Таємниці українських літер

     Український алфавіт формувався на основі старослов’янського письма. У нашій сучасній абетці 33 літери. І там повно особливостей.

     Буква А - перша не лише в українській абетці. У більшості алфавіту світу послідовність називання букв починається саме з А. Дивовижно: хоча звук [a] завжди був властивий українській мові, та в ній майже немає власне українських слів, які він починає. Крім авжеж, але й ах, решта слів на А іншомовного походження.

   Букву Ґ вперше додали до алфавіту ще 1619 року. Проте вже у 1933 році її було вилучено. А все тому, що в радянські часи українську мову максимально наближали до російської, а всі несхожості й особливості рубали під корінь. Після відновлення Україною незалежності літера Ґ повернулася до нашої абетки.

    Літера Ї – тринадцята в абетці. Особлива, бо такої немає ніде більше. Зрештою, без ї не буде слів «Україна» та «Київ». Для українців вона символ унікальності.

   Буква О – єдина літера в історії писемності, зовнішній вигляд якої не змінювався від народження. Вона є в усіх кириличних абетках (і в більшості некириличних теж).

   Важливо, що [ч] в українській літературній вимові твердий. Ні, ви не зрозуміли, він реально твердий. Дуже твердий. Твердіше не придумаєш. Це означає часто, а не чясто, чешеш, не чєшеш, чути, а не чюти.

   В українській мові найбільш уживаної є літера П. На цю літеру розпочинається 34303 слова.

     Найменш уживаною в українській абетці є літера Ф. На цю літеру існує лише 2737 слів.
    Кожна літера в абетці потрібна й важлива, навіть якщо це ь, що не позначає окремого звука, чи ї, яка передає поєднання двох звуків. «Найкрутіших» літер не існує, адже кожна має власну історію, своє призначення й досконалу форму.

Червоногруді гості зими

     Для снігура, мешканця холодної Півночі, наш зимовий ліс — справжній теплий край. Легкий морозець приємно лоскоче пір’ячко, навколо вдосталь смачної горобини, а місцеві ворони й горобці аж дзьоби роззявляють — заздрять модному вбранню червоногрудих красенів.

     У плодах і ягодах для снігура найсмачніше — зернятка. Полюбляє він також насіння дерев і трав. Улітку додає до меню зелені вітаміни: ласує листям кульбаби, подорожника, салату, капусти.

 

 

    А взимку в снігура справжні делікатеси — горобина та бруньки плодових дерев. Якщо не поласувати цією смакотою, його червоні груди можуть утратити свій яскравий колір.

     Самочки снігура, мабуть, трохи заздрять своїй чоловічій братії: на відміну від червоногрудих красенів, у дам вбрання скромніше — сіреньке. Зате самці-снігурі вміють розважити подруг! Веселі пісеньки, гарні гілочки-подарунки, галантна поведінка — як тут не відчути себе справжньою снігуровою королевою?
    Коли самочка сидить на яйцях, турботливий супутник іноді й сам пообідати забуває — усе, що добуде, несе коханій.

     Хто з нас відмовиться від смачних котлет чи м’ясної підливи до каші? Малята-снігурята теж не проти поживнішої їжі. Тож батьки-снігурі на деякий час забувають, що вони вегетаріанці, й разом із зернятками та зеленню годують пташенят павуками й мушками. Аякже — дитина повинна рости!
    За літо пташенята виростають майже завбільшки з батьків і ледве вміщаються в затишному гніздечку серед гілок сосни чи ялини.

     Побачивши на снігу червоногруду зграйку, ми щиро радіємо, а садівники бурчать:
— Геть, капосні! Знову бруньки на яблунях поклюєте! Ось наставимо вам страшенних опудал!
    Та на сади снігурі налітають лише тоді, коли в лісах і парках зовсім нічого їсти.

    Снігур легко приручається й навіть у клітці співає, мов на волі. А ще вміє наслідувати різні звуки — майже як папуга. Колись для снігурів навіть існували справжні музичні школи. Майстри навчали пташок за допомогою свищиків і сопілок, привчали слухати щиглів та канарок, щоб повторювати їхній спів. Найздібніші «учні» могли виспівувати по кілька мелодій і коштували дуже дорого.

По сторінках журналу «Професор Крейд»