Невловимий мисливець

  Рись дуже схожа на велику кішку. Лише живе цей пухнастий хижак не вдома, а в лісі.  

    Впізнати лісову красуню можна за великими бакенбардами, які прикрашають її голову, і по довгих китицях на кінчиках вух. А ось хвіст у рисі короткий, немов обрубаний.

     Рись ніколи не мерзне, навіть у найлютіший мороз. Матінка-природа подарувала їй теплу хутряну шубу, яка буває різних відтінків: від жовто- рудого до сіро - димчастого. А її великі сильні лапи, волохаті і широкі, на зиму ще більше обростають теплою шерстю. На таких лапах добре ходити по рихлому глибокому снігу, не провалюючись у нього. Рись добре пристосована до лютого морозу. Її можна зустріти навіть за Полярним колом.

    Китички на вухах, завдяки яким рись не можна сплутати з жодною іншою твариною, зовсім не прикраса, а своєрідний орган слуху, який допомагає звірові вловлювати найтихіші звуки. Саме завдяки китицям рись має неймовірний слух. Вона може почути кроки людини на відстані кількох кілометрів. Якщо ж китички відрізати, то слух рисі значно погіршується.

    Малюки у рисі народжуються сліпими і у пухнастій шубці. Тільки через декілька днів у них розплющаться очі. Маленьких рисенят виховують обоє батьків. Матуся-рись навчає дитинчат премудрості полювання, готує до самостійного життя. Вона приносить їм живих зайців і мишей, щоб малюки вчилися полювати. Коли ж вони підростуть, усе сімейство разом відправляється на полювання.

     Рись - природжений мисливець. Лише стемніє, вона виходить на полювання.
    Ця кішка може дуже довго перебувати у засідці, терпляче вистежуючи свою жертву. Тонкий слух і гострий зір дають змогу рисі легко знаходити здобич.
    Зазвичай вона вибирає слабших тварин, тому що біг не її стихія. Безшумно підкрадаючись до жертви чи причаївшись на гілці, рись підпускає здобич ближче, а потім раптово стрибає. Найчастіше її здобиччю стають зайці, лисиці, білки, змії, птахи, яких хижак ловить завдяки блискавичному стрибку. Рись також любить пташині яйця, за якими без вагань лізе на високі дерева, пробирається у важкодоступні місця чи дереться вгору по гострих верхівках скель. Дуже зголоднівши і не знайшовши здобичі, рись може накинутися навіть на оленів чи лосів.
    А після ситної трапези хижак солодко спить у своєму лігві - ямі, вправно схованому у лісових заростях.

    Рись - розумна, спритна, швидка і хитра тварина. Вона прекрасно лазить по деревах і скелях. І, на відміну від домашньої кішки, зовсім не боїться води. Рисі відмінно плавають і часто у пошуках їжі перепливають широкі бурхливі річки. Інколи їхньою здобиччю стають навіть риби або інші мешканці водойм.

    Зіткнувшись із супротивником, рись намагається його залякати: вищить, фиркає, дряпає землю кігтями, махає хвостом, наїжачується... Спробуй не злякатися! Тому більшість звірів намагаються обходити цю кішку десятою дорогою.