Незалежна, духом сильна!

      Щороку наприкінці серпня традиційно відзначаємо головне свято країни - День Незалежності України. У 2023 році - знову в умовах війни, коли Україні вкотре доводиться відстоювати свою свободу та право на життя.
    Попри всі труднощі, нам є чим пишатися — українськими воїнами, які захищають нашу Батьківщину, вільними виборами, свободою у вираженні своїх політичних переконань. Головне — пам’ятати, що суверенітет України тримається на її громадянах, яким не все одно, якою буде доля наступних поколінь, адже тільки небайдужі й вільні люди можуть змінювати на краще свою країну.

    Діти - майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками збагачують її. Вони повинні знати свою історію, та берегти незалежність, суверенність та соборність України.

     Пропонуємо вашій увазі книги, які допоможуть дитині познайомитися з історією України, історією державотворення та сьогоденням.

Що колись їли українці…

     «Балабушки», «книши». Цікаво, а що ж таке дивне так назвали? Виявляється, що в минулому були такі пампушки та палянички. А що ж такого колись їли люди, що зараз вже або назву свою змінило, або взагалі готувати перестали? Адже колись люди не їли макаронів та гамбургерів.

Різдвяні витребеньки.

    Так як наша країна з давніх-давен була краєм хліборобським, то й більшу кількість страв готували з борошна та різної городини. М‘ясо було стравою не на кожен день. А рибою ласували ті, хто жив біля річок та озер.

    Колись дуже популярною була страва, яку називали балабушки, чи то балабухи. Насправді це невеличкі булочки круглої форми, які робили з кислого тіста. Їх пекли на Різдвяні свята та Новий рік. А на свято Андрія дівчата за допомогою балабух навіть ворожили на те, хто швидше вийде заміж. Для ворожіння треба було принести в роті води з криниці. При цьому хлопці намагалися розсмішити дівчат, щоб вони проковтнули воду чи розлили її. Потім замішувалося тісто та випікалася балабуха. Дівчата пізно ввечері викладали балабушки на низьку лавку та запускали в хату песика, і чию балабуху пес з’їдав першою, та дівчина й мала вийти у наступному році заміж.

    Так само різдвяною стравою є книші – це паляниці з дрібно змеленого борошна, які по краях вирізували  ложкою. Книші були гостинцями для колядників та коли люди ходили одне до одного в гості. Зараз цю страву пам’ятають лише на Поліссі.

Горохові оладки.

    Хоми можна назвати гороховими оладками. Вони фактично повністю зникли ще в середині минулого століття. А чому саме – сказати досить важко. Адже страва дуже проста у приготуванні та смачна й ситна.
    Для горохов’янки необхідно розмочити горох, який потім розварюють до стану пюре. А в трохи остиглу масу додають кілька ложок борошна, формують оладки та смажать їх на розігрітій пательні з додаванням олії. Такі горохові оладки можна їсти зі шкварками, підсмаженою цибулькою.

Солодкий «хмиз».

    Вергуни – назва дивна для нашого вуха. Та насправді це дуже смачне домашнє печиво, яке просто приготувати. Основою тіста є борошно, яйце та сироватка. Готове тісто розкатують у тонкий пласт і ріжуть гострим ножем на ромби чи прямокутники. У кожній заготовці прорізують поздовжню дірочку, у яку вивертають зовнішні краї тіста. Готові вергуни смажили у великій кількості олії до темно-золотавого кольору. такі смаколика були до вподоби і дітям, і дорослим. а приготувати їх могла навіть ще зовсім маленька господиня.

Сніданок по-українські.

    Наші пращури дуже часто їли на сніданок таку страву, як лемішка. Її готували з підсушеного гречаного борошна, Запікали в печі. Їли з так званим пісним молоком з насіння льону чи маку. У сучасній українській кухні цю страву можна знайти лише у старовинних книгах рецептів. Її дуже давно перестали готувати.

    Так само популярною на сніданок була соломаха. Страва з того ж таки гречаного борошна. Та спосіб приготування в неї був трохи іншим від лемішки. Соломаха чимось надує манну кашу. Правда, їли її з олією чи затирали часником. соломаха користувалася неабиякою популярністю серед козаків.
    Подивись пізнавальні відео та дізнайся про інші страви української кухні:

Гордість моя Україна!

 

    28 липня Україна щорічно відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.

    День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.

    Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Русі–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.

    Запрошуємо разом з бібліотечним котом Кексом відвідати дивовижні куточки нашої Батьківщини і віримо  в мирне небо та щасливе майбутнє для України!

Експрес- порада «Дбаємо про власну стійкість»

 

  

  Шановні батьки, діти - дзеркало емоційних реакцій дорослих, що поруч. Тому перше, що треба зробити батькам  - стабілізувати свій власний емоційний стан. 
    Сподіваємось наші поради стануть  для вас у нагоді.

