Книги-ювіляри 2025

     Цього року ми відзначаємо особливі дати чудових дитячих книжок.
    Ці чотири книги — це історії про пригоди, дружбу, хоробрість і мудрість, які дарують тепло, сміх і фантазію всім читачам.
    Запрошуємо всіх дітей та батьків пережити пригоди героїв разом і відзначити їхні ювілеї!

Що робити, коли…тебе ображають

 Не тримай у собі.
    Якщо тебе ображають — мовчати не можна.
    Це не «дурниця» і не «просто жарти». Це — булінг, і з ним треба боротися.
    Подумай, кому ти можеш довіритися:
батькам, родичам, учителю, тренеру, шкільному психологу, другу або подрузі.
    З булінгом важко впоратися самому, тому говори про це.
    Звернутися по допомогу — це не соромно, це по-дорослому.
    Не звинувачуй себе й не шукай виправдань для тих, хто тебе ображає.
    Ніхто не має права тебе принижувати. Крапка.

Поговори з психологом.
    Психолог — не суддя і не «страшний дорослий».
    Це людина, яка тебе вислухає, допоможе розібратися в ситуації й поверне впевненість у собі.
    Не бійся зробити цей крок — іноді саме з розмови починається зміна.

Якщо тебе ображають удома.
    Якщо тобі боляче — не мовчи.
    Розкажи тому, кому довіряєш: родичам, другу або його батькам, учителю, шкільному психологу.
    Домашнє насильство — це злочин.
І ти не винен у тому, що хтось поводиться жорстоко.
Ти заслуговуєш на повагу, любов і безпеку. Завжди.

Якщо тебе принижує вчитель.
    Так, іноді жорстокими бувають навіть учителі.
    Якщо вчитель тебе принижує, погрожує або змушує мовчати — це неприпустимо.
    Не мовчи! Розкажи батькам, довіреним дорослим чи психологу.
    Поясни деталі — що саме відбувається.
    Бо різниця між «отримав зауваження за невивчений урок» і «вчитель налаштовує проти тебе клас» — величезна.
    Не намагайся воювати сам.
    Такі вчителі можуть перекрутити ситуацію і зробити вигляд, ніби ти — винен.
    Тому краще діяти з підтримкою дорослих.
    Якщо вчитель погрожує або ображає — фіксуй це.
    Запиши на диктофон або попроси допомоги в друзів. Докази мають силу, і дорослі не зможуть зробити вигляд, що нічого не сталося.

  Дзвони на гарячу лінію.
Немає поруч того, з ким можна поговорити?
Телефонуй на Національну дитячу гарячу лінію — це безкоштовно, анонімно й по-справжньому конфіденційно.

📞 0 800 500 225 — безкоштовно зі стаціонарного
📱 116 111 — безкоштовно з мобільного
🕛 Працює по буднях з 12:00 до 16:00.
Там тебе вислухають і допоможуть знайти вихід.
 

Пам’ятай: ти — цінність.
Ти важливий.
Твої почуття — справжні.
Ти заслуговуєш на повагу, добро і безпечний простір.
Не дозволяй нікому робити тебе меншим.
Говори. Шукай допомогу. Вір у себе.

Лось — велетень зі своїми секретами

    

    Лось - найбільший представник родини оленевих. 9 листопада 2017 року цю тварину внесли до Червоної книги України.
    Лось — справжній велетень. Через свої довгі ноги цей «лісовий володар» здається неповоротким. А втім, саме ними він здатен відбитися від цілої зграї вовків.
    Тварини можуть рухати своїми очима так, що, не повертаючи голови, помічають рух будь-яких об’єктів позаду себе.

   

     Інший дивовижний орган лосів — їхній ніс. Лось має унікальну здатність надзвичайно точно визначати розташування предметів у просторі. 
    Слух — ще один інструмент в арсеналі органів чуття парнокопитного. Він може повертати вуха у всіх напрямках і вловлювати звуки, що їх видають інші тварини, навіть за три кілометри.

    Лось — рослиноїдні тварина. Пережити холодні зими йому вдається завдяки тому, що він відгодовується у теплий період. Навесні та влітку основна його їжа — це листя дерев і чагарників, водяні рослини, трави, гриби. Лось щодня з’їдає до 23 кілограмів зеленого корму, який дістає навіть на висоті трьох метрів над землею або ж з-під води. Восени він починає споживати гілки,
хвою, кору.
    У першій половині зими харчується листяними породами дерев і чагарників, у другій половині - хвойними. Також тварина поїдає лишайники, знаходячи їх на деревах під час відлиги або на землі під снігом.

