Загадкові «крилаті» миші

     «Яке миле створіння!» - навряд чи  вигукнеш ти, глянувши на кажана. Мордочка миші з поросячим рильцем та великі вуха наводять радше жах. Знав би кажан, що його так страхаються, здивувався б, напевно. Адже й сам він боїться: і людей, і хижих птахів, що на нього полюють, і навіть яскравого світла місяця, адже тоді він більш помітний. Вдень кажани ховаються у дуплах, на горищах, у печерах та погребах. Кажан мешкає усюди, крім Арктики та Антарктики.

    Крила кажана - це шкіряна перетинка, що, ніби вітрило, спирається на повітряний потік. Стартують кажани часто з положення вниз головою. Одні з них спочатку просто падають униз, а потім розправляють крила і летять, інші — махають крилами та розгойдуються, а потім із силою підіймають тіло і відриваються від гілки.
    Більшість кажанів полюють на комах. За ніч одна зграя кажанів може знищити сотні тон шкідників! Є й такі, які надають перевагу фруктовому меню. І тільки три види кажанів, що живуть у Центральній та Південній Америці, харчуються кров’ю тварин.

    Кажан – єдиний ссавець, що вміє літати. Мале кажаненя смакує мамине молоко, міцно вчепившись за неї кігтиками і зубами, від самого народження звикаючи до маминих акробатичних трюків.
    Хто з нас може в суцільній пітьмі чітко сказати, який предмет перебуває на відстані 17 метрів, якої він форми та з якого матеріалу зроблений? А от кажан, хоч і не скаже, та знає напевне. Для цього він пошле ультразвуковий сигнал у напрямку предмета і зловить його відлуння своїми чутливими вухами. Отримуючи відбиті сигнали від усього довкола, кажани чудово орієнтуються: де летить комашка, де — дроти, де — дерева, а де — рідна печера. Виходить, що кажани «бачать»  довкілля вухами.

    Серед тих, хто полюбляє жахалки, є історії про те, що кажани, мовляв, найчастіше нападають на дівчат із довгим волоссям. Коли і з якою дівчиною могла ця пригода трапитись - хтозна, але в цьому випадку невідомо, хто більше страждає: адже волосся не відбиває ультразвук, а поглинає його. І кажан, не розуміючи, куди летить, потрапляє «у пастку».

    Деякі види кажанів летять зимувати в тепліші краї, інколи долаючи тисячі кілометрів над океаном. А ті ж, хто зимує у рідних печерах, загортаються у власні крила і тісно притискаються один до одного. Температура тіла їх опускається до нуля, і серце б’ється лише 16 ударів на хвилину — маленька тваринка завмирає, чекаючи весни.

    У деяких випадках кажани користуються звуками, чутними для людини: одні з них пронизливо пищать, інші можуть цокати, як годинник. А зазвичай на своїй території ці тваринки передають один одному складні музичні повідомлення: про свій статус у гурті, власні кордони, небезпеку. Особливі серенади співають кажани й своїм коханим. І добре, що все це — у нечутних для людських вух ультразвукових частотах. Інакше, потрапивши у гості до колонії кажанів, нам би здалося, що навколо ревуть мотори тисячі літаків.

    Кажани дуже охайні створіння: вони раз на день купаються у воді, годинами себе вилизують, а якщо до їхнього гурту залітає якийсь забрьоха, можуть його й вигнати. 

    Понад 300 видів рослин опилюють саме кажани. А ліси Західної Африки виростають здебільшого з насіння, яке розсіюють ці тваринки.

    Подивись пізнавальні відео про кажанів: