Кукабара - птах, що сміється

     Ця перната живе Австралії та має цікаву назву – кукабара. Її ще називають сміливою кукабарою. Вона належить до сімейства зимородкових.

    У кукабар велика голова з потужним дзьобом. Лапки в них короткі, а пазурі гострі. Ними вони майстерно користуються на полюванні. У польоті вони хапають свою здобич – комах, дрібних ссавців, птахів, плазунів. В Австралії кукабари особливо популярні, бо поїдають мишей, щурів та отруйних змій.

     На вигляд ці пташки надзвичайно милі. Помітна брунатна смужка, наче дашок, захищає їхні темні очі від сонячного світла. Крила та хвіст відносно короткі. Тулуб покритий сірим, бежево-білим і брунатним пір’ям. На хвості помітні темно- і світло-коричневі смужки. Голову пернатих прикрашає брунатна «корона».

         Самця можна впізнати за блискучим блакитним пір’ям на крилах. У самок це пір’я біле. Зверху дзьоб має синювато-чорний колір, знизу – від світло-коричневого до білого. Довжина тіла дорослої кукабари сягає 47 см. Птах може прожити аж до 25 років.

    Примітним у цих птахів є їхній голос. Він нагадує гучний людський сміх. Цим криком кукабари захищають свою територію. «Сміються» вони коли сходить та заходить сонце, як у нас півні. Тому їх ще називають «годинником бушменів». (Бушмени – це народ на півдні Африки)
    Крім того, серед аборигенів Австралії цей птах також відомий як «бушменський будильник». Пов’язано це з гучними криками кукабари, що лунають рано-вранці та дуже схожі на дзвоник будильника.
    Зазвичай кукабара починає з тихого звуку, який перетворюється на оглушливий,  навіть істеричний сміх. Потім вона чекає у відповідь крику від сусідів-родичів.

 

    Кукабари часто населяють сухі евкаліптові ліси, лісисті місцевості, парки та сади. Вони живуть по одному, парами й невеликими сім’ями. Створивши пару, пташки залишаються разом на все життя. Гніздяться вони в дуплах дерев, у пнях, полишених термітниках, Самка відкладає зазвичай два-чотири яйця, і батьки по черзі їх висиджують. Пташенята кукабари вилуплюються через 24-26 днів, зазвичай не всі одночасно.

 

    Обоє батьків по черзі годують малюків. У разі наближення хижака до гнізда батьки захищають потомство своїми сильними дзьобами.

     За чотири-п’ять тижнів пташенята залишають гніздо, проте тато й мама ще тижнів десять забезпечують їх кормом.

     Деякі молоді птахи залишаються з батьками до чотирьох років, допомагаючи їм висиджувати яйця наступної кладки. При цьому вони навчаються насиджування яєць та покращують шанси на виживання своїх молодших братів та сестер.