Люблю бабусю і дідуся своїх…

     Щорічно 28 жовтня в багатьох країнах відзначають дуже душевне сімейне свято - День бабусь і дідусів. У цей день ми вшановуємо їх і від щирого серця вітаємо з цим чудовим святом.
    Читання книжок про бабусь і дідусів — це дуже гарна нагода зрозуміти одне одного краще. Дітям подобається читати і уявляти з-поміж книжкових героїв своїх родичів. Дідусі і бабусі часто можуть скласти компанію дітям у читанні таких книжок. Наша сьогоднішня добірка подарує вам гарну нагоду збиратися разом і частіше говорити про найважливіше.

Тест «Наскільки ви готові подбати про онлайн-безпеку своїх дітей?»

    У сучасному світі неможливо повністю відгородити дітей від ґаджетів. Рано чи пізно їм усе одно доведеться зустрітися зі світом соціальних мереж.
    Пропонуємо до вашою уваги тест, який допоможе зрозуміти, чи зумієте ви захистити своїх чад від можливих загроз в інтернеті.

     Навчити дитину безпечної та відповідальної поведінки в інтернеті набагато важливіше, ніж просто заблокувати небажані матеріали та сайти. Адже вона все одно подорослішає і без належних знань може зробити безліч помилок. Розмовляйте зі  своєю дитиною про небезпеку, що криється в інтернеті. Покажіть, що вам можна довіряти, обґрунтуйте заборони. 

    Сподіваємося, що батьки наших маленьких читачів – це свідомі дорослі, здатні подбати як про власну онлайн-безпеку, так і про безпеку своїх дітей в інтернеті.

Галина Ткачук. Динозавр Яжвамказавр.

Любі друзі.

 Я, бібліотечний кіт Кекс, запрошую вас послухати казочку української письменниці Галини Ткачук "Динозавр Яжвамказавр".

 

Пори року. Вивчаємо англійську

 

    В році є чотири сезони: зима, весна, літо і осінь. Всі пори року гарні по-своєму. Зима, наприклад, сповнена свят, подарунків і снігу. Весна це час пробудження природи і квіткового цвітіння. Осінь може бути дощовою, і все ж красивою, повною різнокольорового листя. 
    Вивчаємо  пори року англійською за допомогою навчальних відео  та веселих пісень:

Тварини чекають на допомогу!

     За час війни українці вразили світ не лише своєю хоробрістю та стійкістю, а й добрими серцями. Люди, покидаючи свої домівки, евакуювались інколи зовсім без речей, але з тваринами, яких вивозили з-під обстрілів. Пропонуємо декілька  дивовижних історій порятунку тварин під час війни.

Сестри, які евакуювали понад 40 тварин.

    Дві сестри з Києва під час війни змогли вивезти за кордон 47 тварин благодійного фонду «Хочу кота». Ольга та Євгенія Драч перевезли чотирилапих спочатку до Львова, потім до Польщі, а кінцевим пунктом подорожі стала Німеччина. 

    Знайти машину в Києві жінкам було непросто, на її пошуки було витрачено 4 дні. Ольга та Євгенія подолали складний шлях: їхали з котами у вантажівці, стояли на кордоні, власноруч заносили та виносили переноски з тваринами загальною вагою близько 250 кілограмів та годували чотирилапих до четвертої ранку. У Німеччині до тварин приїхали ветеринарні лікарі, оглянули їх та вакцинували. Деяких котів вже забрали в сім’ї, де про них піклуються.

    «Усе це – завдяки великій кількості неймовірних людей. На кожному кроці нам допомагали, рятували, знаходили, пакували, вивантажували, завантажували, перевозили, зігрівали, годували. Українці, поляки та німці. Ці люди – справжні янголи та феї», – написала згодом Євгенія Драч.

Дівчина, що врятувала з Ірпеня собак з інвалідністю.

