Диво-птах

     «Корона» з пір’я на голові, довгий шлейф із пір’їн позаду  - гордо тримаючи осанку, виходить павич на галявину.
    Зустрічаються вони в Індії, Пакистані, Шрі-Ланки та деяких країнах Південно-Східної Азії. Живуть павичі в джунглях або ж лісах, зарослих густими чагарниками.

    Хто так пронизливо нявчить? Павич! В Індії ці крики трактують як заклинання дощу. «Дощику, прийди! – ніби кличуть птахи один голосніше за другого… І невдовзі починається злива. Павич має чим здивувати. Хоча насправді «нявчання» павичів аж ніяк не про дощ – саме в цей період птахи голосно прикликають собі друга для створення сім’ї.

    Є в павича один секретний прийом. Р-р-раз – і довкола птаха розкішним віялом розгортається хвіст. Вражена пава мало не падає – від заздрощів, мабуть. Самичок-пав природа чомусь не прикрасила довгими «шлейфами», що вміють ставати віялами.

    Віяло з довгих пір’їн – то лише верхня частина хвоста. Під ним такий сіренький, як у пав, хвостик. А цікавий «окатий» візерунок – неспроста. Десятки очей збивають ворогів із пантелику, а птах встигає втекти.

    Вилупившись, курчата-павичата сумирні лише тиждень чи два. А потім ледь навчившись злітати, так і мітять чкурнути кудись у чагарі. Уже через місяць пташенята мають чубки, а от розкішний хвіст відростає тільки у трирічних самців. 

    Цвірінькає малеча павича досить мелодійно, а спів дорослого павича нагадує нявчання кота, якому наступили на хвіст.

    Про наближення хижих диких кішок павичі попереджають голосом. Так чутливий птах рятує не лише себе та свою родину, але й людей. А сам або рятується втечею (бігає він прудко), або його виручають крила (хоча павичі й родичі домашнім курям, однак літати не розучилися).

    Павичі невибагливі до їжі. Дзьобають рис та інше зерно, полюбляють, буває, й комах і навіть змій. А приручені павичі не гребують по-курячому порпатися на смітниках.

    Подивись пізнавальне відео та склади пазл про цього диво-птаха: