Чарівник калинового слова (До 105-річчя від дня народження Дмитра Білоуса)

    Дмитро Білоус — відомий український поет, який писав цікаві, веселі й повчальні вірші для дітей. Його твори сповнені любові до рідної мови, до природи, до України.Він умів перетворити слова на гру, загадку, пригоду! Його книжки навчають бути добрими, кмітливими й гордими українцями.
    Читайте Дмитра Білоуса — і відкривайте для себе дивовижний світ українського слова!

Великий, добрий, дивовижний

     Слон найбільша тварина на суші. Поруч з ним будь-хто, ніби малятко.
    Гордість слона  - довжелезний ніс — хобот! Знаєте, який він зручний і вправний! Ним слон може підняти і важку колоду, і дрібну горошину. Адже кінчик хобота - ніби рука, навіть засув у клітці може відчинити. Коли слон плаває, хобот стає як дихальна трубка, а у спеку слугує душем. Захотів попити - втягнув хоботом водички (ціле відро вміщується) і вилив у рота. 

     Коли слоненя  мале, то тримається хоботом за маминого хвоста, щоб не загубитися в  слонячому стаді. А дорослим залюбки обіймається хоботом із друзяками.

     Зверни увагу на вуха. Так, вони — як величезні віяла, і слон дійсно охолоджується, коли обмахується ними.
    Бачиш сітку судин на вухах? Помахає слон своїми віялами хвилин 20, вітерець остудить кров у судинах - і все тіло на кілька градусів холоднішає. Краще кондиціонера!
    Слон  має музичний слух і музичну пам'ять. Звуки любить переважно низькі. Ріг і контрабас слухає із задоволенням!
    Чи вміє співати? Так, трошки... Але слона ти  не почуєш, надто низький звук для твоїх вух. Однак якщо небезпека – підіймає  хобот угору, як горн, і щосили трубить  басом. Гучно виходить, за кілометри чутно!
    До речі, слони, чують не лише вухами, але й... ногами.

     Кожне стадо слонів постійно рухається у пошуках їжі та води, а поміж собою завжди тримають особливий зв'язок. Вони  перемовляються за допомогою різних звуків і спеціальних сигналів.
    На великих відстанях найбільш ефективний таємний «слонячий телеграф»: тупання ногами. Так передається найважливіша інформація. Одне стадо  тупає, наприклад, сигнал тривоги — а інше стадо слонів аж за 30 кілометрів ловить вібрацію ґрунту своїми ногами.
    А ще можуть ловити такі сигнали хоботом, наче слуховою трубою. Добре, що звук краще передається по землі, ніж повітрям!

    Спить слон недовго - 2-3 години. Зате дуже любить  довгі прогулянки, по 60 кілометрів на день. Інакше йому  не наїстися. Знаєш, скільки слон важить? Аж до семи тонн! Тож з’їдає  щодня майже півтонни різної зелені.
    Зубів багато не буває! Слон  теж міняє зуби, як і ти! Правда, в нього їх не два набори, як у тебе, а цілих шість. Бивні - це теж зуби. Слоненя народжується з молочними бивнями, а потім, через рік, у нього виростають корінні. Ростуть бивні все слоняче життя. Користується  він  ними і для захисту, і для роботи - добування смачних корінців, кори дерев, солі... Хоча, як і ти, любить поласувати цукерками. Але слону від них кепсько.

    Народившись, слоненята геть безпорадні: навіть хоботом своїм володіти не вміють. Мусять вчитися цьому, як діти вчаться володіти руками.
    Мати-слониха обирає серед подруг одну-дві виховательки, що опікуються малим, як і вона сама. Навчання малюка премудрощам слонячого життя триває 12 років. А живуть слони 60-80 років.

     Слони, як і люди, люблять спілкуватися між собою. Наприклад, звуками домовляються, в який бік рушити. Сумують, коли з родичем трапляється щось погане.  Посміхаються, пустують. Допомагають  хворому товаришу - носять йому їжу та воду. Чужих слоненят для слонів не буває: вони ніколи не кидають напризволяще малюка, що потрапив у халепу. Будь-який слон поспішить на допомогу!

    А чи знаєш ти, як слон малює! Бере  пензля хоботом, вмочує у фарби -і за кілька годин створює... хмм... напевне, шедевр! Слонячі картини навіть можна купити.

    Мешкають слони у жарких країнах Африки та Азії.
    У африканських слонів дуже великі трикутні вуха та бивні, а шкіра сіра й зморшкувата. Африканський саванний слон – найбільший з-поміж усіх. Він мешкає в африканському степу - савані. Африканський лісовий слон трохи менший і живе в екваторіальних джунглях.

     Азійський слон найменший, з невеликими вухами та бивнями, має гладку коричнювату шкіру. Приручають і використовують у роботі саме азійських слонів.

Ластівка — маленька господарочка великого неба

 

    Ластівки давно стали сусідами людей. Складно знайти того, хто не знає, який вигляд вони мають у польоті чи сидячи на гілці. З давніх часів ці маленькі створіння роблять гнізда під дахами будинків. Нерідко ці пташки будують гнізда під карнизами в сараях і навіть на горищах. Якщо селяться поруч із людським житлом, то намагаються розташовувати гнізда так, аби до пташенят не дісталися коти. Крім того, у деяких регіонах ластівки селяться у шпаківнях, змайстрованих для них людьми. У багатьох культурах ці невеликі пташки вважаються символом багатства і процвітання.

    Живуть вони майже по всій планеті. Ластівка - це не завжди перелітний птах. Наприклад, у теплих регіонах вони можуть жити цілий рік. А ті, що оселяються в північних районах, у холодну пору перелітають туди, де тепліше й можна знайти більше їжі для ненажерливих пташенят.

    Ластівка будує своє гніздо з грудочок мокрої землі. Землю вона знаходить у калюжах, приносить у дзьобі у вигляді грудочок і міцно прикріплює до стіни.
    Пташка склеює грудочки власною слиною. Сільська ластівка вкладає між грудочками ще й соломинки чи травинки. Усередині гніздо вистилається м’якою травою, пір’ям і кінським волосом.

     Завдяки унікальній будові тіла ластівки дуже вправні, тому здатні ловити на льоту навіть найбільш вертких комах. Немає таких комах, яких би не змогла наздогнати ластівка. Широкий ротик дозволяє цій пташці харчуватися прямо на льоту. Ластівки добре почуваються біля водойм, де, як правило,  можна знайти дуже багато їхніх улюблених комашок, у тому числі бабок, коників і цвіркунів. Якщо немає чогось більш суттєвого, то вони ловлять комарів і мошок.

    Більшу частину життя ластівки проводять у повітрі, дуже рідко опускаючись на землю. На льоту вони не тільки їдять, але і п’ють, знижуючись до водойми й захоплюючи дзьобом воду. І навіть сплять у повітрі. Відпочивають ці створіння, сидячи на гілці. На землю вони практично не опускаються.  Це пов’язано з тим, що з поверхні ґрунту їм вкрай важко злітати. Та й ходити по землі ластівкам дуже незручно.
    Ластівки можуть розвивати швидкість до 120 км/ год. Під час польоту в місцях, де птахів дуже багато, вони видають пронизливі звуки, які допомагають їм не зіткнутися з родичами.