    Взимку цій тварині доводиться зносити лютий холод і ходити по глибокому снігу, тому лось веде спокійне життя, щоб якомога менше витрачати енергію та зберігати тепло. Також йому стає у пригоді добротна шуба. У великі морози тварина лягає в пухкий сніг так, що над ним стирчать тільки голова і загривок, - це скорочує тепловіддачу.
    Якщо висота сніжного покриву в місцях його проживання взимку не більша 30-50 см, лось живе осіло; там, де випадає багато снігу (70 см і більше) - на зиму здійснює переходи в менш сніжні райони, тому що прохарчуватися в таких умовах важко. А навесні, коли сніг починає танути, повертається назад.

     Цікаві факти про лосів.
Лосі не стадні тварини, по лісу бродять поодинці. Зазвичай вага їх складає від 300 до 600 кілограмів, але деякі особини виростають до 800 кілограмів.
    Лосі добре плавають і можуть пропливати до 20 кілометрів. А також швидко бігають, розганяючись часом до 55 кілометрів на годину.
    Узимку шерсть лося стає світлішою, ніж влітку, і виростає до 10 сантиметрів завдовжки.
    Вражають своїм розміром роги самців, які сягають 180 сантиметрів у розмаху й важать до 20 кілограмів. Щороку у листопаді-грудні лось скидає роги, а навесні вони виростають знову.
    Як і інші парнокопитні, вони люблять сіль. Якщо лосі знаходять природне джерело солі, із задоволенням вживають її у вигляді солоної води та солоного ґрунту. Також із задоволенням їдять гриби, навіть мухомори.

Місто. The City. Вивчаємо англійську

    Вирушаймо у веселу подорож вулицями міста! 
    У навчальних відео ви дізнаєтеся, як англійською буде школа, парк, магазин чи лікарня, і навчитеся розповідати про своє рідне місто. Повторюйте за героями, грайте у слова й вивчайте англійську легко та з усмішкою!

 

Чари для гарного настрою

     У казковому світі теж буває Хелловін — але там замість страшилок живуть усміхнені привиди, чарівниці з добрим серцем і веселі вампірики!
    Запрошуємо на віртуальну виставку, де панує доброта, магія та книжкові дива. Кожна книжка — це окрема історія про дружбу, прийняття, мрію й трішки чарівного безладу .

Що означають українські прізвища?

    Дослідники вважають, що українські прізвища — це справжній код, у якому захована інформація про рід, пращурів, заняття або походження, а також особливості зовнішності чи характеру родоначальника.
    Отже, кожне прізвище — це не просто слово, а маленька історія, що веде нас у минуле.
    Колись у людей не було прізвищ. Усі були просто Іванами, Петрами, Оксанами чи Марічками. Та коли таких імен стало забагато, люди почали додавати до них щось особливе — прізвиська, які згодом перетворилися на родові прізвища.
    Навіть у наш час найчастіше в Україні зустрічаються прізвища, що утворені від власних імен. Нащадків називали переважно за ім’ям батька, але іноді — матері чи діда.

 Від чоловічих імен

Це найбільша група українських прізвищ.
Наприклад:
Петренко — син Петра,
Іваненко, Іванчук — від Івана,
Антоненко, Антонюк, Олексієнко, Олексійчук, Яременко, Яремчук.

Від жіночих імен

У деяких родинах головною була жінка — розумна, сильна, працьовита. Саме від таких жінок походять прізвища:
Ганич (від Ганна),
Орищенко (від Оришка),
Мотрич (від Мотря).

Козацькі прізвища — гордість і дотепність народу

    Козаки були людьми хоробрими й винахідливими. Щоб заплутати ворогів і підкреслити свою вдачу, кожен козак обирав собі прізвисько — часто жартівливе або войовниче.
Так з’явилися прізвища:
Сірко, Непийвода, Довбня, Палій, Голота, Байда, Нетудихата, Загнибіда.
    У кожному з них — іскра козацької вдачі, гумору й волелюбного духу.

Від назв професій

    Багато прізвищ походять від занять та ремесел, якими славився рід.
    Якщо хтось був майстром — це відображалося в його прізвищі:
Коваль, Швець, Пекар, Мельник, Ткач, Гончар, Кравець, Пасічник.
    Такі прізвища розповідають про працьовитих людей, які своїми руками творили добро і користь для громади.

