Вогняні вибухи землі

 

    Уся поверхня Землі вкрита вулканами. Їх можна назвати своєрідними клапанами, через які наша планета викидає свою енергію. Скільки всього вулканів, не знає ніхто, хоча в каталозі Смітсонівського  інституту числиться 1532 вулкани. Це ті гіганти, які хоча б один раз вивергалися за останні 10000 років. Близько 600 із них були активні в період людської історії, приблизно 160 вивергаються кожне десятиліття, а від 50 до 70 – щорічно.
    Існує думка, що на океанському дні перебуває близько  ¾  всіх вулканів планети, тобто їх загальна кількість може сягати 6000.

    Як вивергається вулкан? Магма збільшується в об’ємі, займає весь вільний простір і піднімається з глибин Землі по тріщинах, намагаючись вирватися на волю. Нарешті вона  прориває земну кору в найслабших місцях і виривається на поверхню. Це і є виверження вулкана.

    Після бурхливого процесу тиск магми в цьому місці знижується, і виверження вулкану припиняється. Жерло вулкану закривається застиглою лавою, але іноді не дуже міцно: у магматичному осередку все одно спекотно, тому на поверхню через тріщини можуть вириватися  вулканічні газі або струмені окропу (гейзери).

До вашої уваги відео  «Цікаві Факти про Вулкани»

 та відео «Як відбувається виверження вулканів в різних країнах»

По сторінках журналу «Маленький розумник».

Бермудський трикутник. Диво і таємниця.

 

Трикутна таємниця.

    Десь далеко-далеко, аж на іншому боці Землі, в Атлантичному океані, є дивовижний трикутник. Тобто, ніби як є… Насправді ж, його немає. Але якщо взяти карту і провести лінії від південної Флориди (США) до Пуерто-Ріко та Бермудських  островів, то вийде трикутник, в якому трапляються неймовірні речі!

    

Кораблі є, людей – нема.

    Прославився Бермудський трикутник наприкінці 14 століття, коли неподалік Бермудських островів знайшли великі судна «Розарі» та «Марія Селеста». Вони були цілісінькі, вітрила готові до плавання, увесь вантаж на місці, але жодної людини на борту! Такі історії у тому місці траплялися часто. А потім там почали зникати й літаки!

  

Диво-туман і скажені компаси.

     

    Члени екіпажів розповідають, що в районі Бермудського трикутника літаки стають некерованими, стрілки компасів на кораблях збиваються й крутяться весь час з неймовірною швидкістю, і просто на очах ці кораблі й літаки зникають! Як зазначають свідки, в момент зникнення небо стає білим і з’являється зелений туман. Та найдивовижніше, що транспорт зникав не під час шторму, а у сонячні безвітряні дні! Але в той самий час дуже багато кораблів і літаків пересуваються Бермудським трикутником і нічого з ними не трапляється.

Звідки беруться дива таємничого трикутника?

    Дехто каже, що зникнення літаків і кораблів пов’язане з поганою погодою. Також існує теорія про підводний вулкан, який раптово засмоктує воду і все, що поряд. Шанувальники містики вважають, що саме тут – ворота до паралельного світу, або, що сюди люблять залітати НЛО, і це їхні «жартики», А інші кажуть, що саме в цьому місці затонула таємнича Атлантида. Дослідники стверджують, що знайшли у морі величезну піраміду, схожу на єгипетську. Лише зроблену з чогось, подібного до скла.

Ніякого дива.

    Багато людей скептично ставляться до цих розповідей. Та доведено, що деякі описані події відбулися зовсім не в Бермудському трикутнику. А достовірну інформацію про інші знайти просто не вдалося. Тобто це лише вигадки.

    Аварій у цій місцевості стається лише трохи більше, ніж в інших місцях океан. І тільки тому, що тут дуже активний рух кораблів, тож і зіштовхуються між собою вони набагато частіше.

    Але існують і наукові підтвердження тих явищ, що відбуваються в цьому місці.

Наприклад, дехто з учених вважає, з дна океану тут можуть виходити бульбашки отруйного газу – метану. І ці бульбашки можуть бути розміром з цілий корабель! Отже, якщо така булька з’явиться під кораблем, він просто потоне. Ці ж бульки можуть і літаки збивати – метан має іншу, ніж повітря, густину і може навіть глушити двигуни літаків.

    По сторінках журналу «Маленький розумник».

Шукаємо скарби

 

Скарби заховані або загублені.

