Надворі осінь. Часом вона пестить нас лагідним сонечком та яскравими барвами. А потім починає накрапати холодний осінній дощик — він ллє й ллє, ніби не хоче зупинятися. Тут без парасольки вже ніяк не обійтися!
Родовід парасольки сягає в далеке минуле. До нас дійшли вироби стародавніх майстрів Ніневії і Єгипту, на яких фараони зображені на фоні парасольок.
Більш звичні для нас парасольки з’явились у Китаї. Вони призначались для захисту людей від пекучого сонця.
Особливої уваги заслуговують парасольки в японській традиції. Потрапивши в Японію через Корею в період 538-710гг., цей аксесуар став не тільки символом розкоші, але і предметом мистецтва. Правда, його матеріали – легке дерево і промаслений папір, на жаль, не дозволяли служити довго і зберегти для нащадків красу найдавніших зразків.
Другим своїм народженням парасолька зобов’язана Англії. Одного дощового дня 1750 р. мешканці Лондона звернули увагу на дивного чоловіка, який тримав над головою палку з напівсферичним полотном з не промасленої тканини. Цим чоловіком був Д. Хенвей. Минали дні, місяці, роки, але кожного разу на вулицях Лондона незмінно зʼявлявся чоловік з незмінно розкритою парасолькою, не звертаючи уваги на насмішкуваті погляди перехожих. У 1840 р. Генрі Холленд запропонував сталевий каркас для парасольки.
А в 1852 р. англійський винахідник С. Фокс створив конструкцію складаної парасольки на сталевих спицях, якою ми користуємося і по сьогодні. Саме тоді ж в Англії було налагоджено перше масове виробництво парасольок.
У наші часи у продажі легко можна знайти парасолі всіх кольорів та розмірів: від величезних парасоль-тентів, до складаних 15-сантиметрових моделей, які зручно вміщаються в сумочці. Однак сьогодні це настільки буденний предмет, що він очолює список речей, які найчастіше гублять. Де б ви не були, з ним можна не боятися негараздів погоди. Тож, можливо, і ви, виходячи сьогодні з дому, почуєте: «Не забудь парасольку!».
Немає коментарів:
Дописати коментар