Від назв територій і місцевостей

    Дехто отримував прізвище від того, звідки походив або де жив.
Наприклад:
Полтавець — з Полтави,
Львівський — зі Львова,
Волинець — з Волині,
Чернігівець — із Чернігова.
    Такі прізвища допомагали одразу зрозуміти, звідки людина родом.

 Від національностей та народностей

    Іноді прізвище вказувало на походження або етнічну приналежність.
Так з’явилися прізвища:
Турок, Поляк, Німченко, Сербин, Венгрин, Грузин, Литвин.
    Такі імена розповідають про давні подорожі, знайомства й змішані роди.

     Тож українські прізвища — це справжній літопис народу, написаний у словах. Вони зберігають пам’ять про наших пращурів, їхні характери, професії, місця, де вони жили, і навіть про жарти, якими вони любили підписувати своє життя.

Перевір свої знання, зіграй у вікторину:

Ознаки інтернет-залежної дитини

     Інтернет-залежність — це явище, яке останніми роками набуло справді тривожних масштабів. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже саме їм найважче вчасно зупинитися й відрізнити реальне життя від віртуального.

Інтернет — не ворог, але й не нянька

    Сам по собі інтернет не є ні добром, ні злом — це лише частина сучасного світу, зручний і надзвичайно корисний інструмент. Він відкриває дітям доступ до безмежного океану знань, дає змогу спілкуватися, розважатися, грати.
    Та іноді дитина, занурюючись у цей світ, поступово замінює ним реальність: замість живого спілкування обирає онлайн-чати, замість рухливих ігор на вулиці — мережеві битви на екрані, а пошук нової інформації стає нав’язливою потребою.

 Що таке інтернет-залежність? 

    У деяких країнах, зокрема США й Китаї, інтернет-залежність уже офіційно визнана розладом поведінки. У США навіть працює клініка, де лікують людей із надмірною прихильністю до онлайн-ігор та соцмереж.
    Інтернет-залежність — це стан, коли людина втрачає відчуття реальності та часу, здатність критично мислити й контролювати свої дії.
    У дітей при цьому знижується активність, порушується сон, з’являється психічна й фізична залежність. Механізм її схожий із дією алкоголю чи нікотину — лише без хімічної речовини, але з тією ж активацією «центрів задоволення» мозку.
    На жаль, залежність дедалі частіше спостерігається навіть у дошкільнят. Часто батьки самі цього не помічають, коли дають дитині планшет чи телефон «аби не заважала». Так формується основа майбутньої залежності.
    У підлітків інтернет-залежність може бути сигналом внутрішніх проблем — нестачі уваги, невпевненості, конфліктів у родині або труднощів у навчанні.

Як розпізнати небезпечну залежність?

    Не варто панікувати, якщо дитина проводить певний час в онлайні — це природно в епоху цифрових технологій.
     Однак є тривожні ознаки, які потребують уваги:

- дитина проводить в інтернеті понад 6 годин на тиждень без навчальної мети;

- уникає друзів, прогулянок, віддаючи перевагу віртуальному спілкуванню;

- порушено режим сну й харчування;

- реагує агресивно на прохання вимкнути комп’ютер;

- виглядає пригніченою, коли не має доступу до мережі;

- приховує, які сайти відвідує чи в що грає.

    Найпоширеніші форми інтернет-залежності у дітей:

Ігрова залежність — надмірна захопленість онлайн-іграми.

Залежність від соцмереж — пристрасть до постійного спілкування, лайків, нових «друзів» у мережі.

Нав’язливий веб-серфінг — безцільне «мандрування» сайтами без конкретної мети.

    Як запобігти інтернет-залежності

    Профілактика — найкращі ліки. Ось кілька перевірених порад:
    Будьте поруч із дитиною в її перших онлайн-кроках. Поясніть правила безпечного користування інтернетом.
    Домовтеся про час у мережі. Не забороняйте — краще створіть зрозумілі межі.
    Цікавтеся її онлайн-життям. Можна просто додати дитину в друзі в соцмережі, спостерігати без надмірного контролю.
    Допоможіть знайти альтернативу. Спільні прогулянки, хобі, настільні ігри, спорт, творчість — усе це допомагає збалансувати дозвілля.
    Подавайте приклад. Якщо батьки постійно «залипають» у телефоні, дитина сприймає це як норму.

 Якщо проблема вже є

    Почніть із батьківського контролю — існують спеціальні програми, що допомагають відстежувати, які сайти відвідує дитина та скільки часу проводить онлайн. Вони дозволяють встановлювати обмеження й блокувати небажані ресурси.
    Та головне — не забувайте про живе спілкування. Вимкніть ґаджети, влаштуйте пікнік, сходіть до музею чи просто проведіть сімейний вечір без екранів. Бо найкращий спосіб подолати віртуальну залежність — подарувати дитині справжнє життя, сповнене уваги, любові й пригод.

Картопля: диво з-під землі

     Картопля, картопелька, бульба, крумпля, бараболя, мандибурка, бенц, ріпа - як тільки її не називають. Печена, варена, смажена, у борщі, у салатах, у варениках. Важко повірити, що вона - чужоземка. 400 років тому картоплю до нас привезли з далекої «холодної країни» (так називають Чилі індіанці).

     Високо в горах індіанці знайшли рослину з гіркими на смак «ягодами» і на гілках, і на корінні. Вони назвали її «папа». Промерзла папа втрачала свій неприємний гіркий смак, тому індіанці заморожувати бульби, одігрівали їх, обдирали шкірку і їли. Цю нову їжу назвали чуньо. Чуньо рятувала індіанців від голодної смерті у неврожайні роки. Саме вони відкрили картоплю вперше.

     Вдруге картоплю відкрили іспанці. У 1536 році в індіанському селищі Сороката з’явилися іспанські розвідники. Побачивши озброєних чужинців, індіанці втекли, а у покинутих житлах солдати знайшли кукурудзу, квасолю та новий овоч, схожий на земляні гриби - трюфелі. Так вони і назвали картоплю. Заморський овоч оголосили «чортовим яблуком», бо люди часто труїлися зеленими плоди картоплі. Її заборонили садити та вживати у їжу.

     Втретє картоплю відкрив французький агроном та фармацевт Антуан Огюст Пармантьє. Він довів, що бульби картоплі поживні і дуже смачні, а її зелені ягоди вживати у їжу не можна. Наполегливий картоплелюб зацікавив заморською квіткою саму королеву, і французька правителька Марія-Антуанетта з’явилась на балу у сукні, оздобленій квітами картоплі. Придворні були у захваті! А от селян довелося привчати до цієї культури хитрістю. Коли картопля дозрівала, навколо полів ставили охорону. Думаючи, що охороняють щось цінне, селяни нишком викопували картоплю, варили її і їли.

     В Україні селяни теж не відразу зрозуміли, яку частину картоплі вживати у їжу. Дехто пробував їсти її зелені отруйні ягоди, що спричиняло тяжкі отруєння. Селяни відмовлялися садити картоплю, зчиняли «картопляні» бунти! Та минув час, і всі зрозуміли, яка то смакота - картопелька!

Диверсант із штату Колорадо

     Колорадський жук не зміг розлучитися зі своєю улюбленою їжею. Разом із картоплею він прибув із Америки до Європи. Тут у нього не виявилося природних ворогів, і він швидко розмножився. З тих пір фермери воюють з непроханим гостем, який пожирає картопляні насадження. Колорадський жук ще й неабиякий хитрун: у хвилину небезпеки він падає на землю й прикидається мертвим.

Картопляні цікавинки

- З картоплі виробляють крохмаль.
- Картопля містить солі Калію, необхідні для роботи нашого серця. Найбільше корисного елементу - під шкіркою. Ось чому молода картопля, запечена «в мундирі», - найкорисніша страва з картоплі.
- Картопля - перший продукт, який вдалося виростити у космосі. У 1995 році і космічному кораблі «Колумбія» з’явилися перші «космічні» паростки картоплі.
- Картоплю «фрі» придумали бельгійці. Якось на свята не вдалося  наловити риби, і її вирішили замінити шматочками картоплі, засмаженими в олії.

 - Картопля – герой багатьох натюрмортів, їй ставлять пам’ятники, відкривають музеї по всьому світу.
- У календарі інків була цікава одиниця виміру: час, за який варилася картопля - це приблизно 1 година. Переконайся! 

 

   Обережно, чіпси!

     Чому чіпси називають шкідливою для здоров’я їжею? Вони ж з картоплі! Справа в тому, що картопля містить багато крохмалю. При швидкому нагріванні з крохмалю утворюється акриламід - дуже небезпечна отрута. Вона є не лише в чіпсах, але й в інших продуктах, які швидко нагрівають і смажать, наприклад, у горішках та сухариках. А ще у чіпси додають барвники, підсилювачі смаку, ароматизатори. Інколи цих добавок більше за масою, ніж самої картоплі!