Щоб спати було м’якше…

    Нас оточують звичайні для сучасних людей речі та предмети, без яких нам вже неможливо уявити свого життя. Ліжко, матрац, подушка - звичні побутові речі у кожному домі, які роблять наш сон міцним та «солодким». Та чи завжди ці предмети були такими? Як вони з’явилися в нашому житті? Кому прийшла ідея їх створити?

    Стародавнім людям ліжком слугувала земля. Протягом довгого часу люди спали групами. І чим більша кількість людей спала разом, тим безпечнішим вважався їхній сон. А щоб не мерзнути вночі, кочівники закопували в пісок гаряче вугілля, яке зверху поливали водою. Отримана пара зігрівала людей протягом холодної ночі.

    Перше ліжко, схоже на сучасне, з’явилося в Стародавньому Римі. Це було підвищення, зроблене із каменю, дерева та вкрите дорогими тканинами і хутром. На такому ложі ніжилися римські імператори. Та в Європу таке ліжко прийшло лише в Середньовіччі. У цей час в Європі почали будувати кам’яні будинки і замки. І, звичайно ж, в кам’яних будівлях з’явилося місце для сну. Спочатку це були звичайні кам’яні плити. Та через протяги та холод, які йшли від землі, ліжко стало рости над підлогою. 

    Зазвичай ложе влаштовувалося на невеликій підставці. Потім до нього приставили декілька сходинок. А через деякий час з’явилися високі ліжка, на які потрібно було підійматися сходами.

    У Стародавньому Єгипті фараони спали, як і ми, на ліжках. Це були дерев’яні рами з чорного дерева, оздоблені золотими прикрасами. Між рамами були натягнуті смужки шкіри або сітка. Ніжки такого ліжка були зроблені у вигляді лап тварин. Замість м’яких подушок єгипетські правителі клали під голову дерев’яні дощечки вигнутої форми на підставці. Та такі «подушки» слугували фараонам не для комфортного сну, а для того, щоб зберегти хитромудру зачіску правителя. На цих дерев'яних дощечках зображували малюнки богів, які, на думку єгиптян, захищали фараона від злих духів доки він спав.

    Першими матрацами для людей слугували трава, мох, гілки та листя дерев, хвоя та шкури тварин. У Давньому Римі матраци майстрували з очерету, сіна, пір’я чи шерсті. Пізніше матраци почали виготовляти із грубої тканини, в яку напихали горохові лушпайки.

    3 часом люди почали наповнювати матраци бавовною та кінським волосом. Але таке спальне місце дуже приваблювало усіляких комашок, кліщів та бліх. Від жучків у ліжку не могли врятуватися навіть особи королівської крові. Усі: і бідняки, і королі постійно ходили та чухалися. І лише в середині ХІХ століття з’явилися перші пружинні матраци, які удосконалюються і до сьогоднішнього дня.

    Перший водяний матрац з’явився в Персії близько 3600 років тому. Перси наповнювали водою козячі шкури та використовували такі матраци для лікування поранених людей. Сон на водяних матрацах полегшував біль, знімав втому.

    Хіба можна собі уявити міцний сон без м’якої подушки? Та в давнину перші подушки були зовсім не такими, на яких спимо зараз ми. Древні люди під час сну клали голову або на купку землі, або на камінь, або на кусок колоди. Потім саме із колоди почали виготовляти більш зручні пристосування для голови під час сну. Щоб голові було м’якше, дерев’яні колоди обмотували шкурами тварин. Першу м’яку подушку люди зробили із сухої трави, яку запихали у шкіряну наволочку. Пізніше травою напихали наволочку із грубої тканини.

    

    Люди використовували саме грубу тканину, щоб трава не пробивалася крізь неї та не колола обличчя. Але спати на такій подушці було дуже незручно. З часом грубу тканину замінили більш тонкою та м’якою, а всередині набивали подушку пір’ям та пташиним пухом. Сучасні ж подушки, які ми звикли бачити, з’явилися в Стародавній Греції. Греки дуже любили комфорт і робили подушки надзвичайно яскравими, оздоблюючи їх хитромудрими мереживами. Набивали подушки, зазвичай, пір’ям птахів, травою або вовною тварин, а чохол шили із дорогої тканини.