкриття самостійно, дають завдання і потім перевіряють їх.
Загалом правильні ресурси за умови правильного батьківського підходу - це суцільна користь, а не шкода.

 

Про користь навчальних програм.

    В інтернеті сьогодні є безліч дуже корисних програм, що допоможуть дитині опанувати мови, навчитися читати, лічити, малювати, конструювати тощо.
    Вибирайте програми з різними рівнями складності й такі, де неможливо перестрибнути на наступний рівень, не подолавши попереднього. В інтернет-просторі є також чимало надзвичайно цікавих відеопрограм (деякі з них за доби інтернету перекочували з телебачення .)
    Наприклад, американська передача-серіал «Вулиця Сезам»(Sesame Street), яка почала виходити ще 1969 року, містить понад 4000 серій. Водночас є різні цикли навчального відео для дітей віком 3-12 років. Автори програми йдуть у ногу з добою, тому передача є дуже популярною серед сучасних дітей.

     'Відеопрограми виробництва Великої Британії «Твої веселі друзі звірята» (All About Animals) напевно сподобаються вашій дитині. Короткометражні документальні фільми телекомпанії ВВС містять унікальні кадри з життя тварин і безліч наукових фактів, викладених зрозумілою і доступною для дітей мовою.

 

    Німецька програма Galileo каналу ProSieben — це 45 серій науково-популярних передач про все, що відбувається навколо нас, чим захоплюються усі діти. Кожна з програм має версії англійською та іншими мовами.
    Науково-популярний, пізнавально-розважальний мультсеріал виробництва Франції «Хочемо все знати» ознайомить дітей із тим, як влаштовані механізми, що оточують нас у повсякденному житті.

    Ми навели назви лише кількох програм, насправді їх значно більше. Ви можете звернутися до посилань наприкінці книги та вибрати для навчання і розвитку своєї дитини програму, що відповідає її віку. І ви зрозумієте, як багато корисного можна знайти в інтернеті для того, щоб правильно виховати дитину і дати їй гарну освіту.

Що робити, коли… ЗАНАДТО СПЕКОТНО

 

    Добре, коли погода приємна. Літо, тепло, сонечко, вітерець лагідний. Але трапляється так, що погода аж надто неприємна. страшенний мороз, наприклад. Або спека, теж страшенна. Або сильний вітер, та ще з дощем. А то і град – б’ється до синців!  

     Здається, що спека не така страшна, як холод. Подумаєш, жарко, ми ж не морозиво, не розтанемо! Насправді спека набагато підступніша за холод, і ось чому. Холод нас змушує щось робити. Рухатися, шукати тепло, він не дасть всидіти на місці. А спека не одразу відчувається.

 

    Іноді людина лежить на пляжі, гріється на сонечку - їй добре. Вона розслабиться, навіть задрімає. І не помітить, що перегрівається все більше й більше. Кров стає гарячішою й густішою, вона вже не може швидко нести до мозку свіжий кисень. Настає тепловий удар — дуже небезпечний стан. Людина вже не в змозі сама прокинутися, вона непритомніє. Якщо ніхто вчасно не помітить її та не забере з палючого сонця, вона може навіть померти!

    Тому НІКОЛИ НЕ СПИ влітку на сонці!

     І взагалі краще не сидіти на сонці вдень влітку, сховайся в затінок. Сонечко буває ласкавим і безпечним тільки вранці й увечері, а вдень з ним краще не жартувати.

 

    Головне, що потрібно берегти від спеки,- голова.

    А знаєш чому? Може, ти помічав, що, коли працює комп’ютер, завжди чути тихе гудіння? Це гуде вентилятор, маленький, але досить потужний. Він працює завжди, взимку і влітку, незалежно від того, холодно в приміщенні чи жарко. Питання: чому? А тому, що найголовніша частина комп’ютера, його «мозок» - процесор - працює напружено і від цієї роботи дуже нагрівається. Якщо його постійно не обдувати прохолодним повітрям, він перегріється і просто згорить. Те саме і з людським мозком. Він не виносить перегріву.

    Саме тому у людей з високою температурою плутаються думки, а іноді вони навіть марять, не впізнають нікого навколо, не усвідомлюють, де вони є. Тепер розумієш, чому дорослі змушують тебе влітку гуляти «в цій безглуздій панамі»? Адже в людей, на жаль, немає вбудованого в голову вентилятора. Перегрітися можна дуже просто.

    Тож обов’язково,виходячи на вулицю в спекотний день, НАДЯГАЙ ЩОСЬ НА ГОЛОВУ.

    Не подобається панама - візьми бейсболку, бандану або капелюх-сомбреро, але маківка повинна бути захищена від сонячних променів!

     Якщо ти все-таки перегрівся, то відчуєш, що болить голова, вона стала важкою, очам важко дивитися, особливо на яскраве світло. Може нудити, часто здається, що ти, навпаки, замерз і тремтиш. Стає важко дихати, руки і ноги погано слухаються.

     Пам’ятай: тепловий удар — це дійсно небезпечно. Ти будь-якої миті можеш просто впасти і знепритомніти.

