Усім тим, у кого в серці живе любов (інклюзивні книги для дітей)

     Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Люди різні, і всі потребують рівних прав і доступності, і дитяча книжка – це те, що може допомогти в якомога лагіднішій формі пояснити дитині ці істини. Коли в масовій культурі, зокрема дитячій, починають з’являтися персонажі на колісних кріслах, люди з різними видами інвалідності, дитина звикає до того, що так має бути. Адже таким вона бачить цей світ через віконечко дитячої книжки.
    Кіт Кекс пропонує добірку книг, у яких так чи інакше порушується питання інклюзії:

 

Читання для реготання (До 75- річчя від дня народження Джеремі Стронґа)

   18  листопада 1949 року народився  Джеремі Стронґ — англійський письменник. Він створив близько сотні книжок, потішив мільйон дітлахів і спричинив мільярд реготань. Джеремі Стронґ писав про серйозні речі, але щоразу йому вдавалося це зробити смішно. «Я не можу писати серйозних книг, бо за кілька сторінок мені стає нудно, автоматично вигулькують жарти і жанрово книжка знову перетворюється на якусь комедію», — розповідав казкар. 

     Щоб швидко рости, треба багато реготати, тому Джеремі писав лише книжки, які змушують сміятися. Серія «Читання для реготання» — це дитинна радість і пригоди, що захоплюють читачів і читачок незалежно від віку і літературних вподобань. З 2005 року у «Видавництві Старого Лева» з’являються все нові і нові дотепні повісті Стронґа в українських перекладах.  

    Кіт Кекс пропонує добірку книг цього автора:

Що робити, коли…З ТОБОЮ НІХТО НЕ ДРУЖИТЬ

    Друзі — це дуже важливо. І для дорослого, і для дитини. Коли в тебе є друзі, жити весело й цікаво, та навіть неприємності вдається легше пережити.

      Ще краще, коли є один або два дуже-дуже близьких друга таких, з якими можна хоч усе життя разом провести - і не набридне.

      А крім них багато просто друзів, не таких близьких. Нехай навіть іноді трохи вередливих, але щоб  з ними було цікаво. І якщо посваритесь - щоб потім помиритися досить швидко.

     Загалом, коли в людини є добрі друзі — це щастя. А якщо НЕМАЄ?

     Якщо нещодавно переїхав і в нову школу перейшов?  Якщо на перервах усі купками або парами, а ти сам?

     Це - зовсім не щастя. Це навіть НЕЩАСТЯ. І з цим треба щось робити.

     Подумаймо: чому з деякими дітьми не хочуть дружити?

     Ніхто не хоче дружити з ябедами, жадібними, злюками, забіяками, бруднулями, гордіями. 

    Та що, як ти чесно-чесно про себе подумав і прийшов до висновку, що ти:

 Не скаржишся дорослим без нагальної потреби.

 Не скупишся, коли в тебе є щось смачне або цікаве, а інші теж хочуть.

 Не злишся й не лаєшся через дрібниці.

 Не скиглиш через кожну подряпину.

 Не боїшся всього на світі.

 Не ображаєш і не критикуєш усіх навколо.

 Не ходиш постійно брудний і з зашмарканим носом.

 Не вважаєш себе найрозумнішим.

     Якщо все це не про тебе, а з друзями все одно поганенько,  можливо, ти припускаєшся однієї з чотирьох помилок.

 

 Помилка перша: ДУМАТИ, ЩО ТАК І МАЄ БУТИ.

     Варто тільки почати думати: «Зі мною ніхто не дружить, тому що я погано вчуся», або «тому що я неспортивний», або «тому що в мене немає дорогих речей» — і пиши пропало.
    Це все одно, що прямо на лобі в себе написати: «Зі мною дружити не можна! Є вагомі підстави!»
    А потім дивуватися, що друзів немає…
    Насправді дружать з людиною не тому, що вона якась зразково-показова (спортивна, дотепна, модна, красива). І не тому, що в неї є якісь речі. Якби це було так, тоді всі хотіли б дружити тільки з окремими щасливчиками, а ми бачимо, що друзі є майже у всіх.
    У неспортивних, у тугодумів, у капловухих, у двієчників - у всіх є друзі, та ще й які: найвірніші, найвеселіші. І навпаки, в усіляких там «зірок» часто немає близьких друзів. Можливо, їх відштовхують ті, хто тільки зображує друзів. А можливо, самі «зірки» втрачають уміння дружити й нікому не вірять.
    Тому якщо ти не «зірка», а звичайна людина, та ще й з недоліками,— це ГАРНА НОВИНА. Адже більшість людей у цьому схожі на тебе. А схожим потоваришувати легше!

Помилка друга: НАВІТЬ І НЕ НАМАГАТИСЯ.
    Деякі діти, яким важко подружитися з однолітками, вирішують узагалі перестати спілкуватися з ними. Сидять цілими днями за комп’ютером.
    Так, комп’ютер дуже зручний товариш в іграх. Не піде нікуди, робить усе, що забажаєш, завжди готовий тебе розважити, не сперечається й не ображається. Можна поспілкуватися в чатах, де тебе ніхто не бачить і не знає і тому не так страшно. І немає жодних проблем.
    Насправді  це зовсім не вихід. Уяви собі, що в тебе не виходить розв’язувати завдання за новою темою. І ти придумав: не буду їх розв’язувати, якщо вони такі важкі! Краще розв’яжу ті, що простіші, з підручника першого класу. Гарний вихід?
Звичайно, прості вправи ти виконаєш. А потім що? Як писати контрольну? Як закінчувати навчальний рік? Як узагалі вчитися далі?
    Виходить, ти просто змарнував час. Чим довше ти будеш розв’язувати прості завдання й відкладати складніші, тим важче буде потім надолужити. Краще б постаратися і першого разу все ж таки впоратися з важкими завданнями.
    Зі спілкуванням так само. Що більше часу ти проводиш з комп’ютером замість живих людей, то важче тобі буде навчитися того, що ти погано вмієш: знайомитися, дружити, спілкуватися. Чи не краще просто зараз налаштуватися рішуче, зібратися із силами - і навчитися спілкуватися? НУМО!

Помилка третя: ЗАНАДТО НАМАГАТИСЯ.
    Тобі дуже хочеться, щоб з тобою дружили.
    Ти думаєш про це постійно. Ти готовий на все, щоб тебе прийняли в компанію.
    Ти намагаєшся говорити, одягатися, поводитися, думати, як ті дітлахи, про чию дружбу ти мрієш.
    Ти завжди поблизу, ти пропонуєш допомогу, ти готовий віддати будь-яку свою річ, витратити всі свої гроші, щоб усіх пригостити, ти дуже переживаєш через те, що вони про тебе сказали і як подивилися.
    Варто комусь сказати тобі кілька слів, і ти вже називаєш його «мій друг». Ти робиш усе від тебе залежне, щоб завести друзів!
Насправді якщо ти так налаштований, то ні в які друзі тебе не візьмуть.
    У кращому випадку дозволять бути в компанії «хлопчиком на побігеньках» або «дівчинкою, яка постійно з нами ходить». І в будь-який момент зможуть прогнати або образити. Така «дружба» тобі не сподобається, май на увазі. Дружба — це стосунки рівних, її неможливо випросити або вислужити. І її неможливо купити, пригощаючи всіх в McDonald's.
    Заспокойся. Твоя дружба нікуди від тебе не втече. Хтось знаходить своїх найближчих друзів у дитсадку, а хтось — тільки в школі. Це обов’язково станеться і з тобою, не зараз, так завтра, не завтра, так за рік. Ось Гаррі Поттер не мав друзів аж до 11 років, до вступу в Гоґвортс. Йому було нелегко, але він не став підлизуватися до дружків свого двоюрідного брата або намагатися бути схожим на них. Зате потім він знайшов друзів, і чудових! Будь готовий до дружби, але не нав'язуйся. Не старайся бути на когось схожим, для твого СПРАВЖНЬОГО друга ти будеш цікавий саме таким, яким ти є.

 

  

  Помилка четверта: НЕХАЙ БУДЕ ВСЕ ТАК, ЯК Я ХОЧУ!
    У деяких дітей не виходить із дружбою тому, що вони не вміють спілкуватися на рівних. Увесь час командують.

    Пропонують грати тільки в те, що їм самим цікаво. Хочуть, щоб завжди було так, як вони придумали. Щоб друзі завжди хотіли того самого, що й вони. Щоб слухали все, що вони розповідають. Сміялися завжди, коли вони жартують.
    І ще - щоб в усіх іграх завжди тільки вигравати. А якщо їм не дають командувати, то ображаються і сваряться або йдуть.
І їм здається, що ніхто їх не розуміє, і дружити з ними не хоче, і їм просто не пощастило, що дісталися такі однокласники або сусіди —  нудні і неприємні. Насправді дружба — стосунки рівних. Дружба - це коли добре всім, а не комусь одному.
Ти хочеш, щоб тебе почули —  інші теж.
Ти любиш грати цікаві ролі — інші теж.
Тобі здається, що ти чудово придумав,—  іншим теж.
Переконайся, що ти не командуєш.
Послухай, що пропонують інші діти, це може бути цікаво.
    Навчися не злитися через поразки - адже це не чемпіонат світу, а просто гра з друзями!
    Тепер добре подумай, чи не робиш ти одну із цих помилок.
    Зазвичай, варто їх виправити, і друзів буде більше.

Крилата сусідка

    Ворона ображається, коли її називають круком. Бо ж у ворони і пір'я чорне з сірим, і дзьоб не такий масивний, і хвіст не клином, а округлий, як віяло. Круки обирають пару раз і на все життя й селяться в безлюдних, диких місцинах, у горах. Ворони ж, навпаки, живуть переважно у галасливому пташиному гуртожитку, ближче до людських осель. А сім’ї утворюють лише на кілька місяців. 

    У кінці лютого пара ворон будує собі житло. У їхньому гнізді просторо і затишно, незалежно від того, з чого воно збудоване: з товстих гілок, перемащених глиною, чи з поцуплених десь металевих дротин (ворони миттю зметикували, що дріт нагрівається швидше — тож і господарям там тепліше). Дно вимощується чимось м’яким: ганчірками, нитками, шерстю. Тепер і потомство можна виводити! Тук-тук! Із зеленуватих плямистих яєчок прокльовуються вороненята. А вже в червні відбудеться перший політ із гнізда.

    Колись ворона, помітивши сову чи яструба, «вмикала» найвищу воронячу швидкість. Та згодом їй набридла ганебна втеча. Тепер вона щосили волає «Кар-р-р!», і зграя розуміє: «Усі сюди! Небезпека!». Ось тут вже непереливки нападникові. Наче хмара, мчить організоване крилате військо. Тож рятуйтеся, пернаті вороги! Войовничо поводяться і ворони-батьки. З любов’ю виховуючи пташенят, вони мають за недруга всякого, хто навіть ненароком наблизиться до гнізда. Тоді від воронячого терору може постраждати навіть людина.

    Зграя ворон живе за своїми «воронячими законами». Удень, як правило, вилітають за околиці міста чи села добувати харч: комах, мишей, яйця інших птахів, ягоди, навіть заєць може потрапити у меню ворони. А ввечері, у один і той самий час, зграя повертається на ночівлю.
    Сплять на деревах чи дахах, тісно притискаючись одна до одної.
    Живуть ворони до 80 років і передають нащадкам усі свої вміння.

    Ворони вважають, що транспорт існує для того, щоб зручніше було харчуватися
    Покладе птах на залізничну колію велику кістку і чекає на поїзд. Він розкришить колесами твердий харч куди краще, ніж її дзьоб. Тоді можна й обідати!

    Смітник для ворони — справжня скарбниця. Тут знайдеться і матеріал для гнізда, і пожива, а якщо поталанить, ще й дрібні монети, скельця, недокльований кимось горіх... Усі ці «коштовності» несе ворона у сховки, які робить у дуплах чи розломах дерева. Сюди навідується часто — пильнує своє добро.

    Приручене вороненя залюбки навчиться знімати з гостя капелюха або вимикати з розетки телевізор. Адже його розумові здібності навіть вищі, ніж у собаки. Доведено, що ворони здатні подумки рахувати до п’яти і логічно мислити. Скажімо, сухарі здогадуються розмочувати у калюжах, а щоб дістати м’якуш на дні високого глечика, ворона може дзьобом зробити гачок із дротинки. Голоси інших птахів і навіть людську мову вони копіюють краще, ніж папуги!
    Якщо ворону змалечку доглядає людина — вірнішого друга і не знайти. Хоча для неї найбільша радість — свобода.
    Порадіймо разом із нею!