    Світлина Насті Тихої разом із собаками вразила не лише українців, а й увесь світ. Разом із чоловіком та небайдужими людьми Настя врятувала від смерті 24 тварини, частина з яких була з інвалідністю. 

    З початком бойових дій дівчина з родиною опинилася в ізоляції в Ірпені. Попри всі труднощі вона продовжувала дбати про своїх підопічних, яких мала на перетримці. Також Настя забирала до себе тварин, яких покинули власники. Піти без собак родина не могла, тому наважилися залишити місто разом з ними. 

    «Наважувалися довго, а потім просто за 15 хвилин зібралися та пішли. Хіба це героїзм? Вони – мої діти, мої зайчики. Як їх кинеш? У нас навіть думок про це не було», – розповідає Настя, яка не взяла з собою жодних особистих речей, тільки ліки для тварин.

    Шлях був складний, дівчина навіть зламала палець, оскільки тварини тягнули її назад додому. Підопічні Насті були налякані обстрілами, тому три кілометри вони йшли близько трьох годин. 

    «Собаки упиралися. Спершу намагалися втекти назад додому. Але у нас є одна собака – найбільша. Я її тримала, а вона їх вела. Дуже нею пишаюся. Інакше мені довелося б тягнути всіх самій», – каже дівчина.

    Зрештою, на допомогу дівчині прийшов незнайомий хлопець та територіальна оборона. Попри всі труднощі, Настя змогла вивести собак у безпечне місце.

Пенсіонерка, яка вивезла з Сєвєродонецька 21 тварину.

    Заради своїх 17 котів та 4 собак Віра Михайлівна трималася в Сєвєродонецьку до останнього. Жінка не хотіла кидати тварин, тому довгий час не залишала місто. 

    Пані Віра разом з чоловіком завжди любили котів та собак, забирали безпритульних чотирилапих з вулиці, лікували їх та стерилізували. На жаль, наприкінці 2021-го чоловіка Віри Михайлівни не стало, а потім жінку спіткало ще одне горе – почалася війна. Будинок родини агресори обстрілювали «Градами», у подвір’я прилітали снаряди та міни.

Знайома радила пані Вірі випустити тварин та тікати, але жінка лишалася зі своїми улюбленцями під обстрілами два місяці. Спочатку Вірі Михайлівні вдавалося виходити з дому, щоб погодувати котів та собак, які жили на дачі. Втім, у квітні ситуація погіршилася: російські військові почали гатити по місту без упину. Тварини були виснажені, адже жили в постійному стресі.

    Допомога жінці прийшла від волонтерів – ті оплатили перевізника, який забрав котів та собак. Віра Михайлівна евакуювала не лише своїх підопічних, а й сусідських тварин. Усіх їх за сім годин доставили до Дніпра. Небайдужі люди допомогли знайти для пані Віри та її тварин будинок, принесли необхідні речі. Хоча зараз жінка з улюбленцями знаходяться у безпеці, вона досі переймається за чотирилапих, які залишилися у Сєвєродонецьку.

Родина, яка пережила окупацію разом зі своїми тваринами.

    Домашній притулок «ЗооДім» Марини Грицик розташований на Чернігівщині. 24 лютого на територію села, де проживає Марина з родиною, заїхали танки окупантів. У двір жінки прилітали уламки снарядів, тварини дуже нервували. 

    Окупацію родина пережила складно, вони були вимушені ховатися в підвалі. Щойно обстріли припинялися, Марина з чоловіком вибігали з укриття та перевіряли, чи все гаразд із їхніми підопічними. На жаль, серця маленьких кроликів не витримали постійних вибухів, і тварини померли.

    Одного дня біля дому родини вибухнув танк, коні злякалися гучного звуку й полум’я, вибили огорожу та втекли. Марина разом з чоловіком сіли на мотоцикл і попри обстріли поїхали за тваринами, та через небезпеку були вимушені повернутися. Марина дуже переймалася за коней, оскільки раніше врятувала їх від смерті на кінних фермах. На щастя, тварини все ж повернулися додому самостійно. Зараз родина займається відбудовою ферми.

