Відгадай - у якому театрі на одну дійову особу припадає два актори? Правильно, в ляльковому! Актори, як чарівники, оживляють ляльок, дарують їм свої голоси. Відбувається диво перетворення!
Але спочатку потрібно створити ляльку, придумати її сценічний образ. Це робить художник – лялькар. Він знаходить для ляльки виразні форми, конструює механізм, який допоможе ляльці ожити. Потім ляльку потрібно виготовити: якщо це звірятко , знайти відповідний матеріал для шерстки, змайструвати очі, ніс, а іноді зуби й кігті! А ляльку-чоловічка потрібно одягнути, причесати. Матеріали для виготовлення можуть бути самі різні – пінопласт, пластик, пап’є-маше, дерево.
Вистави для малят найчастіше розігрують із ляльками, яких артист одягає на руку, а іноді й на пальці. Ці ляльки-рукавички називають бібабо.
Ляльці бібабо оживають від руки артиста. А щоб привести в рух тростинову ляльку, потрібно спеціальне пристосування – гапіт. Найпростіший гапіт – це дерев’яний стрижень, на якому тримається лялька. Завдяки йому вона може повертати голову і плечі. Руками ляльки керують за допомогою паличок або спиць, прикріплених до кистей рук. Так влаштовані найпростіші тростинові ляльки.
Але найприголомшливіша лялька – та, в якої «живе» личко, тобто ворушаться губи, вуха, закриваються і відкриваються очі. Механізм управління такою лялькою робиться після докладних розрахунків за складними кресленнями.
Ляльковий театр з його милими та зворушливими мешканцями залишається улюбленою розвагою у дівчаток і хлопчиків у всьому світі!
Розумашки. - 2020. - № 12. – С.10-11
Немає коментарів:
Дописати коментар