  Часом хтось коштовності приховує, щоб потім знайти. Як, наприклад, скарби, які ховали козаки. Для чого? Щоб потім повернутися і забрати в зручний час. А то возитимеш із собою – або загубиш, або вкрадуть. А так – лежать десь у потаємному місці, під корінням розлогого дуба в тридцяти кроках від старої церкви. По них ніхто не прийшов, часом якийсь тракторист, орючи поле, вигорне з землі скриню з коштовним камінням чи глечик із золотом. Ото  радість! Особливо для працівників музеїв. Адже кожен скарб треба віддати державі. А щасливчику з нього повернуть частку.

    Дехто спеціально вивчає історію, досліджує старезні документи та карти, вгадуючи, де можуть чекати скарби.

Скарби, що ростуть самі.

    Але ж коштовне каміння не саме собою взялося в усіх тих безцінних прикрасах. То звідки? Наша планета неймовірно гаряча, адже всередині неї знаходиться магма. Ти бачив її, якщо дивився колись по телевізору на виверження вулкану. Саме магма виривається з земних глибин через гирло вулкану. Якщо магма не змогла вирватися назовні, а застрягла десь під землею, то вона поступово вихолоняє. І починають утворюватися різноманітні кристали. І коштовні, і не дуже. І великі, і малесенькі.

    Або земна кора переминається й утворюються гори, в надрах яких під високим тиском теж формуються кристали.

    От ці кристали й знаходять люди! Дехто – випадково. Але це буває дуже рідко. Адже коштовний камінь, коли його знаходять рідко схожий на коштовність. То потім ювеліри обточують його, шліфують, щоб він показав усю свою красу. Найчастіше коштовне каміння видобувають у копальнях. Та для цього геологи довго шукають місця, де колись утворилося багато кристалів.

По сторінках журналу «Маленький розумник».

Снігова людина – мешканець непролазних лісів і високих гір.

 

    Хто там ховається серед далеких високих гір? Хто причаївся в глибокому темному лісі? Хто сторожко дивиться на людей із кущів і ховається, щойно зачує людські крокі? Це єті, тобто снігова людина.

Чому снігова людина?

    Майже 100 років тому альпініст Говард Бері наштовхнувся на неймовірно великі сліди невідомої істоти на снігу поблизу гори Еверест. Саме через оці сліди її називають ще й bigfoot  (біґфут), що з англійської перекладається, як  «Велика нога». І де тільки потім не шукали цю таємничу істоту! І на Тибеті, і в Кавказьких горах, і в Монгольських пустелях чи лісах Канади. Та за весь час ані вченим, ані ентузіастам не вдалося довести чи спростувати існування єті.

Відеодоказ?

    Окрім відбитків слідів та шматків вовни, існують ще й відеозаписи із дивовижними волохатими істотами. Найвідоміше відео зробили два американця в каліфорнійських горах у 1967 році. На ньому видно снігову людину. Це відео сприйняли як доказ того, що єті існують! Та пізніше почали стверджувати, що відео підроблене. Тобто, що це знімали людину в спеціально зшитому волохатому костюмі. Але є й ті, хто заперечує це і стверджує, що на відео – невідома науці істота.

Чому ж біґфута так складно побачити?

    Люди, які вірять в існування цієї істоти, стверджують, що єті можуть читати думки людей на великій відстані! І тому, зачувши, що неподалік хтось іде, майстерно ховаються. Тож їх дуже складно помітити. А ще кажуть, нібито вони вміють гіпнозу вати. Саме тому людина, зустрівши єті, часто не може ані на допомогу покликати, ані відеокамеру підняти. Тай взагалі, цих істот так мало, що натрапити на них дуже складно.

Чугайстер з Карпат.

    Інші вчені стверджують, що снігову людину не там шукають. І пропонують поїхати до нас, в Україну, в наші Карпати! Саме тут люди з давніх-давен зустрічають дивовижних істот, яких називають лісовиками, чугайстрами, гуками, песиголовцями та «тими, хто хащі ламає». За розповідями місцевих жителів, чугайстер – це величезна лісова людина, покрита густою шерстю. Вона вміє непомітно жити у дикому середовищу та знаходити спільну мову з іншими тваринами. Любить грітися коло вогнища, яке залишають після себе пастухи та лісоруби.Нерідко в Українських Карпатах люди помічали величезні сліди, які набагато більші за ведмежі. 

Як же перевірити?

    Є багато тварин, в існування яких вчені не вірили, бо гадали, що то вигадка. А потім – знаходили їх! Так відбулося, наприклад, з горилою, качкодзьобом і навіть великою пандою, яких колись вважали казковими! А тепер усі знають, що ці тварини насправді існують. Може, й ми колись познайомимося з добрим і мирним чугайстром з Карпат?

    По сторінках журналу «Маленький розумник».