    Це лише декілька історій, але за війну їх зібралося тисячі. Від бойових дій постраждали як фермерські, так і домашні тварини.     Вони гинуть від обстрілів, нестачі їжі, води, їх покидають власники. Волонтери та небайдужі українці об’єднуються та продовжують рятувати життя. 

    Не будьте байдужими до тварин. Будь-яка ваша допомога – неоціненна. Разом ми зможемо швидше досягти перемоги.

Як правильно читати дітям

     Читати рано чи пізно навчаються всі діти, але далеко не всі з них дійсно люблять читати. Згідно з результатами різних досліджень, дитина з більшою ймовірністю полюбить читання, якщо батьки йому в ранньому дитинстві, до навчання читанню, багато і правильно читали вголос. Але як же правильно читати книги дітям? Наведемо кілька основних принципів.

    1. Читайте з бажанням! Якщо в глибині душі ви самі не любите читати, або саме в даний момент у вас поганий настрій, або ви дуже втомилися, а в результаті — не хочете читати, то НЕ читайте! Дитина добре вловлює справжні почуття, не особливо розбираючись в мотивації. Він може запідозрити вас в нелюбові до цього заняття або в нелюбові до нього самого. Тому почекайте вдалого моменту і відповідного настрою. 

    2. Читайте дітям вголос регулярно! Оптимальний варіант, за твердженнями педагогів, — читати щодня, не менше 10-15 хвилин поспіль. 

    3. Організуйте процес правильно! Важливо, щоб дитині під час читання (та й вам, звичайно) було зручно; освітлення має бути яскраве, але не сліпуче; слід виключити відволікаючі моменти, і звичайно — читати в зручний і відповідний для цього час. Якщо дитина повна енергії, збуджена або не в настрої; або їй пора спати, і у неї вже очі злипаються — то слухати уважно і сприймати прочитане він не зможе. 

    4. Раціонально вибирайте книги! Книги повинні бути, безумовно, яскраві і красиві, хоча чим старше стає дитина, тим менше слід читати книги з картинками, щоб малюк навчився включати власну фантазію. Вибирайте різні літературні твори, щоб познайомити дитину з усім різноманіттям жанрів і авторів. І звичайно, книги повинні підходити дитині за віком: малюкам — короткі твори з простою і зрозумілою лексикою, простими, зрозумілими і однозначними героями. 

    5. Проведіть попередню підготовку! Перед читанням дайте дитині книгу в руки: нехай він її погортає, подивиться картинки, припустить або здогадається, про що вона. Згадайте разом у дитиною, чи читали ви інші твори цього автора. Правильний настрій на читання забезпечить гарне сприйняття. 

    6. Читайте виразно! Читання дітям вголос При читанні вголос використовуйте всю свою акторську майстерність: міміку, жести, різні інтонації. Читайте повільніше, ніж зазвичай говорите. Час від часу поглядайте на дитину, переконуйтеся, що концентрація уваги не знизилася, що він стежить за ходом розповіді. 

    7. Пояснюйте і відповідайте! Не завжди просто зберегти терпіння, якщо дитина багато і часто перебиває, але доведеться, бо при читанні дітям вголос це неминуче. Роз'яснюйте значення незнайомих слів, розповідайте трохи про незрозумілих дитині героях (якщо він ще не стикався з ними раніше); відповідайте на питання, пов'язані з розумінням тексту, адже якщо дитина не повністю зрозуміє твір, то не буде здатна його по-справжньому оцінити. 

    8. Обговорюйте! Після закінчення читання обов'язково цікавтеся думкою дитини: чи сподобалося їй? що саме сподобалося і чому? хто з героїв найбільше сподобався? Задавайте якомога більше питань, що починаються з "що", "коли", "де" і "чому"? Обговорюйте, що відчували герої, і чи правильно вони поступили. Це допоможе дитині навчитися співпереживати, а також оцінювати свої власні вчинки з боку. 

    9. Згадуйте! Дуже корисною вправою для розвитку пам'яті буде час від часу згадувати прочитане. Пропонуйте дитині намалювати малюнок на тему прочитаного твору — наприклад, героя, який найбільше сподобався. Або нехай близькі родичі — дідусі та бабусі — частіше просять малюка переказати прочитане; це сприятиме не тільки розвитку пам'яті, а й усного мовлення. 

      Читайте своїм дітям вголос правильно — і вони полюблять читання і будуть із задоволенням читати все життя.

Хто і як придумав жувальну гумку?

    Чи знаєте Ви, що щось схоже на сучасну жувальну гумку знаходили практично у всіх частинах земної кулі?
    Найперша жувальна гумка датується VII – II століттям до нашої ери. Її знайшли у Північній Європі, під час розкопок. Вона виглядала, як шматки доісторичної смоли з відбитками людських зубів.

    Цікавий факт, що кожен народ використовував у якості гумки смолу того дерева, яке росте на їхній території. Наприклад, стародавні греки жували смолу дерева мастика, а індіанці використовували смолу хвойних дерев.

    23 вересня 1848 року американець Джон Куртіс зробив першу жувальну гумку в себе вдома. Відтоді цей день став Днем народження жуйки.

    Джон зі своїм братом експериментували зі смолою ялини та виготовляли липкий гумовий матеріал, який можна було пережовувати. Тоді вони не додавали ніякого смаку. Жуйка давала лише м’яке та гумове відчуття. Їхня фабрика називалася «Кертіс Жувальна гумова фабрика».

    1869 року Амос Тайлер отримав перший патент у США за жувальну гумку. Однак він ніколи не продавав її. А ось стоматолог штату Огайо, Вільям Семпл, запустив виробництво жувальної гумки. Головними інгредієнтами були деревне вугілля та крейда. 

    Але перша масова жувальна гумка була продана у Нью-Йорку Томасом Адамсом. У 1870-х роках Томас і сини продавали ароматизовану смолу «Sour orange» як цукерки після обіду. У 1871 році Адамс запатентував машину для виготовлення жуйок. Того ж року, Адамс створив жувальну гумку з солодким смаком «Чорний Джек». Однак всі ці жуйки мали велику проблему, вони не могли зберігати аромат та відчуття свіжості, до того ж її не можливо було довго жувати.

    У 1880 році Вільям Уайт поєднав цукор і кукурудзяний сироп. Для кращого смаку він додав екстракт м’яти. І стався справжній переполох в історії жуйки. Її можна було жувати набагато довше, та вона дарувала чудовий аромат.

    Наступною сходинкою розвитку став експеримент Едварда Бемана. Він винайшов смолу до якої додав пепсиновий порошок. Таким чином Беман створив жуйку, яка служила «травною допомогою» та й служить по сьогодні.

    У 1888 році жувальна гумка Томама Адамса, Tutti-Frutti, була першою жувальною гумою, яка була продана з торгового автомата. Перший торговий автомат для жувальної гумки був розташований на одній з станцій метро Нью-Йорка.

    В 1914 році Вільям Вірглі та Генрі Флер додали м'ятний і фруктовий екстракти до жувальної гумки. Так створився популярний бренд Wrigley's Doublemint. Компанія Wrigley швидко отримала міжнародний успіх. Торгова марка Wrigley стала відомою у всьому світі. 

    У 1928 році бухгалтер компанії Fleer gum компанії Walter Diemer намагався виготовити новий гумовий товар, але він випадково заснував бульбашкову гумку, яка не була липкою. Він називав це Double Bubble.

    У 50-х роках, коли споживачі усвідомили значення жуйки для здоров’я, з’явилися «Sugarless gum». Оригінальна ідея жуйки без цукру належить стоматологу Петрулісу. Він стверджував, що звичайні призводять до розпаду зубів. 

     Проводилося багато експериментів для отримання різних типів і смаків жуйок. Сьогодні є сотні варіантів жувальних гумок від класичної ванілі до кавуна, від жуйок, призначених для медичного застосування до тих, що змінюють колір наших зубів!

    Перегляньте  цікаві відео про жувальну гумку:

Я і моє право

    Під час військових дій всі категорії громадян стають потенційно вразливими. Але через свій юний вік діти виявляються вразливішими, ніж дорослі. Під час війни вони наражаються на величезну кількість ризиків, опиняються у неймовірно складному становищі.
    Під час військових дій порушуються всі найважливіші права дитини: право на життя, право бути з родиною, право на охорону здоров’я, на розвиток особистості, а також на турботу та захист.
    Україна сьогодні, як країна, яка ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини та має відповідні закони, на контрольованих територіях намагається дотримуватися цих норм, захищати права дітей, створювати належні умови, возз’єднувати сім’ї.
    Усі права, передбачені законодавством, мають бути реалізовані.
    Зіграйте з дитиною у вікторини і перевірте, як вона знає свої права:

Одяг. Вивчаємо англійську

     Прийшла осінь. У холодну пору року люди одягають теплий одяг: джинси і брюки, светри і жакети, пальто і шапки. Вивчайте назви одягу  англійською з малюком, дивлячись цікаві відео, та перевірте знання зігравши у мовну гру  «Англійська мова для дітей. Одяг (Сlothes)».

Смугастий смаколик

    Щорічно 3 серпня  у багатьох країнах відзначають дуже смачне свято. Це  - День кавуна. Вперше його відзначили в США  і це зовсім не дивно, так як ця країна займає перше місце в світі за кількістю поїдання кавуна.

    Історики вважають, що Батьківщиною кавуна є Південна Африка. Відомо, що вже в Давньому Єгипті люди знали і обробляли цю рослину, що підтверджується розкопками. Так, в епоху Середнього царства в 20 столітті до нашої ери кавуни часто поміщали в усипальні фараонів як джерело їжі в їхньому загробному існуванні - насіння було виявлене і в гробниці Тутанхамона. Він був відомий і в Стародавньому Римі, де його їли свіжим або засоленим, а також варили з нього мед.

    Дикий кавун розміром з велике яблуко. Науковці називають кавун «ягодою» Адже у нього тонка шкірка і соковита м’якоть з насінням. Але важко назвати «ягідкою» сучасний американський кавун сорту «Кароліна-Крос», що встановив світовий рекорд 122 кілограми!

    У багатьох країнах світу можна купити новий вид кавунів – квадратні. Такі кавуни вирощують з використанням прозорих пластикових форм. Вирощують квадратні кавуни і дині в Бразилії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Японії. 

    В Японії городники вирощують кавуни фантастичних форм: кубічні, пірамідальні і дивні у вигляді голови людини.

    У Китаї вивели кавун з м’якоттю золотистого кольору, який став дуже популярний, тому що золото в цій країні, символізує багатство.

    В Ізраїлі селекціонери навчилися вирощувати кавуни без кісточок.

    Цікаво, що культурні кавуни вивели ще прадавні єгиптяни. Люди ласують кавунами вже 4000 років! 

    Безумовно, кавун - це чудовий фрукт, який люблять в усьому світі. Він не тільки смачний, але і володіє безліччю корисних поживних властивостей. Він сприяє зниженню ваги, містить багато вітаміну С, вітаміну А, вітамінів групи В, багато фруктових кислот та інших важливих вітамінів, а також мікроелементів (калій, кальцій, магній, фосфор, цинк та ін.). Доведено, що в 800 грамах кавуна міститься добова норма вітаміну С. 