     Тому негайно попроси допомоги. Тобі потрібно сісти в затінку, у прохолодному місці, змочити обличчя і руки холодною водою і випити гарячого солодкого чаю або посмоктати цукерку - цукор підтримає роботу мозку.

 

 

    Ще одна небезпека у спеку - втрата рідини. Так уже ми, люди, влаштовані, що найголовніше в нашому організмі - вода. Не можемо ми без неї, в’янемо, наче зірвана квітка, яку забули поставити у вазу. У жару ми сильно пітніємо, і води з нас виходить більше, ніж зазвичай. А отже, і входити повинно більше!
    Але - важлива умова! Нашому тілу потрібна чиста вода, а не солодка газировка! Якщо крім додаткової води ми будемо вливати в нього ще й усе-інше-що-там-намішано, спасибі воно нам не скаже (спробуй-но поставити зірвану квітку у вазу з кока-колою, сам побачиш, що буде). Пий ЧИСТУ ВОДУ або мінералку, не надто солодкий компот, морс, сік, але найкраще втамовує спрагу зелений чай, причому гарячий. Дивно, але факт.
Перевірено мешканцями найспекотніших країн!

 

    Як не дивно, саме в спеку люди найчастіше... застуджуються.
Чому? Дуже просто.
    Прийшов зі спеки в кімнату з кондиціонером - і мерщій до холодного потоку повітря, освіжитися. А тіло гаряче, спітніле, не встигає так швидко пристосуватися до нової «погоди» навколо - ось і застуда.
    Або крижаної водички з холодильника - та в розпалене зі спеки горло! Кайф! Так, у цю мить дуже приємно. А потім кілька тижнів з ангіною в ліжку... не дуже.
    Або ось ще — нагрітися на сонці до того, що в голові починають молоточки стукати (це означає, що кров до мозку вже насилу надходить), а потім кинутися з розгону в холодну воду. Дуже небезпечно! У людей зі слабким здоров’ям  і літніх іноді навіть серце від такого зупиняється.
    Тому головне правило у спеку: ЗМІНЮЙ ТЕМПЕРАТУРУ навколо себе поступово!
    Це не означає, що потрібно боятися всього холодного. Важливо, наскільки людина загартована. Якщо ти весь рік ходиш у басейн або приймаєш прохолодний душ, якщо взагалі рідко хворієш і багато гуляєш — стрибай собі в річку на здоров’я!
    Але з кондиціонерами та холодильниками все одно будь обережнішим! Природа ж не знала, що люди вигадають ці прилади, і не пристосувала наше тіло до таких коливань температури. А до холодної річки пристосувала, не бійся!

 

     Крім спеки є ще одна небезпека — промені сонця. Вони такі приємні й ласкаві спочатку, але, якщо перебувати на сонці довго, можуть дуже обпекти. Особливо, якщо в тебе світла шкіра. Неприємна річ — сонячний опік. Боляче, спекотно, тремтиш, спати незручно, на ранок купатися не хочеться - вода здається холодною і шорсткою на дотик. А потім шкіра ще довго чухається й облазить. Краще до цього не доводити.
    Деякі люди досі думають, що якщо жодного разу не обгоріти, то й засмаги не буде. Це повна нісенітниця! Так тільки можна
стати схожим на жирафа, тобто - плямистим. Гарна засмага виходить, якщо не обгоряти, а засмагати поступово. У перші дні спеки або відпочинку на морі треба більше бути в затінку, а на сонці користуватися спеціальними кремами, які захищають шкіру від палючих сонячних променів.
    Труднощі ще ось у чому: якщо ти обпечешся об праску, то відразу це відчуєш і руку відсмикнеш.
    А коли згораєш на сонці, спершу нічого не помітно. Тільки ввечері раптом розумієш, що став червоним, як помідор. Як дізнатися, що справа вже пахне опіком?
    Дуже просто: якщо натиснути на шкіру пальцем і від нього залишиться біла пляма, яка не одразу зникає, отже - мерщій у тінь!
    Якщо ти на півдні, тим більше будь обережний, там «небезпечне» сонце починається об 11:00 і стає зовсім нешкідливим тільки з 17:00.
    Що робити, коли все ж таки згорів? Сказати дорослим. Тебе намажуть спеціальним кремом, може, дадуть ліки, щоб спина менше боліла й не заважала спати. А завтра доведеться посидіти в затінку або ходити в одязі з довгими рукавами. Тому що якщо зверху свіжого опіку додати ще сонечка, можна догратися до пухирів і потрапити в лікарню. Сподіваємось, це не був твій план на літо?

 

     Отже, ось ГОЛОВНІ ПРАВИЛА, які потрібно знати, щоб не зіпсувати собі літо.
1. Удень сидимо в затінку.
2. Завжди надягаємо що-небудь на голову.
3. П’ємо більше чистої води.
4. Не стрибаємо зі спеки одразу в холод (не п’ємо крижаного).
5. Не сидимо на сонці до опіків.
    Не так уже й складно, правда? Постав собі за мету: жодного літнього дня не віддати хворобам! Літо нам не для цього!