Крилата сусідка

    Ворона ображається, коли її називають круком. Бо ж у ворони і пір'я чорне з сірим, і дзьоб не такий масивний, і хвіст не клином, а округлий, як віяло. Круки обирають пару раз і на все життя й селяться в безлюдних, диких місцинах, у горах. Ворони ж, навпаки, живуть переважно у галасливому пташиному гуртожитку, ближче до людських осель. А сім’ї утворюють лише на кілька місяців. 

    У кінці лютого пара ворон будує собі житло. У їхньому гнізді просторо і затишно, незалежно від того, з чого воно збудоване: з товстих гілок, перемащених глиною, чи з поцуплених десь металевих дротин (ворони миттю зметикували, що дріт нагрівається швидше — тож і господарям там тепліше). Дно вимощується чимось м’яким: ганчірками, нитками, шерстю. Тепер і потомство можна виводити! Тук-тук! Із зеленуватих плямистих яєчок прокльовуються вороненята. А вже в червні відбудеться перший політ із гнізда.

    Колись ворона, помітивши сову чи яструба, «вмикала» найвищу воронячу швидкість. Та згодом їй набридла ганебна втеча. Тепер вона щосили волає «Кар-р-р!», і зграя розуміє: «Усі сюди! Небезпека!». Ось тут вже непереливки нападникові. Наче хмара, мчить організоване крилате військо. Тож рятуйтеся, пернаті вороги! Войовничо поводяться і ворони-батьки. З любов’ю виховуючи пташенят, вони мають за недруга всякого, хто навіть ненароком наблизиться до гнізда. Тоді від воронячого терору може постраждати навіть людина.

    Зграя ворон живе за своїми «воронячими законами». Удень, як правило, вилітають за околиці міста чи села добувати харч: комах, мишей, яйця інших птахів, ягоди, навіть заєць може потрапити у меню ворони. А ввечері, у один і той самий час, зграя повертається на ночівлю.
    Сплять на деревах чи дахах, тісно притискаючись одна до одної.
    Живуть ворони до 80 років і передають нащадкам усі свої вміння.

    Ворони вважають, що транспорт існує для того, щоб зручніше було харчуватися
    Покладе птах на залізничну колію велику кістку і чекає на поїзд. Він розкришить колесами твердий харч куди краще, ніж її дзьоб. Тоді можна й обідати!

    Смітник для ворони — справжня скарбниця. Тут знайдеться і матеріал для гнізда, і пожива, а якщо поталанить, ще й дрібні монети, скельця, недокльований кимось горіх... Усі ці «коштовності» несе ворона у сховки, які робить у дуплах чи розломах дерева. Сюди навідується часто — пильнує своє добро.

    Приручене вороненя залюбки навчиться знімати з гостя капелюха або вимикати з розетки телевізор. Адже його розумові здібності навіть вищі, ніж у собаки. Доведено, що ворони здатні подумки рахувати до п’яти і логічно мислити. Скажімо, сухарі здогадуються розмочувати у калюжах, а щоб дістати м’якуш на дні високого глечика, ворона може дзьобом зробити гачок із дротинки. Голоси інших птахів і навіть людську мову вони копіюють краще, ніж папуги!
    Якщо ворону змалечку доглядає людина — вірнішого друга і не знайти. Хоча для неї найбільша радість — свобода.
    Порадіймо разом із нею!