Створюємо безпечне інформаційне поле

 

Війна увійшла в життя наших дітей безпосередньо – вибухами, спалахами, руйнуваннями. Там, де це відбувалося, ми нічого не можемо змінити. Але вберегти малечу від опосередкованої інформації нам цілком до снаги. Шановні дорослі, пам’ятайте: ваш настрій, емоції, як негативні, так і позитивні, діти підсвідомо зчитують і переймаються ними. Оберігайте малят від негативних емоцій війни. Адже ці переживання підточують і врешті руйнують їхнє психічне, а відтак і  фізичне здоров’я.

Не обговорюйте воєнні події у присутності дітей. Зважте: малята, навіть зайняті грою або чимось іншим, чують вас і мимоволі сприймають негативний зміст ваших розмов та емоцій.

Умикаючи при дітях телевізор чи смартфон, оминайте сюжети агресії, горя, потрясінь, хоч вам, зрозуміло, хочеться бути в курсі подій. Знайдіть для них веселі, життєрадісні сюжети, що відвертають увагу від звуків вибухів. У будь-які способи намагайтеся уникати перенасичення їх інформацією, що травмує. Коли ж діти самі запитують про те, що відбувається сьогодні в Україні відповідайте їм правдиво, виважено, спокійно, без паніки і жахливих подробиць.

Важливо виховувати в дітей любов і повагу до України, гордість за приналежність до її народу, бажання розмовляти українською як мовою національної ідентичності українців.

Національні пріоритети і переконання краще вносити у свідомість малечі через розповіді про наших героїв на фронті і в тилу, сіючи в душах почуття гордості за них, впевненості в перемозі.

Секрети продуктів: соняшникове насіння.

 

    Звичний для тебе сонях із їстівним насінням належить до трав'янистих рослин. А те, що тобі здається великою квіткою, насправді — велике суцвіття: скупчення дрібних квіточок.

    Сонях однолітній зазвичай виростає до 2,5 метра, хоча в Україні ростуть і соняхи-рекордсмени заввишки до 4 метрів. А рекордне у світі суцвіття соняха сягнуло 82 сантиметрів у діаметрі.

    Якщо довго-предовго і уважно - преуважно (як люблять учені) вдивлятися в голівку стиглого соняха, то можна помітити, що його насіння росте не як-небудь, хаотично, а в певному порядку. Насінини складають візерунок, закручений по спіралях, і спіралі ці — неабиякі, а справжнісінький «золотий еталон» пропорцій!

    Математики навіть розрахували ці пропорції і були вражені, знайшовши їх у найрізноманітніших живих організмах.

    Уяви лишень, що й наша галактика — це також гігантська спіраль, закручена згідно з пропорціями, що відображені насінням соняха!

    Нічого собі квіточка!

    Комахи чи вітер переносять пилок соняхів від одного до другого, і після цього у кожній квітці починає рости плід — насінинка.

    Нині соняхи вирощують здебільшого заради насіння, з якого виготовляють чудову олію. Її використовують під час готування різних страв, додають до салатів, з неї роблять маргарин. Насіння соняшника дуже поживне, містить від 18 до 22 відсотків протеїнів та інших корисних речовин.

    Багато людей полюбляють лузати соняшникове насіння. Його злегка підсмажують і солять. А ще насінням годують пташок і різних маленьких тваринок. Борошно з насіння використовують як добавку до випічки. Крім того, соняшникова олія входить до складу шампунів, губних помад, кремів для рук, лосьйонів для тіла й гігієнічних засобів для немовлят. Її навіть використовують при виготовленні моторних мастил.

Пропонуємо переглянути цікаве відео:

Казка про соняшникове насіннячко

Звідки береться олія?

Це наше і це твоє. 

Одна з найбільших країн-виробників соняшникової 

олії у світі - наша!

Конституція для великих і малих з котом Кексом

  

  

    Чи знаєте ви що таке Конституція України? І як в одній книзі може поміститися все наше життя і життя всієї країни?

    Конституція – це не просто набір правил про державу, про вибори, права і обов’язки суспільства та кожного громадянина. Це найвищий закон, який встановлює та визначає державний устрій, контролює владу, нагадує про повагу і який дозволяє вам почуватися у безпеці та здійснювати усі свої мрії.

    Відповіді на свої запитання про Конституцію України, друзі, ви дізнаєтесь від бібліотечного кота Кекса! Приємного перегляду!

Таємниці тропічного лісу

     Дощові тропічні ліси ростуть у теплому кліматі екватора. Дощі тут ідуть майже щодня, і кількість опадів настільки значна, що за дві години їх може випасти стільки, скільки в нас випадає за півроку! А температура повітря впродовж року становить близько 26-27 градусів тепла. У такому вологому й теплому кліматі рослини ростуть цілоріч.

    Крони дерев практично не пропускають світло, тому в нижній частині тропічного лісу панує напівтемрява і  утворюється мало підліску. Пересуватися таким лісом досить легко. Проте ті ділянки, де з якихось причин у затінку лісу з’явився просвіт, швидко заростають деревами, ліанами і чагарями. Ці хащі стають настільки щільними, що людина змушена прорубати собі дорогу сокирою або спеціальним довгим ножем – мачете. Такі важко прохідні ліси називають джунглі.

    На одному гектарі тропічного лісу можна зустріти до 300 видів рослин! Дерева тут дуже високі, 40-50 м заввишки. Усі рослини прагнуть «видертися» ближче до сонця, тому в тропічних лісах росте чимала кількість ліан, які обплітають стовбури дерев до самого верху. Багато рослин пристосувалися обходитись без ґрунту: так вони живуть на гіллі та стовбурах дерев, а воду отримують прямо з повітря через спеціальне повітряне коріння. До них належать орхідеї, багато папоротей.

    Птахи тропічних лісів мають яскраве оперення. Тут живуть найменші птахи на Землі – колібрі. Це єдині у світі птахи, які вміють літати назад. Вони здійснюють до 100 помахів крилами за 1 секунду! Харчуються нектаром.

    У туканів величезний яскравий дзьоб. Вони харчуються різними рослинами та плодами, переважно бананами. Свою назву ці птахи отримали за характерний звук, на кшталт «Токано!», який видають деякі види цих птахів.

    У тропіках живуть деревні жаби. Більшість з них отруйна. Їхня отрута може паралізувати й убити навіть велику тварину, тому її використовують мисливці для просочування стріл.

    Найбільші гризуни у світі – капібари – мешкають у басейні Амазонки по берегах річок і водойм. Капібари – чудові плавці. Мешкають вони групами по 10-20 осіб і харчуються рослинною їжею.

    Є в тропічних лісах і хижаки: змії, крокодили, ягуари, пуми. Тут мешкає одна з найдовших у світі  змій – анаконда. Вона нерухомо чатує на різних ссавців біля води. Змія душить свою жертву, обвиваючи кільцями, а потім заковтує цілком, розширюючи при цьому пащу до неймовірних розмірів.

    У світі щорічно 22 червня відзначають Всесвітній день тропічного лісу. Головна мета цього дня -  підвищення обізнаності та заохочення дій по захисту тропічних лісів світу. Близько половини всіх лісів на нашій планеті припадає на тропічні ліси. У більшості країн, де вони ростуть, незаконні рубки є звичайним явищем і серйозною проблемою. В результаті браконьєрського вирубування мільйони видів тварин і рослин втрачають середовище проживання і, як наслідок, зникають.

    Подивись пізнавальне відео про тропічні ліси:

Життєві принципи Лариси Денисенко

     В червні святкує свій ювілей Лариса Денисенко —  письменниця,  адвокат, журналістка, ведуча, двічі мати та просто надзвичайна жінка.
    Народилася вона 17 червня 1973 року у Києві. Мама — литовка, родину якої перед війною насильно переселили в Росію, батько родом з Києва. Обидва діди зовсім молодими загинули в Другій світовій війні. 

    У дитинстві Лариса була дуже активною: займалася музикою (8 років грала на піаніно), співами, танцями, гарно вчилася, допомагала мамі та бабусі, ще й знаходила час для друзів, яких в неї було дуже багато. Любила дівчинка і спорт. Найбільшого успіху досягла у великому тенісі та в плаванні, в останньому здобула кандидата у майстри спорту. Підлітком спробувала себе в ролі моделі . Усе встигала, бо їй було то цікаво. З тим самим перейшла вона й до дорослого життя.

    Лариса вміло поєднує роботу в правовому полі з написанням книжок і талановито знаходить час на родину, роздуми та відпочинок. Її книжки тисячами примірників розходяться по бібліотеках, книгарнях і читачах та отримують як схвальні відгуки, так і відгуки тих, хто не зрозумів. Що ж, усьому світові сподобатися неможливо. Але, незважаючи ні на що, Лариса продовжує писати задля тих, хто цінує її творчість.

    Юридична та літературна діяльність Лариси злилися в її книзі «Я і Конституція». Ця книга покликана у простій формі, з ілюстраціями пояснити дітям основний закон, бо «Конституція — це не для юристів, а для всіх людей, зокрема й дітей». Книга зрозуміло пояснює наймолодшим громадянам України складні юридичні процеси, розповідає їм про їхні свободи та обов’язки, про повагу до інших та про розуміння своїх прав.
    В 2022 році у кабінеті-спальні й водночас коридорі під звуки вибухів, глухих пострілів, ракет, повітряних тривог вона написала нову книжку – фіксацію важких доль українських дітей та жахливих воєнних злочинів росіян – «Діти повітряних тривог».

    «Тепер діти України всі є дітьми повітряних тривог. Вони знаходяться в різних куточках країни, хтось зовсім наодинці з цим лихосиллям, когось прикривають від обстрілів та бомбувань, хтось третю добу перебуває з мамою у підвалі, бо рвуться ракети над мирним містом. А когось уже нема вдома, і ворог не дає можливості виборсатися і доїхати до більш безпечного місця. Хтось біжить із мамою в метро, щоб сховатися від винищувачів. Хтось плаче і не розуміє, що вони роблять у цьому потязі, де стільки людей, куди вони їдуть, нащо, чому не можна було взяти жовту машинку? Когось уже вбили. А когось мама народила в підвалі пологового будинку, як Мію, яка має магічну силу з’єднувати дітей повітряних тривог. Про дітей, які всі є героями підступної війни Росії проти України ця книга», – каже Лариса.

    Прочитати цю книгу можна за посиланням:

«Діти повітряних тривог»

Без паніки!

    Попереду літні канікули – що є на світі ще краще?! Можна буде відпочити, побити байдики вдома, поки тато з мамою – на роботі. Головне – не пхати свого допитливого носа, куди не слід, і не шукати пригод на свою голову, бо так і до біди недалеко: можна ненароком поранитися чи травмуватися. Але якщо прикрість уже трапилася… Що робити? Насамперед – не панікувати!

Якщо ти обпікся…

    Потримай обпечене місце під струменем холодної води протягом 10 хвилин. Потім треба обробити пошкоджену ділянку медичним засобом першої допомоги при опіках. Якщо опік – дуже великий і утворилися пухирці, потрібно стерильними серветками прикрити це місце, щоби до нього не доторкався одяг. У жодному разі не змащуйте опіку олією й не проколюй пухирців! Слід чимшвидше повідомити батькам і обов’язково звернутися до лікарні. І ще: через необережне користування побутовою хімією можна отримати хімічний опік, тож краще взагалі не мати з нею справи.

Ти порізався?

    Потрібно обробити рану перекисом водню, пляшечка якого завжди має бути в домашній аптечці, або хоча би промити водою з милом і накласти чисту пов’язку. Це робиться для того, щоби зупинити кров і в ранку не потрапила інфекція. Невеличкий поріз зазвичай перестає кровоточити досить швидко. Але якщо рана – глибока й дуже кровить навіть після накладання пов’язки, треба дзвонити мамі-татові й обов’язково звернутися по допомогу до лікаря. Пам’ятай: при порізі не можна довго підставляти  рану під струмінь води! Бо це завадить згортанню крові й тільки посилить кровотечу.

Тебе вкусила чи подряпала тварина…

    Насамперед слід помити це місце з милом. А далі – перша допомога, як і при порізах: обробити ранку антисептиком, накласти стерильну серветку й закріпити, обгорнувши зверху бинтом. Після зупинки кровотечі краї ранки змастити йодом (за умови, що не маєш на нього алергії). Зуби й пазурі тварин можуть завдати досить серйозних травм, тому при глибоких ранах потрібно обов’язково відразу ж показати їх лікарям. Це варто зробити й тоді, коли невідомо, чи щеплено тварину від сказу й коли навіть невелика ранка через день-два стала набряками й почервоніла - значить, почалося запалення.

Прищемив палець, забився?

    Отут доречним буде струмінь холодної води - треба потримати під нею травмоване місце 7-10 хвилин або прикласти до місця удару щось  холодне (у морозилці холодильника завжди знайдеться щось підходяще). Можна намилити забите місце господарським милом – тоді навіть синця не буде. Але якщо синець не зникає за 7 днів і дуже болить, треба звернутися до лікаря. Особливо ж небезпечні – травми голови. Якщо після удару тебе нудить, паморочиться в голові, потрібно  лягти в ліжко й обов’язково викликати швидку допомогу.

Веселих та безпечних канікул!

Ввічливість на кожен день

    Ми часто стикаємося при спілкуванні з великою кількістю людей, і дорослих, і дітлахів. І ось, що помітили – хтось звертається до співрозмовника з увічливих слів: «Шановний добродію», а хтось не вважає за потрібне сказати того ж таки простого «Привіт», а одразу починає говорити, причому в дуже різкій та вимогливій формі. Чи помічали ви коли-небудь, якими саме словами починається ваше звертання до людей, наприклад, у магазині, міському транспорті, бібліотеці. Як ви вітаєте своїх  близьких удома, друзів, вчителів? Отже, друзі, давайте перевіримо, чи знаєте ви правила спілкування: