Білці смакує все: насіння, жолуді, гриби, бруньки, навіть комахи і м’ясо. Дуже цікаво вона гризе горіх: відгризає у нього гострий кінчик і встромляє в дірку два нижніх зуби. Ці зуби можуть розходитися в сторони і, мов забитий клин, розкривають горіх на половинки.
Білки легко звикають до людей і дозволяють годувати себе просто з рук. А найбільш відважні можуть залізти у сумку чи навіть кишеню: «Ану перевірмо, чи є там для мене і горішки?».
Інколи, втомившись, білка відпочиває на дереві, гойдаючись на розгалуженій гілці, як у гамаку.
Для домівки білка обирає дупло. А якщо його немає, то мостить собі кулясте гніздо з плетеним дахом і двома виходами. Ох і затишно всередині серед сухого листя та моху, які наносила білочка!
Білка любить закопувати скарби (і вони — їстівні!). Шкода тільки, що пам'ять часто підводить, і вона геть забуває місце своєї схованки.
Та скарбничка сама про себе нагадує: у ній із закопаних насінин виростають нові кущі та дерева. Оце-то білка-садівник!
Зустрівши ворога, білка проявляє кмітливість та винахідливість: від куниць утікає тоненькими гілочками, які не витримують ваги цієї тварини, а з хижими птахами грається у хованки та наздоганялки — рухається стовбуром дерева по спіралі. Доки птах облетить дерево, білка вже на протилежному боці стовбура, а далі — стриб на інше дерево — тільки її й бачили!
Легка білка може стрибнути напрямки до 4 метрів, а з висоти навкіс – аж до 15 метрів!
Як у всіх гризунів, зуби в білці постійно ростуть, тож необхідно увесь час щось гризти, щоб вони сточувалися і не заважали закривати рота.
Коли білці бракує звичайної їжі, вона гризе гілки. Халепа трапляється, коли вона плутає з гілкою електричний дріт. В США відомі випадки, коли білки наводили паніку, спричинивши відключення електричного струму.
Немає коментарів:
Дописати коментар