    Кавуни – справжнісінька скарбниця корисних речовин. Вони додадуть здоров’я всім: і дорослим, і малечі.

    Смачного частування!

    Подивись пізнавальні відео та мультфільм про кавун:

Смугасте життя

    Чудове екологічне свято - Міжнародний день тигра відзначають у всьому світі 29 липня.

    Тигр - це один з найбільших хижаків з сімейства кішок. Значення слова «тигр» дослівно перекладається з давньогрецької мови як «швидкий, гострий». Своїми розмірами тигр поступається тільки ведмедям - білому і бурому. 

    Тигр вражає яскравістю забарвлення -  помаранчевим у чорну смужку. Але в природному середовищі смуги прекрасно маскують. У високих травах і чагарниках тигр стає майже невидимим, щойно він застигне в нерухомості.

    Тигрів недаремно називають смугастими кішками. Кількість смужок на їхній шкурі може досягти 100. Смуги в кожного тигра свої, унікальні, як відбитки пальців: двох тигрів з однаковими смужками зустріти неможливо. А смужки на лобі тигра нагадують китайський ієрогліф «король». Тому якщо лева називають царем звірів, то тигра можна назвати королівською кішкою.

    Хвіст у тигра теж смугастий, із темним кінчиком. Темних кілець на хвості зазвичай 10, але буває і 11, якщо хвіст надто довгий.

    Пазурі досягають  10 сантиметрів завдовжки – з них не вирвешся!

    Задні лапи тигра довші за передні – це дозволяє йому стрибати аж на 10 метрів!

    На задній стороні кожного вуха у тигрів є біла кругла пляма. Це оманливі «очі» - вони відволікають та обмаюють пильність інших тварин. У траві здається, що тигр напоготові й уважно дивиться довкола.

    Всі кішки вміють плавати, хоча більшість із них тримається від води подалі і підходить до неї, лише аби напитися. Але тигр купається заради насолоди. У задушливих і спекотливих джунглях тигри годинами сидять або лежать у воді озерця чи річки, насолоджуючись прохолодою.

    Чорні смуги є й на шкірі тварини – шерсть відростає відповідно до початкового малюнка, якщо тигра поголити, А ось у свійських смугастих і плямистих амурчиків колір шкіри не відповідає малюнкова на шерсті.

    Є ще одна відмінність тигра та кота: очі. У котиків зіниці щілинні, і звужуються вертикально. У тигра зіниці круглі.

    Тигренята народжуються сліпими й зовсім безпорадними. І майже рік їм потрібен, щоб навчитися справі життя – вистежувати та ловити здобич. Проте вони залишаються з матір’ю до двох років. Ось чому іноді біля здобичі збирається три чи чотири тигра. Тигри, що підросли, розходяться хто куди й далі живуть кожен на своїй території, подалі один від одного.

    Про тигра вигадали безліч легенд. Одна з них розповідала про «примару джунглів» - білого тигра. Ця легенда стала билицею. Якось в Індії мисливець знайшов лігво з чотирма тигренятами. Одне з них було біле. Але альбіносом це дивовижне звірятко не вважалося, оскільки очі в нього були не рожеві, а блакитні, і шерсть не чисто-біла, а з коричнево-сірими смужками. Сьогодні білі тигри вже не є надзвичайною рідкістю. Їх, зрозуміло, не зустрінеш у джунглях. Виведені людьми, вони перестали бути частиною дикої природи. Їх можна побачити у зоопарках.

    Хоч як це сумно визнавати, але сьогодні тиграм загрожує зникнення і їх занесено до Червоної книги. Браконьєрство та вирубка лісів – найбільше лихо для цих красенів.

    Цих тварин охороняють у природних парках та заповідниках. У зоопарках сьогодні живе майже вдвічі більше тигрів, ніж у природі. Полювання на тигрів заборонено у всьому світі.

    Подивись пізнавальні відео про тигрів: