Хрущ: життя від личинки до жука

 

     Хто ж то гуде за вікном, наче літаки-винищувачі?
    Знайомся — це сім'я хрущів. Та не думай, що вони схожі, як брати-близнюки! Образяться! 

    Так, мармуровий хрущ виглядає, мов шматочок мармуру, завдяки білим лусочкам на тілі. А його родич волохатий хрущ — наче мамонт — увесь заріс густими довгими темними волосинками. Що ж то за родичі, такі несхожі між собою? Не дивуйся! Ти не сплутаєш їх ні з ким. Вуса всіх хрущів закінчуються пластинками. Завдяки ним ці комахи отримали назву пластинчатовусі. У родині хрущів ще багато сімейних таємниць.

   Хрущеві ясла

    Певно, матуся-хрущ дуже здивувалася б, заглянувши під землю та побачивши юрбу світлих, схожих на черв’ячків личинок.

     Невже це мої дітки? Дійсно, між корінням рослин справжній дитсадок. Адже кожна самка хруща відкладає до 70 яєчок, із яких того ж року народжуються личинки. Вони зовсім не схожі на батьків. Та їм до того байдуже. Поряд вже братики та сестрички святкують другий і третій день народження. Живуть личинки хруща у ґрунті 3-4 роки. Цілими днями жують і жують, набиваючи черевце. Особливо полюбляють корінці кущів та дерев. Іноді рослини навіть гинуть через малих ласунів.

     Кілька разів на рік личинки-модниці скидають набридлі тісні шати і тішаться новенькою шкіркою. Адже стара вже замала і рости не здатна.

 Міс лялечка

    «Але як же личинка стає хрущем?» — запитаєш ти.

     Це справжнє чарівне перетворення. В кінці року личинка готує собі «земляну колисочку». Вмощується у ній та починає старанно вити довкола себе тонкі ниточки. Мов модельєр, лаштує зручний «комбінезон». Замотується в нього так щільно, що навіть шпаринки не залишається. І личинка перетворюється на лялечку. Якщо уважно придивитися до неї, то помітиш на «комбінезоні» майбутні крильця, ніжки та вусики. А десь за місяць чи півтора з лялечки вже виповзає дорослий жук, що майже вдвічі менший за личинку.

Т-с-с-с... тиха година - зима!

    Зимують молоді хрущі у землі. Мабуть, сплять і мріють піднятися в небо. Але не все одразу! Коли жук з’являється з лялечки, його покрив тіла ще зовсім м’який. Із часом він підсихає і стає твердим хітиновим панциром. Та лише весною жуки залишать схованки і розправлять крильця для першого польоту.
    Голову хрущ може лише піднімати та нахиляти. А от подивитися на крильця справа і зліва не зможе ніколи.

Крилата фабрика парфумів

    Товсті ошатні крила, що вкривають спину жука, виконують захисну функцію. Під ними хрущ ховає тоненькі прозорі крильця, за допомогою яких літає. Якщо обережно підняти їх, то побачиш невеличкі отвори — дихальця. Ними жук дихає. Тож ніс йому не потрібен. А от запахи хрущ відчуває за допомогою вусиків. Так самець «винюхує» обраницю.

     Вона огортає себе спеціальними парфумами-ферамонами, які допомагають розшукати її навіть уночі.

 

     Із точки зору хруща  люди саджають дерева та полуницю, щоб улаштувати личинці смачне життя. 
    Хрущі зметикували, що у садках буде для личинок безліч поживних корінців, тож частенько відкладають яєчка саме там.
    Для дорослих хрущів молоденькі пагони яблук та слив — делікатес. Вони з’їдають також молоді недозрілі яблука та сливи і нищать майбутній врожай. Струсити хруща буває справою нелегкою, адже на всіх лапах він має чіпкі кігтики, якими міцно тримається за дерево.
    Багато тварин вважають, що хрущі й личинки — справжні ласощі. Особливо полюбляють їх граки та летючі миші. Але й інші тварини, якщо спіймають хруща, теж не відмовляться покуштувати. Навіть ведмеді, їжаки та коти із задоволенням наминають за обидві щоки.

По сторінках журналу «Професор Крейд»