Таємниці папоротей

     Папороті оселилися на планеті Земля задовго до появи на ній людей, у Палеозойську еру. Тоді, 300 мільйонів років тому, все навкруги було іншим: безмежні ліси вкривали планету. Крізь щільну завісу жаркого туману товсті, як дуби, стовбури папоротей піднімалися над землею на висоту до 40 метрів, а там, угорі, їхнє листя розкривалося велетенськими парасолями.

     Минули мільйони років, клімат на планеті змінився, та родині папоротей вдалося до цього пристосуватися і зменшитися у розмірах. Одна  у спекотних і вологих районах планети — у тропіках — збереглися деревовидні папороті, хоча й набагато скромніші за своїх пращурів: заввишки до 10 метрів. Загалом у родині папоротей на сьогодні – до 20000 видів.

    Гнізда на деревах в'ють не лише птахи, а навіть деякі види папороті. Ті, що ростуть у тропічних країнах, кріпляться до дерев-хазяїв своїм довгим корінням, ніби ременями. Розетка з широких листків, до двох метрів завбільшки, створює своєрідне гніздо. Туди стікають краплі дощу, насипається й перегниває листя та різна пожива, залишена птахами й звірами. А коли світла, повітря, води та ґрунту достатньо — папороть почувається пречудово. І не тільки вона: у папоротниковому гнізді часто оселяються орхідеї та інші рослини — справжній тобі підвісний садок! 

     Те, що ми вважаємо листям папороті, вчені називають вайєю. Вайї папороті мають свої особливості.  Якщо повернути вайю спіднім боком, буде добре видно маленькі коричневі цятки —     це спори, насіння рослинки. Коли їх посіяти  у вологий ґрунт, проросте нова папороть. Молоді вайї скручені, ніби равлики. День при дні вони ростуть і розгортаються.

     У природі папороть не квітне, тому що розмножується спорами. А от міфи наших пращурів про квітку папороті дивовижно красиві. Людська уява наділяла цю рослину магічними властивостями. Давні слов'яни вірили, що розквітає папороть у ніч літнього сонцестояння. Затамувавши подих, вони розповідали: рівно опівночі з тріскотом розривається пуп'янок, а потім, розсипаючи іскри, розпускається квітка папороті й осяває все навколо. Тому, хто відшукає її та зірве, земля відкриє свої таємниці: він розумітиме мову птахів та звірів, знатиме, де заховані всі скарби. За повір'ям, зірвавши квітку, треба йти, не озираючись, хоча підступні злі духи лісу постійно провокуватимуть сміливця і промовлятимуть до нього голосами рідних людей. А той, хто все ж таки зважиться, зможе ставати невидимим і приймати будь-яку подобу. 

     Папороть можна зустріти в усіх лісах України, у вологих тінистих місцинах.